Передплатити

Як російські «інформаційні війська» налаштовують українців проти НАТО

Захопивши розуми людей, завоювати саму територію лише справа часу…


Штаб-квартира НАТО в Брюсселі. Фото ілюстративне, ВЗ

Під впливом воєнних дій на сході країни більша частина наших співгромадян хочуть бачити Україну членом Північноатлантичного союзу. Про це свідчать дані соціологічного дослідження. 58% опитаних за те, щоб Україна вступила в НАТО (дослідження соціологічної групи «Рейтинг» 4−9 листопада 2021 р.). До початку війни на сході, вступ в альянс схвалювало менш як 15% українців (2014 р., Фонд «Демократичні ініціативи»).

Значний відсоток тих, хто проти, проживає на сході та півдні країни, де вплив російських та проросійських ЗМІ є значним. Росія використовує «інформаційну армію», дезінформує через свої ЗМІ місцеве населення, поширюючи неправдиві викривлені наративи про нашу державу та її співпрацю з НАТО. Це робиться для того, щоб не дати Україні зміцнити свої позиції, розколоти суспільство і дестабілізувати ситуацію в країні загалом.

Свідомо налаштовують проти НАТО

Про російську дезінформацію щодо України та НАТО варто говорити, дослідивши вибірково хоча б одну з програм на центральному російському телебаченні. Зокрема, у передачі «Врємя покажет» на першому російському каналі за двадцять перше жовтня цього року під промовистою назвою «Україну готують до війни» підняли тему вступу нашої країни до НАТО. Під час програми неодноразово звучали тези: «Україна свою суверенність вже продала», «НАТО захопило Україну без єдиного пострілу», «Незалежна не пручалася, продалася за крихти», «Україна танцює під дудку Америки», «Україну використовують, як підстилку, щоб підібратися ближче до Росії»…

Не всі розуміють, що ці твердження є неправдивими, оскільки люди здебільшого не володіють достовірною інформацією про організацію північноатлантичного договору. На сайті НАТО українською мовою є цілий розділ, присвячений відносинам НАТО-Росія: міфи та реальність. Звідти можна почерпнути інформацію про те, що НАТО жодним чином не обмежує суверенітет країни-учасника; НАТО не захоплює країни, це оборонний союз; поза територією країн-членів НАТО присутнє лише у Косові та Іраку, причому за мандатом ООН; Україна не потрібна, щоб «підібратися ближче до Росії», бо Росія і без того має спільні кордони з 5 країнами-членами НАТО; Америка не командує в НАТО, рішення там ухвалюються всіма членами.

Отже, бачимо, те, у чому переконують глядачів російського першого каналу — суцільні фейки і маніпуляції. Але цей канал дивляться, окрім Росії, мешканці окупованих територій на сході нашої країни та у Криму. І на них також скерована російська пропаганда. Адже захопивши розуми людей, завоювати саму територію лише справа часу…

«Нам дуже важливо боротися за тих на підконтрольних територіях, хто вагається — з Україною він/вона чи проти неї. Важко туди прорватися, російські медіа там домінують, їхнього контенту дуже багато, — говорить колишній керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Любов Цибульська. — Якщо люди там будуть сліпо вірити російській пропаганді, то самі віддадуть усе Росії. І це страшно».

Водночас за її словами, війна не могла не вплинути на людей. Багато хто зрозумів, що шукати союзництва і підтримки в агресора не можна, що Росія не є гарантом їхньої безпеки, а навпаки приходить і вбиває їх. «Все більше і більше людей починає висловлюватися на користь НАТО, адже це напряму пов’язано з відчуттям фізичної безпеки. Але, як тільки бойові дії згасають, Росія включає пропаганду сильніше — і люди знову починають вагатися», — пояснює експертка.

Найбільш поширені на сході та півдні України у російській та проросійській пресі розповіді про «героїчний рускій мір», що протистоїть «агресивному» заходу — це продовження того, що було до розпаду Радянського Союзу, коли комуністичний світ протиставлявся капіталістичному.

«Поряд з відвертими та примітивними фальсифікаціями такими як от „утиски і переслідування російськомовних“, „розіп'ятий хлопчик“, йдеться про героїзацію проросійських бойовиків на окупованих територіях», — каже професор Українського католицького університету Борис Потятинник. Це такі собі «термопіли», де порівняно невелика кількість відважних «спартанців» стримують натиск не просто «київської хунти», а взагалі величезного і «ворожого» західного світу, зокрема НАТО.

Він зауважує, що за своїм диверсифікованим контентом, зокрема в соціальних мережах, путінська РФ пішла далеко вперед у порівнянні з пропагандою СРСР. Армію ботів (спеціально навчені люди) поширюють необхідну Кремлю інформацію чи блокують проукраїнський контент.

