Танці з Медведчуком

Коли три роки тому прізвище путінського кума з’явилося у списку учасників так званого мінського переговорного процесу, не від Кремля — від України, багатьом захотілося обтертися, як від плювка. Обтерлися, проковтнули, заколисуючи власну совість мантрами про те, що без Медведчука процес обміну полоненими приречений на нульовий результат.

А Медведчук тим часом продовжував «люляти» свої «федерастичні» ідеї та ратувати за мир будь-якою ціною із «неворожою» нам Росією. Поки у СБУ і Генпрокуратурі вкотре звітували про те, що намагаються взятии медведчуківський слід у відверто антиукраїнській діяльності (під лупою, мовляв, і «Український вибір», і «терористична справа» Савченко-Рубана), «голуб миру» усе нахабніше територію під «скрєпи» мітив. З кожною наступною індульгенцією Медведчук тільки ширше крила розправляв. Після офіційної засвітки під партійним прапором Рабіновича і серії гучних скандалів, в яких фігурує прізвище не лише путінського кума, а і його дружини, сумнівів про те, що Медведчук збирається «огніздитися» у парламенті і продовжувати свої прокремлівські ігрища вже не у тіні, не залишилося.

— Якщо довший час Медведчук був у ролі сірого кардинала і задовольнявся «посадою» кума Путіна, то тепер його готують для публічної політики в Україні й активної парламентської діяльності, — заявив в інтерв’ю «ВЗ» політичний експерт Андрій Юсов. — З цієї точки зору будь-який скандал навколо прізвища Медведчука може допомогти у мобілізації на його користь проросійської частини електорату. Участь Оксани Марченко у шоу на «1+1», скандал зі зйомками фільму «Стус» і вирізанням зі сценарію судового епізоду з Медведчуком, який був не адвокатом, а, по суті, пособником у розправі над поетом, — це речі, які обурюють проукраїнську, державницьку частину суспільства. Але є електорат, особливо на сході і півдні, який сприймає їх із точністю до навпаки. На цю публіку, каже експерт, розрахована і картинка з «універсальною» дружиною Медведчука. Це — як додаткова артилерія, яку задіюють для підсилення.

«Якщо взяти публічних політиків з екс-регіонівського табору, — каже Андрій Юсов, — то ні Бойко, ні Рабінович, ні Шуфрич не використовують свої „подружні активи“, це — за кадром. Натомість усі знають, що у Медведчука є красива, освічена дружина, телеведуча, яка може танцювати, співати. Ось така, мовляв, гарна людина, і ось такий у неї гарний чоловік-політик. Для мобілізації залишків електорату Партії регіонів картинка досить симпатична».

Для «особливо нетямущих» симпатичну картинку ще й навідними меседжами можна приправити. Як, наприклад, ось цей коментар під постом Марченко (мовою оригіналу): «В инете идут обсуждения о том, что Медведчук возвращается… А классно было бы, если бы Вы стали первой леди. Умная, спортивная, красавица». Залишилося лише комсомолку і «спортсмєнку» додати — і готова заставка до профілів Марченко у соцмережах та її каналу на YouTube. Чого тільки у тих профілях немає: і рецептами ділиться, і відеолекції про здорове харчування викладає, і «формами» грає, демонструючи вправи для біцепсів з тріцепсами, і моду демонструє… До повної колекції тільки Марченко на танцполі бракувало. Тепер і це є.

Незгідні подумали, що кумі Путіна не місце у проекті «Танці з зірками» на «1+1», «начальство» каналу вирішило: Марченко не винна — хай «зажигає». «Для мене Медведчук був і залишається ворогом країни, в якій я живу. Але його дружина за це не відповідає», — написав у Facebook гендиректор «1+1» Олександр Ткаченко. Браво! Залишилося тільки дописати, що Україну дружина Медведчука любить більше за Медведчука. А щоб вже геть «невіруючих» порвати, хай у «Танцях із зірками» Марченко гопак витинає, та ще й під саунд-обробку «Путін — ху… ло, ла-ла-ла». А під кінець виступу розповість глядачам, що оди про те, як пишається своїм «правдоносцем», якого «можна звинуватити хіба що у величезному милосерді», не вона писала. І що ходила до сповіді, аби покаятися за те, що банером з її портретом (рекламували проект «Время строить» на «Інтері», в якому Марченко була ведучою) осквернили місце, де пролилася кров Небесної сотні. Сама, мовляв, у шоці була, як це неподобство побачила. Низький уклін тим, хто спалив той клятий банер.

До заяв Ткаченка ще публічного благословення для Марченко від Коломойського бракує. Одягнув би улюблену футболку із написом «жидобандерівець» і промову перед камерами «штовхнув». А-ля: «Та сам Путін Медведчука українським націоналістом називав (торік під час прямої лінії. — „ВЗ“)! Я — напівбандерівець. То як могли з Медведчуком не домовитися? Хіба мені ефіру для дружини націоналіста шкода?».

