П’ять думок москало-бандерівця

Думка №1. Патріотизм

З дитинства не розрізняв українське і російське. Для мене «наші» були й ті, й інші. Радів спортивним перемогам обох держав (крім випадків, коли Україна змагалася проти Росії, тоді був на боці першої), дивився російські фільми/серіали, думаючи, що події відбуваються у нас.

А потім у школах ввели ранковий гімн. Кожен ранок у моїй російській школі у Львові починався з гімну України. Не розумів, на честь чого... Тепер чудово розумію! Школи мають займатися патріотичним вихованням дітей. Без шароварщини. Дітям мають прищеплювати гордість за свою державу з малих років. Навчати вставати під звуки гімну — необхідний мінімум патріотизму, як мити руки перед їдою — необхідний мінімум гігієни, чи не плювати на тротуар — необхідний мінімум етикету. Лише у 27 років почав чітко розуміти, хто такі «наші», і хто мені брат, а хто паскуда.

У нашому суспільстві слід менше уваги приділяти жалобам. Народ не можна виховувати на поразках і смутку. Сумовитим народом із поразкою в підкірці мозку легше маніпулювати. Гордий народ, що вихований на перемогах, не зігнеться під тиском обставин. Ось що мені не подобається щодо Криму — його програшно зливають, ніби хочуть закріпити програшність на державному рівні.

Думка №2. Мова

В Україні одна державна мова — українська. Так було, є і буде. Громадяни України мають знати українську. Невже за 23 роки незалежності не можна вивчити мову? Невже 17% (саме стільки за статистикою у нас етнічних росіян) українського населення — тупі? Може, не тупі, але обмежені, це точно. Іншого пояснення не бачу. Чув таке: «Жили ми в країні з однією мовою, а потім раптом країна розпалася, і мова стала іншою... Так не можна». Не аргумент. Алжир у 1962-му відокремився від Франції. В Алжирі зараз одна державна мова — арабська.

Росіяни просто не визнають у слов’янських землях інших мов, окрім російської. Багато хто з вас чув великодержавні закиди: «Українська — суміш польської та російської!», «Чехи всі знають російську!», «Ми Польщу звільнили в 1945-му, тому вони мають розуміти російську!». Далі більше — у країнах Балтії підросло покоління тих, хто не розмовляє російською: «О, жах! Вони точно фашисти! Треба захистити наших!».

Мав можливість порівняти ставлення до російськомовних на заході Украї­ни і ставлення до україно­мовних на сході України. Знаєте, у Львові народ в рази толерантніший! Учора прочитав новину про майже 850 біженців-татарів із Криму, яких прихистили у нас у місті та області. А на сході продовжують кричати: «Бендери, фашисти, сектанти!».

Думка №3. Пропаганда

Як не сумно, але Україна програла інформаційну війну Росії. Причина — Україні ця війна була не потрібна. Навіщо напихати народ пропагандою, і зайвий раз злити? У Росії щодо цього інша думка. Їм потрібно всіх нагнути. Крім того, російський капітал незворотно вліз в українські ЗМІ, а хто платить, — той і замовляє новини. Може, Україні не слід було вести пропаганду, але варто було вчасно припиняти спроби її проникнення на свою територію через ворожі ЗМІ.

Думка №4. Крим

Чув думку — «нехай кримчани валять у свою Рашку». Це неправильно. Не можна віддавати Крим. У мене враження, що його мовчазно віддають згідно з якимось черговим пактом Молотова-Ріббентропа. Росіяни кажуть, мовляв, валіть у свою гейропу, а Крим нам залиште... Не можна ставитися до територій як бізнесмени: «ларьок заіржавів — віддам сусідові».

Наша армія може вломити ворогові. Так — ворогові! Так назву гопника, що намагається забрати мобілку в підворітті, і так назву країну, що намагається відібрати наші законні території. Не вірю, що наші солдати, професіонали своєї справи, не могли витурити цих «зелених чоловічків» з Криму, будь на те воля нинішньої влади. У Луганській і Херсонській областях СБУ затримала сумарно понад 100 диверсантів, що працюють на Росію. Просто тому, що там допи-гепи-ахмети їм не заважали. Не вірю, що навіть зараз, коли контингент окупаційних військ становить 18 тисяч, їх не можна розігнати силами нашої армії.

Думка №5. Методи Ганді — не для Росії

Лише недавно вони заворушилися. Заговорили про введення віз з Росією. Чому так довго чекали? Таке враження, що вони несамовито пускають слину за Ганді з його мирним спротивом. Хотілося нагадати, що Ганді противився Британській імперії — державі, де апарат розумів мову демократії і свободи більше, ніж сусідній гебіст. Для Росії, якщо ви на плювок втираєте лице і закликаєте одуматися, то ви слабак. Так вони і кажуть, що США і ЄС — слабаки, які бояться Росії. Ввічливість і спокій для росіян — показник слабкості!