Не відстають від кремлівської преси і проросійські ЗМІ, що працюють на території України. «Наприклад, уже заборонені канали: такі як 112, News One, ZIK, активно запрошували псевдоекспертів, котрі зокрема стверджували, що військові заворушення на сході почалися через те, що Україна вирішила вступати в НАТО. При цьому уникали згадувати про те, що Росія напала на Україну, якраз тоді, коли в нас був позаблоковий статус, — розвінчує один з російських міфів колишня народна депутатка України Ганна Гопко. — Якби нам дали ПДЧ (План дій щодо членства в НАТО) ще у 2008 році, була б зовсім інша ситуація».

Серед поширених фейків також такі: що Альянс розмістить тут свої військові бази чи вже розмістив, що нашу країну будуть втягувати в різні військові конфлікти. Наратив про «гарматне м'ясо» для західних військ Росія використовує дотепер.

Натомість на сайті Альянсу зазначено, що НАТО має цивільні офіси зв'язку в країнах-партнерах, таких як Грузія, Молдова, Україна та Росія і вони жодним чином не можуть вважатися «військовими базами». У країнах-членах НАТО є лише контрактна армія і країни самі вирішують, чи брати участь у військових конфліктах. Українські військові за власним бажанням (на контрактній основі) вже беруть участь у місіях НАТО — для цього не потрібно бути членом Альянсу.

«Проросійські політики використовували тему вступу в НАТО для розділення суспільства і для поділу України за географічним принципом на захід і схід «, — додає пані Гопко.

«Важливо пояснювати людям, що НАТО — це військово-політичне об’єднання і що політична частина є превалюючою», — додає Любов Цибульська

Як працюють російські інформаційні війська

Проросійська пропаганда поділяється на етапи. Спочатку відбувається підігрівання настроїв населення, потім різка ескалація, згодом йдеться про кризу і відповідно нормалізацію ситуації — примус до умов Росії. «В інформаційні операції, куди включаються медіа і соцмережі, залучено вище офіційне керівництво Росії і також вони координуються спецслужбами Росії. Останні мають для таких цілей так звані «інформаційні війська», — пояснила пані Цибульська.

Антинатівські та антиєвропейські кампанії — це стовпи російської пропаганди. Для Росії надзвичайно важливо проросійський електорат в Україні, тому ця пропаганда особливо активна в східних і південних регіонах країни.

«Спочатку російські спецслужби надсилають так звані темники, згодом ця інформація з’являється, наприклад, у телеграм-каналах або на місцевих сайтах на окупованій території. Звідти потрапляє у російські медіа. А вже кремлівська преса посилається на так звані донецькі чи луганські ЗМІ, наче мають доказ безпосередньо з цих територій, — зауважує вона. — Подібне відбувалося довкола хлопчика, котрий нещодавно загинув, і звинуватили, що це зробили ми українським дроном».

Головна мета російської пропаганди щодо України та НАТО, як і мовне питання, поляризувати і розколоти українське суспільство, спричинити чергову політичну кризу. Чим гірше в Україні, тим краще для росіян. Тоді росіянам легше втручатися, легше дискредитувати нас назовні. Адже їхня ціль — неповноцінна держава, яка не здатна себе захистити, — наголошують експерти.

Українська відповідь

Україна на інформаційні виклики реагує доволі активно.

«Недавно пройшла новина, що на 104 році життя помер ветеран І І Світової, онук якого, український воїн, перед тим загинув на лінії зіткнення у Донецькій області. Ветеран також був відомий тим, що багаторазово звертався до ветеранів І І Світової у РФ, звинувачуючи президента Путіна у віроломстві й розколі ветеранських рядів, — згадує професор УКУ Борис Потятинник.

За його словами, на перший погляд, ця інформація не надто узгоджується з попереднім наративом про оборону Заходу перед експансією Росії. Навіть суперечить йому, оскільки непрямо апелює до російського «побєдобєсія». Втім, мабуть, є цільова аудиторія, для якої таке повідомлення буде цілком ефективним.

Україна співпрацює з НАТО, проводить пронатівські кампанії, веде роботу з громадянським суспільством. «Я б говорила про необхідність якогось скоординованого голосу щодо НАТО, щоб це були не розрізнені, спорадичні кампанії, а програма стратегічних комунікацій. Важливо, щоб це робилося на державному рівні», — пояснює Любов Цибульська.

У першу чергу потрібно працювати для тих, хто зараз мешкає в Україні, адже якщо ми зможемо переконати більшість тут, то поступово ця інформація дійде і до окупованих територій.

Створення цієї статті фінансується в межах проєкту «НАТО — це люди», що фінансується Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, що діє через Міністерство закордонних справ і у справах Співдружності націй Великої Британії («FCDO»).

Читайте також: Які щеплення роблять дітям в Криму насправді?