«Факт, що „1+1“ зробив багато й у часи Євромайдану, і щодо протидії російській інформаційній агресії. Але разом із тим Коломойський завжди залишався насамперед бізнесменом й олігархом, який часто використовував власний телеканал не як засіб масової інформації, а як інструмент пропаганди, — каже Андрій Юсов. — На жаль, і „русскій мір“ на цьому майданчику не чужий. Достатньо згадати історію зі „Сватами“… Зважаючи на те, що попереду — президентська і парламентська кампанії, політика телеканалів буде частиною домовленостей, публічних чи негласних коаліцій у середовищі українського олігархату».

Поки Марченко кружлятиме у «телевізорі» Коломойського, NewsOne і «112» нарощуватимуть «тиражування» Медведчука. Наразі — заочно, без його присутності в ефірах («сірому кардиналові» ще треба звикнути до появ в інформпросторі без «паранджі», якою досі для нього були розвішані на сайті «Українського вибору» релізи і заяви адвокатів (остання — із адвокатськими погрозами заборонити через суд показ фільму «Стус», у разі якщо він вийде у прокат «з недостовірною інформацією про Віктора Медведчука»). На каналі «112» стахановськими темпами Медведчука розкручують — новини, цитати, згадки у біжучому рядку. У «Детектор медіа» підрахували, що лише упродовж травня-червня згадок про Медведчука на «112» було більше, ніж за весь минулий рік.

А яку ледь не бродвейську постановку влаштували на NewsOne, аби презентувати вливання Медведчука у «За життя»! Сам народ, мовляв (і результати кастингу — тому підтвердження) захотів бачити його під прапором партії як куратора напрямку «мир на Донбасі, відновлення відносин з Російською Федерацією і країнами СНД». Який народ, зрозуміло: «піпл», що NewsOne «хаває» з усім його «ватним» меню.

Рабінович так сяяв, вихваляючись партійною «обновкою», наче мільйон виграв. Хоча чому наче? Про те, що Медведчук підтримує партію не лише морально, подейкували давно. Коли ж у листопаді минулого року нардеп Шуфрич (один із «квотників» Медведчука в «Опоблоці») заявив про приєднання до «За життя», було зрозуміло, з чиєї подачі і для чого його приставили до Рабіновича з Мураєвим. Треба ж було комусь партійну кассу пильнувати — аби щедрі «благодійні» внески наліво не розійшлися.

— Думаю, залучивши у проект Медведчука, Рабінович і Мураєв цілком задовольнили свої меркантильні, фінансові інтереси, — каже Андрій Юсов. — Зрозуміло, що тепер роль Рабіновича буде радше фасадною, бо справжнім власником цього політичного проекту стане Медведчук. Колосальні фінансові вливання в «Український вибір» (а точніше — антиукраїнський) очікуваного ефекту не дали. Гроші у пісок, рейтинг — на нулі. Чого не скажеш про партію «За життя», яка є успішним в електоральному плані проектом. Отримання контролю над ним Медведчуком несе у собі певну небезпеку. Бо якщо Рабінович діє більше як заробітчанин, то Медведчук — стійкий ідеологічний ворог усього українського. Отримавши у руки такий партійний інструмент, він буде використовувати його не лише для заробітку (з грошима у Медведчука і без того проблем немає), а й для реалізації стратегічних цілей на догоду Путіну і РФ. Намагання потрапити до майбутньої коаліції (чи принаймні впливати на ситуацію через підкилимні домовленості), ігрища у Верховній Раді, блокування проукраїнської частини парламенту — усе це, безумовно, побачимо. Медведчук має амбіції, які значком рядового депутата не обмежуються. Інакше він не повертався б у публічну політику, яка багато у чому є для нього дискомфортною.

Звучать версії про медведчуківські плани повернутися у президію ВР, але вже не у «замівське», а у спікерське крісло. Сценарій можливий, якщо вдасться з «опоблоківцями» домовитися (в обмін, наприклад, на зняття Рабіновичем своєї кандидатури у президентських перегонах на користь Бойка) і провести у парламент численну «екс-ригівську» гвардію. Обзавівшись рейтинговою партією, Медведчук посилив свої позиції у політичних торгах. Це те, чого в «Опоблоці», куди на минулих парламентських виборах він «вмонтував» кількох своїх людей, йому так і не вдалося. Тепер Медведчук може не лише «козиряти» у переговорах з «ОБ», а й з Банковою торгуватися, каже політтехнолог Денис Богуш. «Якщо домовляться про єдиного кандидата, і Рабінович об’єднається з Бойком, тоді розклад у другому турі буде без Порошенка: найімовірніше, вийдуть Тимошенко і Бойко, — заявив експерт у коментарі „ВЗ“. — У цій грі Медведчук може тиснути на Порошенка, шантажувати».

Із «За життям» Медведчук свій вплив наростив, але партії новий «прапороносець» може коштувати рейтингів, вважає Денис Богуш. «Електорат Рабіновича, — каже, — може виявитися не таким всеїдним, як Рабінович».