Передплата 2024 «Добрий господар»

У Кракові економлять на житловій площі та опаленні

Незважаючи на те, що історичне місто фінансують краще, ніж цілу країну

Краків — одне з найдавніших міст Польщі, яке має багату історію. Від туристів тут немає відбою — ними переповнені вулиці центральної частини з ранку до ночі. Зате на околицях міста після восьмої вечора місцевих жителів не зустрінеш: робочий день починається мало не на світанку, тож прогулянки перед сном для них — не актуальні.

О сьомій ранку на проїжджих частинах Кракова яблуку ніде впасти. Пішоходів також не бракує: дорослі поспішають на роботу, діти — до школи. До навчання та праці приступають не пізніше восьмої години. На вулицях знову настає тиша — роззяв та гуляк тут не зустрінеш. Поляки з дитинства засвоюють прописну істину: не працюватимеш — помреш від голоду! Робочий день найчастіше триває до четвертої дня. Кожен, хто має добре оплачувану роботу, — цінує її понад усе, оскільки знайти пристойне місце праці — нелегко. Молоді мами (більшість полячок народжують після 30 років) перебувають у декретній відпустці не довше як шість місяців. Присвячувати себе материнству цілий рік — розкіш, що загрожує втратою робочого місця. Аби не залишитися без роботи, мами передають малят під опіку бабусі та дідуся або записують у ясла.

Незважаючи на працьовитість, краківчани не розкошують. Хоча на потреби цього стародавнього міста з державного бюджету виділяють більше коштів, ніж на цілу Польщу, місцеві жителі живуть доволі скромно. Економлять як на газі, так і на житловій площі. Навіть у дорогих готелях та ресторанах українці клацають зубами. Опалення тут — помірне, тож відчиняти вікна немає потреби. Житло та комунальні послуги у Кракові — дорогі. Чимало сімей надають перевагу квартирам, загальна площа яких — 10-15 квадратних метрів. Великі помешкання в історичній частині міста порожніють. По-перше, якщо колишній господар не мав дітей, довести право на спадщину — складно. По-друге, опалювати великі приміщення та оплачувати комунальні послуги — дороге задоволення, тому більшість краківчан мешкають у компакт­них квартирах.

Вежі на катедрі Вавеля — справжній витвір мистецтва.

Польща — католицька держава, а християни західного обряду завжди вирізнялися побожністю. Під час посту у невеличких містах нічні клуби не працюють. У Кракові навіть у робочий день на вечірній Службі народу не бракує. У катедрах, приміщення яких належать до пам’яток архітектури, парафіян не менше, ніж туристів. Варто зауважити, що належність до християнства демонструють не лише відвідуванням храмів, а й любов’ю до ближнього. Наприклад, у Кракові створено всі умови, щоб люди з особливими потребами почувалися повноправними членами суспільства. Для них передбачено поручні та спеціальні місця у транспорті, готелях, громадських вбиральнях. Людей в інвалідних візочках часто можна зустріти у центрі міста. Вони прогулюються у компанії друзів та не потерпають від допитливих поглядів оточення.

Поляки пишаються своєю національною спадщиною, але й не заперечують, що в їхньому місті пустили коріння нащадки інших земель. Казімєж — історичний район, у минулому — окреме місто, в якому мешкали євреї. Тут багато важливих пам’яток архітектури, які для туристів — немов медом намазані. Щоп’ятниці у Казімєжі гамірно від дитячих голосів, оскільки місцеві педагоги приводять школяриків на екскурсії.

Вівтар у синагозі

Розташовані у Казімєжі будинки — перлини краківської архітектури. Перші поверхи займають стародавні єврейські крамнички, які зберегли свій первісний вигляд. Біля входу у кожне помешкання бачимо невеличке заглиблення у стіні — сюди вкладали сувій із давньою юдейською молитвою, яка оберігала дім та його мешканців. Оскільки у шабат (священний день — субота або інше релігійне свято) євреї-ортодокси не мають права робити більше, ніж 1000 кроків, тут чимало овіяних легендами та історіями синагог. У більшості з них розташовані музеї.

Представники будь-якої релігії мають право наблизитися до вівтаря, торк­нутися ритуального свічника, побачити сувої зі священними словами Тори та ніж для обрізання. Євреї мешкали в окремому містечку, оскільки християнам складно зрозуміти спосіб життя, до якого зобов’язує їхнє віросповідання. У суботу іудеї не мають права вимикати світло, користуватися телевізором, телефоном і навіть відривати туалетний папір.

Стародавня єврейська піч

Саме на території Польщі від рук Гітлера загинула найбільша кількість євреїв: під час війни сюди тікали біженці з Німеччини та Іспанії. У Казімєжі розташовані два юдейські цвинтарі: тут є як стародавні надгробки, які нараховують кількасот років (їх піднімали з-під землі), так і своєрідні братські могили. Встановили пам’ятники навіть тим євреям, справжнє місце захоронення яких — невідоме. На старовинних надгробках можна побачити чимало камінців: їх кладуть на згадку про братів та сестер, які померли у пустелі, під час 40-річного переходу з Єгипту до землі обітованої. Нащадки вірять, що каміння збереже тіла пращурів від диких звірів, адже знищення зовнішньої оболонки померлого для євреїв — велике нещастя.

Сьогодні на території Казімєжа живе лише 100 євреїв, решта — поляки. Квартал перетворився на територію розваг: тут безліч ресторанчиків та нічні клуби. Жити тут стало не надто комфортно: гамір не змовкає ні вдень, ні вночі, а от магазин чи аптеку — годі знайти.

Схожі новини