Мої Івасюкові мальви, мій болісно-солодкий дрож…
Я згадую цього великого чоловіка не лише у його ювілейні річниці і не тільки як автора «Червоної рути» чи «Я піду в далекі гори» зі шкільного курсу художньої культури. Занадто збаналізовані речі не спадають при цьому на думку.