Чернокоп, ватус, скаріді, паламуд...

Літній сезон вже позаду, проте сонячна Болгарія кипить потоком туристів. Кореспондент «ВЗ» побувала у туристичній перлині Болгарії — Поморії (на фото).

Більшість людей влаштовують собі відпочинок самі, без турфірм. Так дешевше. Отож і ми вирішили самі все організувати…

Вже на місці поцікавилися проживанням у готелі, однак вільних місць не було. Зняли квартиру за 40 євро за добу (дві кімнати, кухня, туалет, балкон) без харчування.

Широкий асортимент страв можна знайти у меню місцевих кафе та ресторанах, які тягнуться вздовж вулиць. Офіціанти привітні. Не всі, але більшість знають російську. Було приємно почути українською “Добрий день!” на порозі деяких кафе. Були здивовані, побачивши в одному з ресторанів наш український синьо­жовтий прапор і меню українськими буквами.

Єдине, що було для нас незвичним, — страви здавалися недосоленими. Ми, українці, звикли все досолювати та доперчувати.

У болгарському меню багатий вибір морської риби: чернокоп, ватус, скаріді, паламуд. Якщо жити на широку ногу, обід обійдеться в 35­40 левів (це приблизно 70­80 гривень).

На пляжах нічогісінько не пропонували смачненького, лише раз на день морозиво чи кукурудзу. Ось тут ми і згадали рідний Крим. Там все на пляжі є: риба, овочі, пахлава, морозиво. І ніхто не задумується, скільки часу це носили…

На пляжі сиділи рятувальники з 9.00 до 17 години. Вони виставляли парасольки. Зелений колір — купатися можна, жовтий — купання без надувних матраців, червоний — плавання заборонене. Було чути їхній свист, коли люди запливали в “заборонену” зону.

Щовечора гостей курортного містечка радували вистави та концерти. Ми потрапили на музичний фестиваль для людей з обмеженими фізичними можливостями. “Проводимо таке дійство, аби показати таланти цих людей та порадувати усіх відвідувачів”, — каже художній керівник фестивалю Олександр Михайлов. Незрячі люди і танцювали, і співали народні болгарські пісні. А глядачі дякували гучними оплесками, бо стільки наснаги і віри в життя ще не бачили.

Туристичні агенції запропонують вам візит до столиці Софії, в болгарське село, Созополь, Шумен, Варну. Але ми вибрали Стамбул. Поїздка обійшлася у 120 левів з людини. Плюс додаткові 25 євро, якщо бажаєте екскурсію на кораблі. Щиро кажучи, автобус не відповідав стандартам ціни, яку заплатили.

Стамбул ­ шумне місто. Пройдешся вулицями — таке враження, що тебе “знесуть”. Турецькі чоловіки поспішають до своїх магазинів, тримаючи візки з товарами. Наполегливо заманюють туриста у свій магазин. Екскурсовод Махмед попередив, аби ми не розмовляли з людиною, яка ходить по вулицях і продає всякі речі, бо потім не відчепиться…

Рідко можна побачити ціни на товарах — потрібно торгуватися. Коли продавець назве ціну, треба сказати: “А якщо брати?”. Осінні черевички, які коштували 140$, придбала за 105$. Продавці готові тебе розцілувати, якщо щось купив. Надзвичайний попит тут на шкіряні вироби. Майже всі туристи, користуючись нагодою, купують тут куртку чи шубу.

Cобор Святої Софії і Блакитна мечеть (мечеть Султанахмет) вважаються найбільшою окрасою міста. Вони вражають своїми велетенськими розмірами. У мечеть потрібно заходити з правої ноги, а виходити з лівої. Аби зайти в мечеть, потрібно роззутися і мати хустину на голові і спідній одяг — нижче колін. Жінки та чоловіки моляться окремо.

Саме тут 15 березня 1558 року померла українка Роксолана. Її могила ­ в одній із мечетей міста, поряд могила чоловіка Сулеймана.