“Через корумповані суди перекроюють українську історію...”

Одіозний «ексголовний юрист Януковича» Андрій Портнов додав собі нових балів у номінації одного з найзапекліших українофобів. За його позовом Окружний адміністративний суд Києва заборонив Київраді вшановувати пам’ять восьми учасників національно-визвольної боротьби, яких сам Портнов вважає колаборантами, пособниками нацистів, зрадниками, учасниками єврейських і польських погромів…

Гнів автора «диктаторських законів» викликали постаті керманича ОУН Андрія Мельника, письменника і політика Юрія Липи, редактора «Енциклопедії українознавства» Володимира Кубійовича, письменника Уласа Самчука, військових діячів Івана Полтавця-Остряниці, Василя Левковича, Василя Сидора, Василя Галаси. Про те, як саме ці люди прислужилися будівництву незалежної України, є багато документальних свідчень. Про них розповідають у музеях, знято фільми, пізнавальні передачі. Скажімо, згадуваному Левковичу у незалежній Україні було присвоєно звання почесного громадянина Червонограда. Однак Портнов, послуговуючись імперськими штампами, в унісон із московськими пропагандистами та їхніми поплічниками, вирішив дискредитувати цих людей. Як робить це давно щодо багатьох інших патріотів України. Союзником Портнова у цій брудній справі виступив так званий керівник Єврейського комітету України Едуард Долинський, якого багато істориків вважають свідомим провокатором, агентом Москви.

А перед тим Портнов домігся у київському суді позитивного рішення за своїм «антимайданівським» позовом. Згідно із цією ухвалою, Міністерство освіти зобов’язано переглянути зміст восьми шкільних підручників, в яких міститься розповідь про Революцію Гідності 2013−2014 років. На думку Портнова, у цих підручниках протиправно «героїзують, міфологізують учасників масових безпорядків», у них спотворено історію про події того часу. А ще Портнов виступив проти того, щоб «беркутівцям» приписували розстріл мітингувальників — бо, мовляв, ще не доведено у суді, хто — герої, а хто — вбивці…

Цікаво, чи наважиться Міністерство освіти, яке очолює одіозний Сергій Шкарлет (улюбленець іншого українофоба, Дмитра Табачника), оскаржувати рішення суду першої інстанції? Щось не чути і належної реакції нинішнього керівника Українського інституту національної пам’яті Антона Дробовича…

Коментарі для «ВЗ»

Олена Дигдалович-Практика, сестра Героя України Андрія Дигдаловича, розстріляного беркутівцями на Майдані

Не можна стирати пам’ять про Майдан! Його учасники, а серед них і мій брат Андрій, стояли там за наших дітей, за наше майбутнє, за нашу свободу. Мені дуже болить, що цих наших героїв «позавчорашні» намагаються всіляко зневажити, принизити, дискредитувати…

Володимир В’ятрович, народний депутат («Європейська Солідарність»), директор Українського інституту національної пам’яті у 2014−2019 роках

Рішення цього суду щодо «колабораціоністів» мене не дивує, бо йдеться про одну з найбільш скандальних, корумпованих судових інстанцій. Не дивує так само поведінка Портнова — він послідовний у своїй українофобії, у бажанні руйнувати все українське…

Люди, які потрапляють у Календар пам’ятних дат і подій, заслужили на цю повагу своїм внеском у розбудову Української держави, у творення української історії. Російська пропаганда зацікавлена скомпрометувати їх — для того, щоб показати, що українська Незалежність 1991 року була якимсь випадковим явищем

Я не здивований тим, що у цій справі фігурує такий собі Едуард Долинський — ще один цілковитий українофоб, який часто вчиняє інформаційні провокації проти нашої держави в закордонних медіа. Цей функціонер дискредитує Україну, заявляючи про масовий антисемітизм у нас, про те, що тут відроджується нацизм. Ретранслює й інші кремлівські месиджі.

Практичного значення судове рішення за позовом Портнова не матиме, бо йдеться про пам’ятні заходи, які відбувалися у 2020 році. Але ми бачимо політичний сигнал суспільству: мовляв, можемо через корумповані суди перекроювати, як вважаємо за потрібне, українську історію.

Набагато небезпечнішим є інше судове рішення, за позовом того ж таки Портнова — із зобов’язанням переглянути підручники історії щодо подій на Майдані. Сподіваюся, у Міністерства освіти вистачить відваги оскаржити це рішення. Бо йдеться про перевертання історії Революції Гідності, намір скомпрометувати людей, які захищали незалежність і демократію.