«Я ще жива!»

Юлія Тимошенко, героїня української Помаранчевої революції 2004 року, яка двічі обіймала посаду прем’єр-міністра своєї країни, сьогодні знаходиться під вартою в одній з лікарень Харкова, де її лікують від грижі міжхребцевих дисків.


Госпіталізація стала можливою завдяки міжнародному тиску на президента Віктора Януковича щодо її переведення із в’язниці, де вона перебувала з моменту свого арешту 5 серпня 2011 року. Колишній прем’єр оскаржує своє засудження до 7 років ув’язнення за перевищення посадових повноважень, а також відкидає нові звинувачення у вбивстві депутата. Попри цілодобове спостереження за нею, їй вдалося передати відповіді на запитання журналіста Алексіса Розенцвейга.

Le Temps: Як ви можете пояснити завзяття влади у переслідуванні вас?

Юлія Тимошенко: безперервні і зрежисовані до найменших деталей переслідування, жертвами яких стали я і мої друзі з опозиції, є лише маленькою частиною глобальної стратегії, що застосовується керівництвом правлячої партії. Доказ того, що я небезпечна для них: завадивши мені взяти участь в останніх парламентських виборах у жовтні 2012 року, режим намагався захистити себе від будь-яких форм парламентської опозиції. Президент і його поплічники добре знають, що я здатна змінити ситуацію в країні і зібрати сили, які протистоятимуть встановленню в Україні диктатури. Репресії, жертвою яких стала я та інші особи, які виступають за свободу, насправді пов’язані з тим, що ми боремося з їхньою логікою канібалів по відношенню до країни, з їхньою корупцією і маніпулюванням законом, яким вони безкарно займаються, застосовуючи найнахабнішу брехню і найгрубіші фальсифікації. Але головна проблема полягає не в моєму особистому випадку або випадках моїх соратників. Справжня проблема в тому, що Україна й інші пострадянські країни повертаються до диктатури. Я вважаю, що нам потрібні рішучі дії демократичного світу для протистояння цій тенденції. Безжальна боротьба з корупцією може стати початком кінця цих неодиктаторів, які процвітають в молодих і вразливих демократіях.

— На останніх парламентських виборах у 2012 році ваша партія отримала 25,5% голосів і 105 з 450 місць у парламенті. Чи можна говорити про успіх, беручи до уваги вашу критику організації виборів?

— Попри масові фальсифікації цей результат є дуже хорошим в контексті країни, в якій знищуються демократичні інституції. Хоча порівняння — це не доказ, але навіть побіжний погляд на ситуацію у наших сусідів вселяє надію. В Білорусії опозиція повністю відсторонена від участі у виборах. В Росії опозиція відіграє лише дуже обмежену роль. В той же час в Україні 70% виборців проголосували проти цього режиму. І знову ж таки, це — офіційний результат, зафіксований вже після всіх фальсифікацій, організованих владою!

— Через вісім років після Помаранчевої революції який би ви могли підвести підсумок?

— Помаранчева революція була вирішальним моментом в сучасній історії незалежної України. Вона визначила Україну, як молоду пострадянську державу, в якій громадяни поділяють європейські цінності, ідентичність і культуру. Я переконана, що історики вивчатимуть Помаранчеву революцію так само, як вони вивчали повстання у Будапешті, Празьку Весну або рух «Солідарність» у Польщі. На нас попереду чекає ще довгий шлях, але Помаранчева революція дала моїм співвітчизникам і мені напрямок, яким ми маємо йти: той, що веде до Європи. Це — те, що має найбільше значення. Ми усвідомили, наскільки важливо залишатись вірними цілям, які ми визначили під час Помаранчевої революції, і нашим ідеям. Сьогодні ж єдність демократичних сил перед обличчям загрози диктаторського режиму повинна базуватись на тому ж, що дозволило нам організувати Помаранчеву революцію. Ми готові, і я ніколи не перестану працювати заради того, щоб досягти цієї мети.

— Ви будете кандидатом на президентських виборах у 2015 році?

— 7 грудня 2012 року Об’єднана опозиція оголосила, що вона підтримає мене як єдиного кандидата від опозиції на наступних президентських виборах. Для мене це — велика честь і велика відповідальність. Звичайно, існують великі перешкоди. Але я завжди чинила опір тим, хто намагався відвернути мене від моїх цілей та моїх мрій про майбутнє України. Мої наміри — чіткі і прозорі. Доказом цього є той факт, що у звинуваченнях проти мене немає жодної згадки про «корупцію» або «особисте збагачення». Мене засудили за те, що я робила все можливе, як у владі, так і в опозиції, і навіть у в’язниці, щоб українці не відчували себе зрадженими своїми політиками, щоб Україна була заможною, демократичною, єдиною і гордою країною. Я сподіваюсь, що Європейський суд з прав людини, який незабаром має винести рішення щодо законності судового процесу проти мене, дасть мені можливість, щоб мене судили не куплені владою судді, а народ, який повинен мати право висловити свою думку щодо моєї політики та політики моєї партії на вільних і чесних виборах. Завдяки міжнародному тиску, за підтримки української діаспори й активних демократичних сил в нашій країні владі не вдалось знищити мене політично. Я ще жива!

Україна, 12 березня 2013