І демократію запровадив, і у скандали вляпався...

Іспанський король Хуан Карлос I де Бурбон оголосив про зречення від престолу на користь старшого сина, 46-річного Феліпе. В оточенні короля майже не приховують: річ не так у здоров’ї 76-річного монарха, як це офіційно пояснено, а у скандалах, які протягом останніх років не давали спокою монаршій сім’ї. Утім, в історії Хуан Карлос залишиться людиною, яка змогла об’єднати націю після десятиліть франкістської диктатури та привести її до демократії.

Король в екзилі

Хуан Карлос народився 5 січня 1938-го у Римі, в родині спадкоємця іспанського престолу Хуана де Бурбона. У 1931-му в Іспанії розгорілася революція, і короля Альфонсо XIII, діда Хуана Карлоса, відправили у вигнання з усією монаршою сім’єю. Через кілька років в Іспанії запалала громадянська війна. Ані ліві республіканці, ані прихильники профашистського каудильйо (вождя) Франко не хотіли бачити в країні монарших осіб, наділених хоча б формальною владою.

У 1948-му 10-річний Хуан Карлос прибув до Іспанії, де на довгі роки опинився в ролі чи то маріонетки диктатора, чи то його заручника. Ще в 1947-му Франко відновив в Іспанії монархію, але оголосив престол вакантним. Юний принц, закінчивши в 1954-му школу у Мадриді, вступив до військової академії в Сарагосі.

Під крилом Франко

У 1956-му в житті Хуана Карлоса сталася одна з найбільш трагічних історій. Він гостював у батьків у Португалії зі своїм 14-річним братом Альфонсо. Увечері в кімнаті, де бавилися принци, пролунав постріл. Коли вбігли перелякані батьки і слуги, Альфонсо лежав з простреленою головою. Офіційно пояснили, що Альфонсо загинув через необережне поводження зі зброєю...

Хуан Карлос продовжував жити під крилом каудильйо Франко. Він закінчив три військові академії — сухопутну, морську і повітряну, отримав дипломи економічного, політичного та юридичного факультетів Мадридського університету. У 1962-му Хуан Карлос одружився в Афінах з принцесою Софією Грецькою, дочкою короля Греції Павла I. Молодята вінчалися двічі: спочатку за католицьким, а потім за православним обрядом.

Від диктатури до демократії

У 1969-му старий Франко оприлюднив свій план — його наступником має стати Хуан Карлос. Принц присягнув на вірність Франко, отримав з його рук чин бригадного генерала повітряних і сухопутних військ та контр-адмірала військово-морського флоту.

І прихильники, і противники Франко були переконані, що Хуан Карлос — маріонетка диктатора. І ті, й інші були шоковані, коли після смерті Франко в 1975-му, зійшовши на престол, молодий король заговорив про потребу демократичних змін у країні. У 1977-му король легалізував всі політичні партії, заборонені Франко, включаючи комуністів. Через рік забезпечив прийняття нової конституції.

Режим Франко існував в Іспанії майже 40 років, і в країні було багато таких, кому зміни, ініційовані королем, не подобалися. У першу чергу колишнім керівникам правлячої партії «Іспанська фаланга», яку розпустив Хуан Карлос. 23 лютого 1981-го озброєні прихильники диктатури увірвалися в іспанський парламент і під дулами автоматів поклали депутатів на підлогу. Над Іспанією нависла тінь нової диктатури...

Бунтівники були впевнені, що їм вдасться схилити монарха на свій бік. Однак уночі 24 лютого Хуан Карлос I, у військовій формі головнокомандувача збройних сил країни, виступив у прямому ефірі, засудив переворот і зажадав від заколотників здатися. Більшість армійських частин підтримали монарха. Путчисти капітулювали.

В історію Іспанії увійшов епізод того дня: головний комуніст країни Сантьяго Каррільйо, який до цього кілька років різко критикував Хуана Карлоса, вигукнув: «Боже, храни короля!». Але зловживати популярністю король не став. Із 1982-го відійшов від політики, виконуючи лише представницькі функції.

Зрідка монарх дозволяв собі гучні слова і жести. Під час Іспано-іберійського саміту в 2007-му обірвав венесуельського лідера Уго Чавеса, який весь час перебивав іспанського прем’єра Хосе Луїса Сапатеро, словами: «Гей, чому б тобі не заткнутися?». І Чавес замовк... Іспанці відповідали королю відданістю: у 2005-му рейтинг популярності монархії перевищив 75%.

Полювання на слонів і коханок

Однак протягом останніх років іспанці згадували не заслуги короля, а нарікали на скандали в монаршому сімействі. Кілька років тому чоловіка дочки короля, відомого гандболіста Іньякі Урдангаріна, звинуватили в корупції і несплаті податків. Пізніше звинувачення торкнулися самого короля. У квітні 2012-го він полював на слонів у Ботсвані. Якраз тоді, коли безробіття в Іспанії досягло 24%, а серед молоді — понад 50%. Вартість полювання — близько 44 тисяч євро. Вдвічі більше середньорічної зарплати в країні... Попри запевнення королівського двору, що все оплатили приватні підприємці, короля звинуватили у марнотратстві та злочинному ставленні до природи.

У тому ж 2012-му спалахнув ще один скандал — король зустрічається з 49-річною німецькою принцесою Коріною Сайн Вітгенштейн. У пресі писали, що він не лише дозволяв собі з’являтися на публіці з Коріною, а розповів дітям, що його з принцесою пов’язують особливі стосунки. Виявилося, Коріна вже кілька років регулярно супроводжувала короля у закордонних поїздках... Коріна — двічі розлучена мати двох дітей, яка стала принцесою після того, як у 2000-му вийшла заміж за принца Казимира Сайн Вітгенштейна. Її називають мисливицею за титулами і грошима.

На перших шпальтах видань з’явилися публікації про любовні афери короля. Виявилося, саме Коріна була організатором сафарі у Ботсвані... Довіра до короля похитнулася — дві треті іспанців хотіли, аби Хуан Карлос зрікся престолу. Вибір спадкоємця впав на сина Феліпе, найменше замішаного у скандалах монаршої сім’ї. Феліпе бажали бачити новим королем 62% іспанців. І король почув голос народу.