Як Японія приймає українських біженців

Японія довго залишалася закритою країною для мігрантів та біженців. До 24 лютого 2022 року тут жило лише 1800 українців. «Це — мізер, адже чисельність населення Японії - 126 мільйонів», — каже викладачка кафедри сучасної англійської мови філологічного факультету Ібарацького християнського університету (Японія), членкиня Асоціації україністів Японії й дослідниця української громади Японії Юлія Дзябко. У Країну вранішнього сонця українка переїхала у 2012 році.

З початком повномасштаб­ного вторгнення росії в Укра­їну Японія відкрила двері для українців, що шукали тут при­хистку, і прийняла понад дві тисячі наших біженців. Япон­ський уряд розробив спеціаль­ну міграційну «схему», як укра­їнські втікачі від війни можуть сюди потрапити (їх тут назива­ють «евакуйованими»), створю­ючи безпрецедентну ситуацію у своїй міграційній політиці сто­совно прийняття вимушених мі­грантів. Людина отримує візу короткотривалого перебування та вже на місці змінює її на «візу для спеціальних активностей». Це — межова віза, не трудова, але яка дозволяє влаштуватися на тимчасову роботу, отримати державне соціальне страхуван­ня тощо.

— Ким були перші україн­ські біженці в Японії?

— Це люди, у яких тут жили ро­дичі, — каже Юлія Дзябко. —Також люди, які раніше навча­лися у Японії або працювали й мали знайомих серед японців, оскільки спочатку потрапити до цієї країни без японського га­ранта було нереально. Японці самі почали зголошуватися, що готові стати такими гарантами для українців, — взяти фінансо­ву відповідальність за біженця, допомогти йому з оформлен­ням документів тощо. До фі­зичних осіб приєдналися юри­дичні. Японські університети почали виділяти додаткові місця для українських студентів. За рік прийняли близько пів тисячі до майже ста університетів. Це ба­гато, бо раніше не більше сотні українців могли приїхати сюди вчитися. Сьогодні українські студенти не лише безплатно на­вчаються, а й безплатно живуть, крім того, їм платять невелику стипендію.

Більше в Японію почали їхати українці, коли неурядова органі­зація «Японська фундація» ого­лосила, що готова фінансово підтримати 2000 українських бі­женців, — виплачувати їм соці­альну допомогу протягом трьох років. У березні 2023-го програ­му припинили, оскільки кількість заявок перевищила встановле­ний ліміт.

— Чому українці обирають Японію? Країна специфічна, далека.

— Багато українців давно хо­тіли побачити Японію, але не мали такої можливості. А зараз так склалися життєві обставини: потрібно знайти безпечне місце для проживання і є можливість приїхати туди, де завжди хотів побувати.

— Що після прибуття в Япо­нію найбільше впадає у вічі?

— Швидкість, якість, сервіс, чистота, ввічливість, строгість у дотриманні часових рамок, чітка бюрократія, зрозумілість. Всі до вас усміхаються, всі ввічливі…

Те, що не імпонує, з’являється з часом, на другій стадії, коли українці зауважу­ють різницю між рідною і япон­ською культурою. Мова важка, суспільство — закрите. «Чому зі мною всі такі ввічливі? Щось тут не те (сміється). Ця ввіч­ливість — маска. А що криєть­ся під нею?». Чинні правила, яких треба дотримуватися, по­чинають сприйматися негатив­но. З’являється незадоволення: якусь процедуру, на думку укра­їнця, можна було б спростити або й обійти, проте для япон­ців це неприпустимо. Вони во­ліють проходити всі кола бюро­кратії. Система, яку придумали, ідеальна для них, але не для чу­жинців. Японія — це завбачли­вість, систематизація та проду­мування наперед усіх кроків. На певному етапі українців це почи­нає дратувати.

— Українці тут тимчасово? В Європі частина наших бі­женців декларує, що хотіла б надовго, якщо не назавжди, залишитися в країнах пере­бування.

— Не думаю, що варто розгля­дати Японію як країну тривало­го проживання. Це — негнуч­ке суспільство, в яке складно «вписатися».

Японія більше підходить 20−30-річним людям, які жи­вуть у мегаполісах, таких, як То­кіо чи Осака, володіють англій­ською, можуть відносно швидко вивчити японську, бо для них тут є можливості побудувати успіш­ну бізнес-кар'єру. Люди стар­шого віку перебувають у «підві­шеному» стані. З одного боку, Японія прихильно ставиться до українців. Можна не працювати та жити на соціальну допомогу — грошей вистачить для задо­волення базових потреб. Труд­нощі почнуться тоді, коли лю­дина спробує реалізуватися, бо є перешкода у вигляді мовного бар'єру. Японія ніколи не була ідеальною країною для еміграції (усміхається).

Тут є чітка соціальна та ві­кова ієрархія — молодші під­коряються старшим. Потрібно дотримуватися соціальної дис­танції. Та й зовнішність у нас така, що всі довкола завжди знатимуть, що ми — чужинці. А в Японії існує давня культура поділу на «свій» і «чужий», укра­їнці залишатимуться тут чужи­ми, що б не трапилося. Крім того, Японія зацікавлена в ро­бочих мігрантах на умовах ко­роткотривалого перебування — попри те, що ця країна має імідж глобалізованої з потуж­ною економікою. Якщо може­те знайти роботу хоча б на не­повну зайнятість, це вітається. При цьому соціальні виплати будуть виплачуватися.

