«Вернісаж» та міський антураж

Вляглася чергова колотнеча навколо львівського «Вернісажу»: мер міста у відкритому листі до працівників ринку запевнив, що підстав для хвилювань немає.


«Вернісаж» не рухатимуть. А підстави для непокоєння були. Не буду повторювати, з чого цього разу почалася нова історія у «вернісажному» серіалі і хто відтак отримав догану, повторю лише резюме від міського голови Андрія Садового: «Станом на сьогодні у Львівській міській раді не приймалось жодних рішень, які би змінювали місце роботи ринку «Вернісаж»… І трохи далі у листі: «Дозвольте запевнити Вас, що я є прихильником того, аби в місті успішно функціонував і розвивався ринок народних промислів та художнього мистецтва. Адже це не лише місце, де львів’яни та гості можуть придбати якісну продукцію народних майстрів, але й місце праці для багатьох львів’ян».

От і добре. А на такі деталі, як неестетично де-не-де оформлені ятки з целофаном над головами чи присутність китайського ширвжитку там, де очікуєш побачити сувеніри місцевих майстрів, можна впливати по-іншому. Головне — відомий ринок сувенірів у центрі Львова влада не переноситиме на інше місце.

Львівський «Вернісаж» можна взагалі не позначати у жодному путівнику міста, приїжджі знають, що такий є, і не обминають його своєю увагою. Мої гості — де б їх не водила, що б не показувала — обов’язково врешті-решт нагадають: а «Вернісаж»?.. І картини там купували, і прикраси з кераміки та бісеру, і торби, розшиті чи вишиті, і футболки з жартівливими написами, і горнятка з львівською символікою…

«Вернісаж», на «п’ятачку» перед театром Заньковецької, гармонійно вписується у міське середовище і не забирає, а, навпаки, — додає Львову певного шарму. Так само, до речі, як і букіністичний базарчик біля пам’ятника Федорову, який теж свого часу хотіли закрити. Чимало знайомих з інших міст України, і не лише України, саме там купували старі книжки, яких вже ніде не могли знайти.

У багатьох європейських містах я бачила подібні торгові місцинки на площах, де продавали сувеніри, антикваріат, букіністичні видання. У Лондоні бачила, у Парижі, Амстердамі, Варшаві… Немовби у великій квартирі друзів, до яких приїхали погостювати, натрапляла на особливо затишний куточок.