Тюрма і воля Михайла Ходорковського

2003 року президент Росії Володимир Путін влаштував арешт Михайла Ходорковського з його подальшим засудженням, скерувавши потужне попередження усім російським олігархам, які посміли кинути виклик владі. Зараз Путін помилував найвідомішого в’язня Росії — за два місяці до початку зимових Олімпійських ігор у Сочі. Через добу після помилування Ходорковський вже був у Німеччині. Разом із Ходорковським Путін помилував дівчат із панк-групи Pussy Riot і активістів Greenpeace. Два роки тому екс-глава ЮКОСа написав у співавторстві з журналістом книгу «Тюрма і воля». Описав, як заробив статки і як йому живеться за ґратами... Тепер нарешті змінив тюрму на волю.

Підприємства купував за безцінь...

Ходорковський отримав помилування від Путіна, бо більше не страшний для Кремля. Путін вважає систему настільки міцною, що може собі це дозволити. Ходорковський відмовився займатися політикою, судитися за активи ЮКОСа і робити будь-що, що може дратувати Путіна.

На початку 2000-х колишній інженер Ходорковський став найбагатшою людиною Росії. Як і багато олігархів, розбагатів після краху СРСР, скупивши за безцінь промислові підприємства. У 1995-му придбав нафтову компанію ЮКОС за 360 млн. дол., а 10 років по тому вона коштувала 10 млрд. дол. Ходорковський надав частину грошей громадянському суспільству (ЗМІ, правозахисні організації) і не приховував політичних планів. Путін вирішив зробити з нього показовий приклад: де будуть ті, хто сперечається з владою...

«Побачите, Меркель приїде на Олімпіаду»...

«Ходорковський намовчався за роки, які провів за ґратами, і дуже хоче виговоритися, тож з перших годин на волі дає інтерв’ю. Однак далеко не на всі питання у нього є відповіді. Він вирвався на волю, але в ув’язненні залишилися заручники. І це не лише Олексій Пічугін і Платон Лебедєв, яких треба витягнути з тюрем, а десятки тисяч працівників колишнього ЮКОСа, яких Ходорковський не хотів підвести, коли відмовлявся вписувати у прохання про помилування слова про визнання вини. Тепер він не хоче їх підставляти, роблячи різкі заяви. Якщо шукати паралелі, то маю одну історію. Бойовики-терористи захоплюють штаб-квартиру великої компанії. Але бойовиками керує не міжнародний терорист, а президент ядерної держави. Після 10 років перебування в заручниках глава корпорації виходить на свободу, але має думати про тих, кому пощастило менше», — вважає російський оглядач Ілля Мільштейн.

«За звільнення Ходорковський має дякувати канцлеру ФРН Ангелі Меркель. Це була домовленість між Ходорковським, Меркель і Путіним. Меркель просила про це Путіна, Меркель зустрічалася з матір’ю Ходорковського, яка лікувалася від раку в Берліні, Меркель була єдиним лідером ЄС, хто реально домагався звільнення Ходорковського. Усі інші політики ЄС поводилися як імпотенти, якими вони і є.

Ходорковського звільнили з двох причин. Перша — зовнішня політика. Про внутрішню політику Путін справедливо вважає, що її немає, бо російська опозиція безпечна. Путін зрозумів, що підходить до «червоної межі». Межі, за якою починається Каддафі. Путін не чекав такого грандіозного облому з Олімпіадою (більшість провідних політиків світу відмовилися летіти в Сочі). Олімпіада затіяна, аби розмовляти зі світовими лідерами, одночасно показуючи їм роги за спинами, і насолоджуватися тим, як вони роблять вигляд, що цього не помічають. І Путіну кажуть, Обами не буде. Держсекретаря США теж. Віце-президента США теж. Аби месидж Америки точно дійшов, у делегацію Америки включили двох лесбіянок.

Путін зрозумів, що підійшов до межі, за якою починається Каддафі, Асад і Лукашенко. Помилування Ходорковського — єдина велика подія, яку він від початку до кінця контролював. Другий момент, помилування — розмінний товар, термін зберігання якого минав. Ходорковський мав вийти на свободу 25 серпня 2014-го, і з цим треба було щось робити. Варіантів було три. Перший: залишити Ходорковського у в’язниці. Вирок у третій справі автоматично прирівнював Путіна до статусу Асада. Другий варіант: випустити на свободу в серпні. Такий варіант сприймався б як поразка Путіна. І третій варіант: подарувати Меркель, яка давно просить. Побачите, Меркель приїде на Олімпіаду», — пише російський публіцист Юлія Латиніна.

«Цинічний розрахунок Путіна»

«Вирішальну роль зіграв чинник Олімпіади. Путін хотів показати, що він і тільки він — та особа, яка може піднімати і опускати великий палець (в Римській імперії таким чином імператор вирішував, жити чи померти гладіатору на арені Колізею). Російські суди — лише виконавці його волі. Привід для радості є, але не слід забувати про тисячі інших політичних в’язнів, які вже багато років сидять в РФ по тюрмах за те, що скористалися людським правом на особисту думку. Їм не пощастило привернути увагу світу. Їм загрожує забуття, якщо світ буде покірно аплодувати Путіну в Сочі і вшановувати його як господаря Олімпіади», — пише австрійське видання Der Standard.

Оглядач німецької Die Welt побоюється, що тепер «на Заході виникатимуть ілюзії щодо доброти і мудрості Путіна». «Звільнення Ходорковського стало результатом цинічного розрахунку. Він полягає в тому, що перед початком Олімпіади в Сочі Путіну вигідно змінити образ всевладного автократа на маску милосердного лідера. Захід не повинен дати обдурити себе акторським здібностям Путіна. Захід має зрозуміти, що все це, зокрема спроби інтегрувати Україну в новий СРСР, розміщення ракет на кордоні з ЄС і російська політика в Сирії — дії не стратегічного партнера, а злого антидемократичного режиму», — пише Die Welt.