Японці сприймають україн­ців позитивно як потенційних мігрантів, адже сюди їдуть пе­реважно люди з вищою освітою та хорошим знанням іноземних мов, які добре вливаються у се­редній японський клас. Втім, повноцінно працевлаштувати­ся вдається невеликому відсо­тку «евакуйованих», і переду­сім через мовний бар'єр. Попри те, що англійська тут — основна мова для спілкування з інозем­цями, не всі японці володіють нею на хорошому рівні, і, відпо­відно, працедавці зацікавлені у працівниках зі знанням япон­ської. За станом на лютий 2023 року лише 14% українських ви­мушених мігрантів змогли знай-ти офіційну роботу в Японії.

— У перші чотири місяці ве­ликої війни Японія прийняла більше біженців з України, ніж біженців з інших країн разом узятих, які прибули в Япо­нію протягом останніх 30 ро­ків. Можливо, у цій безпреце­дентній підтримці є політична складова: надаючи всебічну допомогу Україні, яка чинить відчайдушний спротив росії, Японія не дає посилюватися Китаю, який, своєю чергою, підтримує ворожу нам дер­жаву. Знаково, що того ж дня, коли лідер КНДР Сі Цзіньпінь прибув із візитом у Москву, японський прем'єр Фуміо Кі­шіда завітав до Києва.

— Японія як країна G7 намага­ється вести злагоджену політи­ку разом з урядами США, Німеч­чини, Британії, Франції, Італії та Канади. Надати українцям тим­часовий захист — це політич­не рішення. Резолюцію на під­тримку України Японія ухвалила ще напередодні повномасштаб­ного вторгнення, і це ще в люто­му 2022 року можна було розці­нювати як сигнал росії й Китаю, що Японія — на боці України. Водночас у законодавстві чітко прописано, що Японія не може надавати підтримку у вигляді ле­тальної зброї жодній з країн. Тож уряд вирішив, що Україну під­тримуватимуть у гуманітарний спосіб, а також виділятимуть ко­шти на постачання нелетально­го озброєння. Візит прем'єр-міністра Японії Фуміо Кішіди у березні 2023 року був вкрай важливим для зміцнення япон­сько-українських відносин та дуже символічним у плані гео-політики на тлі зустрічі китай­ського й російських лідерів саме у цей день. Про підтримку Японії свідчить і візит міністра закор­донних справ Йошіми Хаячші у вересні. З українського боку ди­пломатично надважливим був візит президента України Зе­ленського на саміт G7, що сим­волічно проходив у Хіросімі у червні цього року. У вересні від­бувся візит голови українсько­го уряду Стефанчука до Токіо, а також мера Львова Садового до Токіо й одного з найбільших міст Японії — Кобе. Львів і Кобе ста­ли містами-партнерами.

— Ви десять років живете в Японії та можете порівняти, чи цікавилися раніше япон­ці Україною, чи цей інтерес з’явився вже після 24 люто­го?

— Усі японські ЗМІ перемкну­ли увагу на події в Україні. Про те, що в Україні триває війна, щодня писали в газетах й з ран­ку до вечора розповідали по те­лебаченню.

Японське суспільство зреа­гувало відповідно — багато уря­дових і неурядових організацій мобілізували зусилля, щоб до­помогти нам. На жаль, медій­не висвітлення українських по­дій уже не таке активне, але, як свідчать статистичні дані, понад 70% громадян Японії підтримує Україну.

В Японії є схожий невиріше­ний територіальний конфлікт за Північні території (геополітично некоректною є назва «Куриль­ські острови»), які росія анексу­вала. Торік Зеленський вперше вжив цей термін, що вплинуло на зростання підтримки України серед населення Японії.

Трагічний досвід Японії ядер­ного бомбардування у 1945 р. теж впливає на активізацію японської дипломатії щодо стримування росії від викорис­тання тактичної ядерної зброї в Україні. Дуже важливо, що в українській та японській істо­рії є такі подібності. Ментально ми дуже різні, географічно да­леко один від одного, але у нас є спільний сусід, з яким вкрай важко співіснувати. Не забувай­мо й про схожий досвід Чорни­бильської і Фукусімської АЕС.

— Чи є в українців мож­ливість безплатно вивчати японську?

— Такі курси пропонують ме­рії, українські та японські гро­мадські організації. Японці намагаються забезпечити мов­ний комфорт українцям. NHK — японський суспільний радіо­мовник — вперше в історії по­чав перекладати основні новини українською мовою, щоб укра­їнцям було легше орієнтувати­ся в японському суспільстві. Іс­нує телефонна служба мовної підтримки в японських лікарнях, однак не у всіх.

— Представники україн­ської діаспори є і в амери­канському, і в канадському урядах. Чи побачимо таке в Японії?

— Гадаю, ні. Можливо, це тра­питься через 2−3 покоління, коли виростуть діти зі зміша­ним українсько-японським ко­рінням. Натомість не можемо недооцінювати роль культурної дипломатії. Українська громада в Японії маленька, але активна. Українці зареєстрували тут три офіційні громадські організації: НПО «Краяни», Асоціацію Парт­нерів Японії-України у Токіо та Японсько-українську культурну асоціацію в Наґої, а після 24 лю­того 2023 р. до них долучилися новостворені організації Stand with Ukraine Japan й Українська асоціація префектури Фукуока. Щотижня проводять благодій­ні культурні заходи у різних міс­тах, організовують виставки, мі­тинги на підтримку України. А оскільки всі дипломатичні відно­сини будуються на міжлюдських стосунках, активна участь укра­їнців в Японії допоможе зміц­нити відносини з цією країною у майбутньому.