«Продають одне одному китайські труси...»

На галичан знову вилили купу бруду


На ГАЛИЧИНУ вилили чергову порцію бруду. Власник «Львівського автобусного заводу» Ігор Чуркін розмістив на своїй сторінці у Facebook скандальний уривок тексту з наїздами на жителів Західної України. «Вся промышленность на Галичине уничтожена: ЛАЗ, завод телевизоров «Электрон», Тернопольский комбайновый завод и ХБК, заводы радиоэлектроники «Сатурн» и «Орион» и тысячи других предприятий, — йдеться у статті. — Регион вернулся к состоянию 30-х годов прошлого века, когда крупнейшим предприятием Галичини был Львовский пивзавод. Живут галичане только за счет того, что треть населения работает за границей и шлет сюда переводы. Оставшиеся на Украине продают друг другу китайские трусы и торгуют пивом. Дети просаживают присланные родителями доллары и евро в кабаках, а в промежутках между пьянками ходят на нацистские сборища».

Пан Чуркін процитував уривок статті Віталія Скороходова «Горе без ума», яка була опублікована ще в січні на сайті «Одна родина». Перепостив, щоправда, без посилань, власних коментарів. Багато людей подумали, що це його власна думка. Хоча у цьому випадку не важливо — перепост це чи власна сентенція: образа залишається образою. Тим більше прикро чути її від людини, яка володіє львівським підприємством, яке «успішно» припинило роботу вже за її правління.

На думку культуролога Тараса Возняка, як не прикро, але у цьому випадку потрібно не накидатися на тих, хто нас ображає, а подивитися на себе в дзеркало. «Запитання до тих, хто таким чуркіним продавав той же ЛАЗ. Вони часто ходять поміж нас і патріотично б’ють себе в груди».

«Треба проводити зустрічну кампанію, не переходити на образи, а давати факти. Наприклад, у відповідь на те, що нас Донбас годує, можна знайти інші цифри, що, нав-паки, це державний бюджет годує Донбас», — говорить політолог Олег Процак.

Тим часом у відповідь на українофобський пост пана Чуркіна один із користувачів написав: «А где-то там, в параллельной Вселенной, руководители галицких предприятий не платят сотрудникам зарплаты месяцами, или даже годами, как в моём случае. С 2008 года ЛАЗ должен мне три зарплаты!».