Андреас Умланд: «У Берліні зрозуміли: економічна співпраця з Москвою підтримує авторитарний режим Путіна»

У Німеччині домовляються щодо створення урядової коаліції. Переможцем виборів до бундестагу став блок канцлера Ангели Меркель — ХДС/ХСС. А ось союзниками християнських демократів (правоцентристів), схоже, будуть лівоцентристи — соціал-демократи, знані своїми тісними зв’язками з путінською Росією. Колишній канцлер, соціал-демократ Герхард Шредер, навіть пішов працювати у «Газпром»... Напередодні можливого підписання історичної для України Угоди про асоціацію з ЄС — який голос почуємо з Берліна? Як далі фрау Меркель планує рятувати зону євро? «ВЗ» запитав про це в німецького політолога Андреаса Умланда, доцента DAAD з німецьких і європейських студій, Національного університету «Києво-Могилянська академія» (на фото).

— Як важко та довго відбуватиметься формування нової коаліції?

— Формування коаліції буде складним, бо нема очевидних партнерів, які б могли мати більшість. Зазвичай німці віддають перевагу або консервативно-ліберальній коаліції, як це було досі, або «червоно-зеленій», як було за канцлера Шредера (тобто соціал-демократам і «зеленим»). Це — класичні партнери. Зараз жоден із двох варіантів неможливий. Тому найбільш імовірною є «велика» коаліція ХДС/ХСС і соціал-демократів. Меркель, вочевидь, залишиться канцлером.

— Які реформи в зоні євро пообіцяла Меркель на свій третій термін?

— ХДС/ХСС, як і практично всі політичні сили в Німеччині, виступає за подальшу глибшу інтеграцію Євросоюзу. Меркель робитиме кроки, аби зберегти та зміцнити зону євро та інституції ЄС. Хоче посилити контроль Брюсселя над фінансовою політикою країн ЄС. Якщо їй це вдасться, ЄС стане схожим на федеральну державу.

— Соціал-демократи вважаються проросійською силою. Молодшим партнерам по коаліції у Німеччині зазвичай віддають пост глави МЗС... Чи змінилося ставлення соціал-демократів до Росії протягом останніх років?

— За останні чотири роки, від часу, коли німецьке МЗС очолював соціал-демократ Франк-Вальтер Штайнмаєр, багато змінилося. Репутація Росії та путінського режиму в Німеччині суттєво зіпсувалася. Соціал-демократам слід на це зважати. Після російсько-грузинської війни, повернення Путіна на пост президента, торговельних війн Росії з Україною та іншими сусідами німці стали прохолодніше ставитися до Москви. Хоч іноді здається, що соціал-демократів це нічого не навчило, бо Пер Штайнбрюк під час цієї передвиборної кампанії робив пропутінські заяви... Проте не думаю, що можлива така проросійська лінія, яка була за канцлерства Шредера.

— Багато хто вважає, що у Берліні можуть закривати очі на проблеми тиску Росії на сусідів чи проблеми із демократією у самій Росії — через вигідну економічну співпрацю росіян із німцями...

— У партнерстві з Росією у Берліні бачать потрійну філософію. Перша — вигідна для обох сторін, німців і росіян, економічна співпраця. Вона відіграє свою роль у політиці. Путін добре знає Німеччину, її реалії, німецьку мову... Він п’ять років жив в НДР. Завжди старався налагодити відносини з Берліном, всіляко підтримує розвиток російсько-німецьких економічних зв’язків. Друга філософія — не можна виключати Росію з Європи. Як би нам не подобався режим Путіна, маємо давати собі з ним раду, тримати його в європейському контексті, — аби не було ізоляції Росії. Третя філософія, яка наразі провалилася, — чим більше матимемо економічних контактів з Росією, тим більше російське суспільство буде модернізуватися, демократизуватися. Цього не сталося. Радше з точністю до навпаки. У Берліні розуміють, що економічна співпраця з Москвою швидше підтримує авторитарний режим Путіна, ніж лібералізує його.

Росія пригрозила Україні санкціями, — якщо підпише Угоду про асоціацію з ЄС. Німеччина хоче підписати цю Угоду. Це в інтересах самих німців. Цікаво буде побачити реакцію нового уряду в Берліні на дії Москви щодо сусідів. Якщо німці включаться в якусь торговельну війну з Росією, то це буде велика зміна курсу і матиме негативні наслідки для німецької економіки. З іншого боку, німці зацікавлені не лише в підписанні Угоди, а й в євроінтеграції України. Інакше ця Угода позбавлена сенсу. Тож німецькому керівництву незабаром доведеться зробити чіткий вибір у ставленні до Росії. У Берліні розуміють, що у них найбільші, з-поміж інших європейських країн, важелі, аби натиснути на Москву. Німеччина економічно найбільш тісно в Європі зв’язана з Росією, а репутація німців серед росіян — висока. У Москві прислухаються до голосів з Берліна. Німці мають дати чіткий сигнал Росії: якщо Москва вестиме торговельні війни з Україною та іншими сусідами, руйнуватиме їхні економіки, то з німецької сторони буде відповідна реакція — обмеження в російсько-німецьких економічних відносинах.