«Газпром» – під сланцевою загрозою. Уся надія на «екологічну опозицію»?

“Рахунок виставили якраз напередодні підписання Україною новаторської угоди з компанією Royal Dutch Shell, — написав у коментарі для газети Financial Times її редактор по Східній Європі Найл Баклі. — За цією угодою, Shell експлуатуватиме значні, очевидно, українські резерви сланцевого газу. Угода з Shell стала найбільш рішучою донині спробою Києва звільнитися від енергетичної монополії “Газпрому”.

У коментарі Financial Times ще багато цікавого. Зокрема, автор вважає: рахунок, нервово виставлений “Газ-промом”, свідчить, що “його бізнес-модель, і водночас енергетичне домінування Росії, опинилися під загрозою”. Її джерело — той самий сланцевий газ. “Пряма загроза російській компанії через розробку родовищ сланцевого газу в Європі ще попереду, — пише Баклі. — Але “Газпром” уже одержав сильний непрямий удар — десятирічним бумом сланцевого газу в Північній Америці. Транспортований суднами зріджений газ, що колись призначався для США, тепер потрапляє до Європи, знижуючи ціни на спотовому газовому ринку”. У США “сланець” знизив ціни на газ у кілька разів. Якби видобуток «сланцю» не обмежували, ціни впали би до... десяти доларів за тисячу кубометрів (цілком реальний прогноз!). Навіть з тими штучними обмеженнями, в Америці зараз надлишок сланцевого газу.

Оскільки LNG-термінали в Штатах тепер простоюють (зріджений газ із Близького Сходу вже не потрібний), є ідея зріджувати свій “сланець” і постачати його в Європу. Якщо Барак Обама на цю пропозицію пристане (на експорт газу потрібний дозвіл уряду), потреба Європи в газпромівському паливі стане ще меншою... Справді, є чого нервувати.

Одним із чинників, що гальмують розробку “сланців” у Європі, Financial Times називає “екологічну опозицію”. Є така і в Україні. Головний її аргумент — видобуток сланцевого газу забруднює довкілля, зокрема, псує запаси питної води... Звісно, дбати про екологію треба. Але, можливо, не такий уже страшний той сланцевий вовк, як його малюють? “США мають технології екологічно безпечного видобутку сланцевого газу, і цим досвідом готові поділитися з Україною”, — запевняє Карлос Паскуаль, екс-посол США в Україні, а нині представник Держдепартаменту з питань міжнародної енергетики. Не віримо “америкосу” Паскуалю? Тоді подивімося на досвід ближчої до нас Європи.

Так, у Франції вирішили “сланці” не розробляти, — але ж це енергетично незалежна держава, там повно АЕС! Натомість у сусідній Польщі розробка “сланців” іде повним ходом, у Швеції — почалася. Кого-кого, а шведів у неуважності до екологічних проблем звинуватити важко... Румунія нещодавно скасувала мораторій на “сланці”, дозвіл на розробку одержав американський концерн Chevron. Європейським лідером у видобутку сланцевого газу планує стати Велика Британія. “Моє рішення спирається на докази, — мотивував скасування тимчасового мораторію на “сланці” британський міністр енергії і клімату Едвард Дейві. — Я прийняв його на підставі останніх результатів наукових досліджень, а також рекомендацій чільних експертів у цій галузі”.

От німецький бундесрат (верхня палата парламенту ФРН) — той справді не прихильний до сланцевого газу. Мовляв, технологія “фрекінгу” (гідророзриву) небезпечна, тому соціал-демократи й “зелені”, що становлять у бундесраті більшість, не хочуть її застосування... Лідером соціал-демократів довго був екс-канцлер Німеччини Герхард Шредер. Звичайно, він зберігає свої впливи в партії і тоді, коли працює на високій посаді в путінському “Газпромі”...