Як у школах Криму виховують імперську пиху

Тероризм на півострів прийшов після анексії Криму Росією 2014 року.

Найбільш гучний серед на­падів на навчальні закла­ди — теракт у коледжі в Кер­чі, після якого залишилось багато сумнівів у його справжності, бо всі подробиці суворо засекрече­ні. Пошепки говорять про те, що і нападник був не один, і що те­ракт був спланований. Влада піс­ля цього змусила усі навчаль­ні заклади укладати договори про охорону тільки зі структура­ми «Росгвардії». Таким чином цей силовий орган отримав тисячі «позаштатних» активістів, гото­вих взяти у руки зброю і викону­вати накази.

Аналогічна ситуація із нападом з рушницею нібито «скривджено­го» пацієнта на пункт швидкої ме­дичної допомоги у Сімферополі. Нічого подібного не було в Криму за України, а тут раптом прорва­ло. І після цього теракту залиши­лось багато таємного.

На днях російський глава Криму знову заговорив про те, щоб довести «антитерористич­ний захист» у школах до феде­ральних «стандартів». У Криму це вже мем — федеральні стан­дарти. Свого часу, наприклад, говорили про «російські стан­дарти» в охороні здоров’я, а коли у Криму запровадили так звану «безплатну» медицину, то всі кримчани побачили, що справжній рівень російських стандартів охорони здоров’я та її ефективність набагато нижчі, ніж рівень української системи, яка раніше була на півострові.

Так само повторилася історія з «російськими стандартами» в освіті. Українська освіта була в Криму набагато ефективнішою, більш різноплановою, більш гу­манною, ніж нинішня воєнізо­вана муштра з її кадетськими класами. Освіти фактично не дають, зате виховують в дітях імперську пиху, зневагу до слаб­ких, військові навички.

І ось антитерористичні стан­дарти в школах. Як повідоми­ла на нараді російський міністр освіти Криму Валентина Лав­рик, автоматичними системами пожежної безпеки, системами сповіщення та управління ева­куацією людей за пожежі осна­щені 748 навчальних установ, що становить 71%. Системи ві­деоспостереження встановлено в 523 установах, що становить 49%. Система контролю і управ­ління доступом працює в 272-х установах, що становить 25%. Тривожними кнопками оснаще­ні 952 навчальні установи, що становить 90%. Близько трети­ни кримських шкіл обнесені глу­хою огорожею. Понад 200 шкіл забезпечують фізичну охорону, якою займаються представни­ки спецорганізації (тобто «Рос­гвардії». — Авт.). В інших устано­вах фізичну охорону здійснюють власними силами.

Отже, на всі ці заходи витра­тили масу грошей з бюджетів та допомоги батьків школярів. А яка ж їхня ефективність, чи зро­било все це школи Криму без­печними для дітей?

Звісно, ні. Той же нападник, що вчинив теракт у Керченсько­му коледжі, успішно виконав за­думане, незважаючи на те, що коледж був обладнаний і відеоспостереженням, і тривожною кнопкою, і протипожежною сис­темою, і системою оповіщення та управління евакуацією. Се­ред нинішніх російських стан­дартів, наприклад, є вимога про те, щоб кожен заклад був ого­роджений. Насправді це гори коштів для підприємств, які ви­робляють металеві сітки. Сьо­годні в Криму огороджено прак­тично все — десятки чи, може, й сотні кілометрів сіток стоять між дорогою і морем, навкру­ги автобусних станцій, навкру­ги лікарень, навкруги ринків, курортних об’єктів, навкруги шкіл й інших навчальних закла­дів тощо. Однак, за тверджен­ням компетентних спеціалістів, огородження закладу сіткою не підвищує його рівня безпеки, оскільки, по-перше, терорист завжди враховує фактор сітки і завчасно планує, як подолати цю перешкоду, по-друге, сітка часто стає спільником терорис­та, оскільки заручників під час терористичного акту позбавля­ють змоги швидко втекти із за­гороженого об’єкта у безпечне місце. А з того боку, де встанов­лено ворота чи проходи у сітці, збирається натовп, який і стає легким об’єктом нападу, підви­щує його результативність.

Так само і система відеоспос­тереження, і система контро­лю доступу. Терористи завчасно проведуть розвідку і заплану­ють, як саме подолають цю пе­решкоду. Але на всі ці системи затрачають прірву бюджетних грошей, за які ведуть безбід­не життя підприємства, що ви­готовляють ці електронні, ме­ханічні, електричні, будівельні системи захисту. Ці «стандарти» — спосіб утримувати за рахунок шкіл підприємства, що постача­ють продукцію силовикам. Про безпеку вчителів і школярів тут не йдеться.

Наприклад, навіть смішно ви­глядає питання про те, а де ж взялося стільки російських на­йманців, які пішли завойовува­ти Крим. Всіх козаків з Кубані, з Краснодару, яким пообіцяли у Криму золоті гори, потім про­сто відправили воювати на Дон­бас, де більшість з них і склали свої голови. А також — де ж взя­лося стільки добровольців, які воюють на Донбасі на боці Ро­сії? А також — а хто ж зголошу­ється вступати до ПВК Вагнера та їхати вбивати людей у Сирії, Лівії, брати участь в чужих для росіян військових конфліктах в Африці, Латинській Америці та по всьому світу? А звісно де — їх, цих «перелітних гусей», вихо­вала освітня система російської школи…

Тому що не про справжні за­ходи безпеки в Криму вони дба­ють. Справжній антитерорис­тичний захід — це виховання у школярів поваги до людини, ці­нування людського життя, люд­ської свободи, почуття поваги до інших людей і їхніх прав.