Передплата 2024 «Добрий господар»

В Угорщині ціни на харчі такі ж, як у нас. А зарплати вищі

Щоб потрапити у Будапешті «на халяву» в туалет, довелося... накупити марципанів

У Будапешті була кілька разів. Але, чесно кажучи, не бачила я тієї угорської столиці, яку вважають однією з найгарніших у Європі та світі. У 90-ті роки минулого століття, у період суцільного дефіциту не лише товарів, а й заробітку, моя подруга “підбила” мене поїхати у складі туристичної групи на гандель у Будапешт. Не хочу розповідати, у яких нелюдських умовах ми переходили кордон (саме переходили, бо наш автобус переїжджав порожнісіньким. — Г. Я.), як складно було продати той крам, який ми тижнями скуповували вдома. Але й цими двома чи трьома поїздками я була задоволена, бо бодай з вікна автобуса бачила, яке насправді красиве це угорське місто.

Тепер, коли кордони відкриті, я на запрошення туристичної фірми “Карпатія-Галич-Тур” мала можливість поїхати в Угорщину. І вже не з вікна автобуса роздивлятися, а як турист походити старовинними вуличками Будапешта.

Угорська столиця — справді одне з найгарніших європейських міст. Навіть після тотальних погромів під час Другої світової війни в місті збереглося багато пам’яток архітектури та історії.

Будапешт — місто велике, складається фактично з трьох міст — Обуди, Буди і Пеш­та, котрі лежали по різні боки Дунаю і в 1873 році вирішили об’єднатися. Теперішні частини столиці, Буда і Пешт, досі відрізняються. Є на що подивитися... Та, попри незрівнянної краси архітектуру, є один негатив, який псує загальну картину угорської столиці. На відміну від інших європейських міст, воно брудніше. Чи то угорці такі нехлюї, чи прибиральна служба працює не по-європейськи?

Музей марципанів. Цю темноволосу Білосніжку з гномами можна з’їсти.

Думала, у Польщі народ багато курить, але в Угорщині курців бачила набагато більше. Зате у Будапешті не перекривають вулиць, коли на роботу їде якась “шишка”. Депутати парламенту і міністри їздять мало того, що без “мигалок”, то ще й особисто “рулюють” у тих машинах. Я не бачила, щоб патрульні машини ховались, як у нас, за кущами. Як і у нас, вони також “ловлять на лампу”, але ж не ховаються!

Найбільшим скарбом цієї країни є термальні басейни. Лише у самому Будапешті — 123 джерела з цілющими водами. Про цілющі властивості угорських термальників знали ще стародавні римляни. Купальні Сечені — найбільший за площею лікувальний заклад Європи. З глибини 1250 метрів на поверхню підіймається вода термального джерела з температурою 750С, — дуже корисна для здоров’я. У купальні Сечені 15 басейнів з різноманітною температурою — від 16 до 38 градусів тепла (воду охолоджують). Сидіти у гарячій воді рекомендують не більше 20 хвилин, а потім треба стрибати у басейн з холодною водою.

Купальні Сечені — одне з найулюбленіших місць відпочинку угорців і гостей столиці. Зов­нішній вигляд будівлі свідчить про те, що купальні складаються з двох частин. Стара частина була збудована ще у 1913 році. Столітня будівля з темного каменю більше нагадує музей. Друга частина збудована була у 1927 році.

Кожен житель Будапешта має медичне страхування, за яким має право 30 разів на рік (це виходить по два з лишком рази на місяць. — Г. Я.) “на халяву” відвідувати купальні. Лікують тут захворювання суглобів, хвороби внутрішніх органів і навіть непліддя. Усім решта, таким, як ми, туристам, треба заплатити за вхід 25 євро.

У Будапешті багато площ, та, на мою думку, найгарнішою можна назвати Площу Героїв. На її центральній частині встановлено Меморіал 1000-ліття Угорщини — зі статуями угорських правителів, починаючи з ІХ століття.

Якщо проїжджати по мосту Сечені, який має ще одну назву — Ланцюговий, можна потрапити на територію Рибацького бастіону. Його будували на межі ХІХ-ХХ століть. Колись у цьому місці був рибний ринок, і, згідно з законами, частину міської оборонної стіни на випадок бойових дій мали захищати рибалки. Звідси і назва. Сім веж Рибацького бастіону символізують сім мадярських племен, які поклали початок угорській нації.

Рибацький бастіон вважають туристичною Меккою. Вежі, статуї героїв, арки милують око. Зі стін бастіону видно усю набережну на іншому боці Дунаю. Там, на тому іншому боці, — будівля парламенту, яку вважають найціннішою пам’яткою архітектури. У парламенті — 691 приміщення. Саме тут зберігаються угорська корона і коронаційні регалії.

На території Рибацького бастіону є кафе, куди приводять усіх туристів. Там тепло, можна випити кави і... сходити у туалет. Туалети на території Рибацького бастіону платні — 150 форинтів (близько 6 гривень. — Г. Я.), але якщо ви зайшли у кафе і купили там щось, отримаєте талончик на безоплатне відвідування “санітарного закладу”. Поруч із кафе — музей марципану. В Угорщині виробництво марципанів — високе мистецтво. Марципан — це солодка маса з тертого мигдалю і цукрового сиропу. Солодкі марципанові фігурки можна давати навіть малесеньким дітям, бо усі барвники — натуральні. Як їх виготовляють — таємниця. Але вони такі гарні, що не купити їх — не можна! Коли наша група увійшла у кафе, з боку виглядало, що всередину потрапило монголо-татарське іго. Наш народ все-таки не вміє пристойно поводитись за кордоном. Перекрикують одне одного, вголос переводять форинти на гривні... Угорські дівчата за прилавком також не відрізнялися особливою гостинністю. Крізь зуби називали вартість покупки. Я вибрала чотири маленькі сердечка по 130 форинтів за штуку і дала касирові два євро. Мадярка біля касового апарата щось прошипіла, запакувала у пакетик мою покупку. Решти так і не дала. Розумію, що 80 форинтів (майже 3 гривні. — Г. Я.) — не гроші, але чому мене мають“кидати”?

Наш гід, колишній одесит, розповідав, що у Буда­пеш­ті все дуже дорого. Треба тяжко працювати, щоб заробити на хліб. Але вже стільки років живе у цій європейській країні і чомусь не поспішає повертатися в Україну. Мінімальна зарплата у Будапешті — 300 євро, середня — 700-800, а тисяча євро — висока. Квартплата за двокімнатну квартиру за місяць потягне 300 євро, а щоб придбати тут помешкання, треба заплатити за квадратний метр 5 тисяч євро.

Продукти харчування коштують, як і у нас. Кілограм рису, літр олії і літр молока у перерахунку на наші гроші — 11 гривень, за кілограм цукру треба заплатити 8 грн., кілограм яловичини — 40 гривень, кілограм курки — 20 гривень. Хліб у них дорогий — 11 гривень за кілограмовий буханець. Горнятко кави “еспресо” можна випити за 3 євро. У магазинах треба розраховуватися лише форинтами, а у кафе і ресторанах беруть і долари, і євро.

Думаю, рядовий угорець, навіть зі середнім рівнем достатку, може собі дозволити і смачно поїсти, і не наробити боргів за квартиру. І на катері по Дунаю покататися, заплативши за двогодинну прогулянку і бокал шампанського 80 євро.

P. S. Автор дякує за організацію поїздки туристичній фірмі “Карпатія-Галич-Тур”.

Схожі новини