Сміттєві континенти

Історично склалося, що всі розвинені регіони світу розташовані на берегах океану, відтак величезна кількість побутових і промислових відходів потрапляє у його води. Течії збивають їх у «сміттєві острови», які дрейфують, доки не знайдуть відповідне спокійне містечко. Поступово утворюються «континенти сміття». Сучасна технологічна революція перетворила Світовий океан на гігантське сміттєзвалище.

Найбільший «сміттєвий континент» утворився на півночі Тихого океану — між Аляскою і Гавайськими островами. Його називають Великою тихоокеанською сміттєвою плямою. За приблизними оцінками, її площа сягає території трьох країн, як Україна, а в акваторії плями плаває понад 120 мільйонів тонн сміття. Переважно це пластик, який не розкладається сотні років.

Пляма знаходиться в так званій штильній зоні, обмеженій з усіх боків течіями. Це такий собі відстійник Тихого океану. Століттями сюди зносився мотлох — трупи тварин, водорості, деревина, уламки кораблів... Від великої кількості гнилля вода наповнена шкідливими бактеріями і сірководнем, тож бідна на життя. Тут немає промислової риби. Кораблі, навіть військові, намагаються обходити стороною ці місця. Там сморід і вічний штиль.

Океанолог Кертіс Еббесмейєр стежить за накопиченням пластику в океа­нах понад 15 років. Сміттєві плями він порівнює з живою істотою: «Вона пересувається по планеті подібно до великої тварини. Коли тварина наближається до суші, як от до Гаваїв, то результати драматичні. Варто сміттєвій плямі плюнути, як цілий пляж стає смітником». Циркулююча маса води зі сміттям небезпечна для здоров’я людей. «Те, що потрапляє в океан, опиняється в шлунках океанських мешканців, а потім у вас на тарілці», — каже Еббесмейєр.

Основними забруднювачами Тихого океану є Китай і Індія, Малайзія, Індонезія, Філіппіни. Тут вважається нормальним викидати сміття прямо у воду.

Першовідкривачем плями вважається американський яхтсмен Чарльз Мур. У 1995 році він вирішив відвідати на власній яхті Гавайські острови. Аби зекономити час, Мур поплив з Аляски навпростець. Через певний час зрозумів, що заплив на справжній смітник. «Весь тиждень вода навколо була переповнена пластиковим непотребом. Я не вірив власним очам: як люди могли загидити таку величезну територію? Ми пливли і пливли по цьому смітнику, і кінця його не було видно...», — описав згодом у спогадах Мур.

Плавання серед сотень тонн сміття справило на американця таке враження, що все подальше життя присвятив захисту екології Тихого океану. Спочатку фахівці відмахувалися від доповідей Мура. Про дрейфуючі в океані «сміттєві острови» знали, але ніхто не уявляв, якими є масштаби катастрофи. З середини 2000-х шторми щозими почали викидати на пляжі Гавайських островів величезні купи сміття, що призводило до загибелі сотень птахів і морських черепах. У дні, коли океан вкотре підніс Гаваям «подарунок», туди для зйомок фільму прибув П’єр Кусто — син відомого французького океанографа Жака Іва Кусто. Кусто, коли побачив гори сміття, то ледь не отримав серцевий напад. Історія наробила галасу. Відтоді діяльність Мура і його сподвижників набула в Америці популярності.

Свій вклад у збільшення сміттєвого «континенту» внесли японський землетрус у 9 балів і цунамі, що пішло після нього 11 березня 2011-го.

Площа сміттєвої плями, за різними оцінками, — від 700 тисяч до 15 мільйонів кв км. Учені припускають, що «пляма» складається приблизно зі 120 мільйонів тонн сміття. Найсумніше — ніхто не знає, що робити з цим. Пляма знаходиться в нейтральних водах, а значить, сміття — нічиє.