Чорна гора, білий камінь і голуба Адріатика

Між скелястих гребенів гір, на берегах блакитного Адріатичного моря, їх зустрічали симпатичні старовинні містечка з венеціанською архітектурою, привітні люди, мальовнича природа та європейський рівень послуг.

Коли порвалася у Бога торба...

За місцевою легендою, коли Бог творив світ і були на ньому лише гола земля і океан, то вирішив Господь прикрасити кожен куточок планети. Гуляючи світом, тут і там розсипав Бог з торби багаті на рибу моря, родючі землі, квітучі сади, мальовничі водоспади, швидкі ріки та могутні ліси, величні гори і північні сніги... Але тільки-но нога Бога ступила на чорногорську землю, як торбина розір­валася, і висипалися на Чорногорію неповторні природні багатства і краса.

Усі древні містечка на узбережжі Чорногорії вельми схожі між собою — Будва, Котор, Пераст, Герцеґ-Нові... Венеціанський вплив в архітектурі білих будинків і храмів — основний тон цієї картини. А вмішані поміж тим півтони візантійського, сербського, османського — додаткові риси... Відвідавши одне місто, в іншому зазнаєш відчуття дежавю. Наче вже бачив ці грубі мури кілька метрів заввишки та тендітні кам’яниці на три-чотири поверхи з вузенькими вуличками, викладеними каменем, гострі шпилі фортець на скелях над морем і фантастично красиві краєвиди на Адріатику внизу.

На одного чорногорця — 36 туристів у Будві

Будва — найпопулярніше туристичне місце Чорногорії. Із неї можна автобусом добратися до решти міст — так і роблять багато мандрівників. За тиждень можна відвідати практично усі міста, адже площа країни вдвічі менша за Київськоу область. Лише крихітну Будву з її 15 тисячами жителів протягом літа відвідують понад 550 тисяч туристів (!). Дуже багато сербів і російськомовних, а по місту де-не-де видніються оголошення про курси російської.

Церква Мадонна на рифі на штучно насипаному острові

Вузенькі вулички старої Будви XV-XIX століття тягнуться, мов нитки, до площ, на яких вечорами виступають вуличні музиканти і артисти. Із кнайп під валами XV ст. долинають смачні пахощі палачінок (налисники зі сиром, м’ясом чи джемом) та інших смаколиків, якими приваб­люють туристів. У 1979-му землетрус зруйнував старе місто Будву, але за вісім років чорногорці усе вдало відбудували. Зараз слідів тієї руйнації не видно.

Країна, яка отримала незалежність від Сербії у 2006-му, а в 2010-му стала кандидатом на вступ у ЄС, користується валютою євро. Номери автомобілів теж зроблені під номери країн ЄС. Маленька Чорногорія на 600 тис. населення хоче якомога швидше приєднатися до Євросоюзу...

«Хай двоє будуть як одне ціле»

Якщо розговоришся з кимось із місцевих, то можна почути романтичну легенду про заснування Будви, одного з найстаріших міст Адріатики, перші згадки про яке датуються ще V ст. до н. е. Легенда розповідає, що давним-давно в цих краях жив муляр Марко. Був він дуже вправним і міг вирізати з каменю що завгодно. І виходило воно у нього, мов живе. Полюбив Марко прекрасну княжну Єлену, а вона його. Але не дозволили княжні з мулярем одружитися. Тоді закохані обоє кинулися з міських мурів у води Адріатики. І сталося чудо — тільки-но вони торкнулися води, як перетворилися на риб. А люди почули із води голос: Kojedno nek budu dva — «Хай двоє будуть як одне ціле». Budu dva, тобто «будуть двоє», начебто і означає походження назви міста. У домі Марка знайшли тоді скульптуру двох риб, що сплелися. Досі, за легендою, якщо закохані торкнуться яких-небудь каменів у Будві, то їхнє кохання буде таким самим тривалим і міцним, наче камінь...

Чорногорці дуже високі. Серед них почуваєшся карликом. Середній зріст чорногорця — 186 см. Для порівняння, українця — 169 см. Чорногорці — відкриті, добродушні та чесні. Крадіжки — велика рідкість, навіть попри таке скупчення людей. До туристичного буму у дверях помешкань не було замків. У Будві був свідком, що ледь не кожне четверте авто залишають відкритим, а деякі — навіть із ключами у запаленні. Порівняно з українцями чорногорці — веселіші та більше тішаться життям. Люди, які відвідують країну з року в рік кажуть, що вона на очах змінюється у кращий бік.

Біля Будви розташовані кілька гарних островів. За 3-5 євро на катері ви зможете доплисти до острова Святого Ніколи, який місцеві називають Гаваями. З одного боку острова — пляж із розбурханим морем, а з іншого — тиха гавань. А маленький острів Святого Стефана перетворили на приватний готель.

Якщо протягом дня люди мандрують давніми венеціанськими містами та національним парком Скадарського озера, то вечірнє життя у Будві протікає під звуки численних дискотек. Переважно на цих дискотеках міксують місцеву музику, яку таким чином популяризують серед туристів.

Приплив щасливо до Пераста — кинь у воду камінь

Якщо рухатися чорногорським узбережжям на північ, у бік Хорватії, вузькими звивистими гірськими дорогами, посіченими тунелями, мов старе дерево шашелем, то натрапите на природну та рукотворну красу Которської затоки. Сам Котор, стара частина якого занесена у спадщину ЮНЕСКО, лежить над затокою. Місто забудоване палацами і кам’яницями XV-XVIII ст., які обрамляють товсті мури. Старий Котор — одне з найкраще збережених міст Адріатики. Над ним, 260 м угору кам’яною стежкою, височіють каплиця та фортеця Святого Івана, з якої відкривається дивовижний вид на затоку.

Далі, петляючи найпівденнішим фіордом Європи, тобто Которською затокою, неможливо оминути увагою острівець із церквою Мадонна на рифі. Кажуть, на рифі, біля міста Пераста, двоє рибалок побачили 22 липня 1452-го ікону Мадонни з немовлям. Одного з рибалок вона зцілила від хвороби, тож на тому місці насипали острів і звели церкву. Кожен моряк, який успішно повертався з манд­рівки, колись мусив кинути камінь біля того острова — навіть спеціальний закон про це був. Досі надвечір 22 липня кожного року відбувається в Перасті свято Фашінада — 50 човнів із жителями підпливають до острова, і люди із човнів кидають у воду камені. Поруч, теж на рифі, розташований острів Святого Георгія, на якому діє бенедиктинський монастир, обсаджений кипарисами. Туристів туди не возять, хіба, якщо захочуть, самі можуть заплисти на човні, аби прогулятися берегом.

Коли рухатися далі трасою до Хорватії, але від’їхати трішки від автостради, можна потрапити у печери з малюнками доісторичних людей, побачити підземну річку в скелі та римські фрески... А ще варто відвідати інше давнє місто Которської затоки — Герцеґ-Нові. Там, крім старої частини, є дві фортеці — вгорі, над містом, і внизу, над морем. В одній часто дають концерти, а в другій діють по черзі кінотеатр і дискотека.

Вид на Которську затоку з мурів містечка Герцеґ-Нові

Але їдуть в Чорногорію, перш за все, заради Адріатичного моря — чистого, голубого, теплого і більш солоного, ніж Чорне. Попри те, що Адріатика південніша, ніж Чорне море, вона прогрівається повільніше, тому у вересні-жовтні там комфортно.

Фото автора