Екс-очільниця Нацполіції влаштовує опозиційні мітинги, колишній керманич «Укрзалізниці» — концерти

Одні називали їх «імпортованими реформаторами», інші «варягами» чи «легіонерами». Хтось покладав на них захмарні надії, хтось ще на старті не давав їм жодного шансу на успіх в Україні. Вони не втрималися на українській політичній шахівниці, але слід на ній точно залишили, навіть якщо не до кінця відіграли свою роль.

Переоцінили їх чи недооцінили — залишимо цю дискусію на розсуд експертів і часу. Зрештою, не для всіх з «легіонерського» списку відставка з високої посади остаточно і назавжди перегорнула українську сторінку. Хтось залишився жити і працювати в Україні — у бізнесі, поза політикою. А хтось, освоївшись «у світах», не виключає свого повернення і на українську політичну авансцену. Де і чим займаються екс-міністри Наталія Яресько, Олександр Квіташвілі, Айварас Абромавичус, колишня заступниця глави МВС Ека Згуладзе, відставний керманич «Укрзалізниці» Войцех Бальчун та екс-очільниця Нацполіції Хатія Деканоідзе, з’ясовував «ВЗ».

Наталія Яресько до останнього сподівалася, що запис «міністр фінансів» у трудовій книжці буде лише початком її урядової кар’єри в Україні. Коли прем’єрське крісло під Арсенієм Яценюком остаточно захиталося, Яресько була серед головних кандидатів у наступники. Але не склалося — ставку зробили на Володимира Гройсмана. Пані Яресько залишилася без міністерського портфеля і з жалем, що її чернетці із планами на прем’єрство не судилося стати урядовою програмою. Можливо, дещо з цих планів згодилося екс-міністру, коли обмірковувала, як оживити економіку Пуерто-Рико (на правах самоуправління територія перебуває під юрисдикцією США). Через рік після відставки з Кабміну Наталія Яресько прийняла запрошення працювати там виконавчим директором Ради з фінансового нагляду та управління — органу, який мав зайнятися розробкою та втіленням плану щодо забезпечення економічного підйому Пуерто-Рико та залучення інвесторів. Зарплату запропонували щедру — 625 тисяч доларів на рік.

В Україну Наталія Яресько навідується нечасто і головно — у справах (на початку липня була на Міжнародному гуманітарно-економічному форумі Ukrainian ID у Каневі). Але сподівається, що буде нагода повернутися сюди надовше. Ким бачить себе у «наступному українському житті», наперед не загадує. Каже, бути корисною можна і без чиновницьких посад.

Живучи і працюючи у Пуерто-Рико, будинок під Києвом, в якому жила з доньками (старша, Христина, після закінчення у 2016-му елітної Печерської школи у Києві продовжила навчання у США — вступила до престижного Єльського університету), Яресько вирішила не продавати. Попри те, що з цим сімейним маєтком пов’язані і неприємні спогади. У судовій тяганині щодо поділу майна українська Феміда винесла рішення не на користь Яресько, зобов’язавши екс-міністра сплатити колишньому чоловікові майже сім мільйонів гривень — як компенсацію за його частку маєтку. Крім нерухомості в Україні, у пані Яресько й український паспорт залишився (на додачу до американського).

Як і в її колишнього «співурядовця» — Айвараса Абромавичуса. Після відставки з посади міністра економічного розвитку і торгівлі Абромавичус зберіг українське громадянство, не виходячи з литовського. У Литві для нього зробили виняток, дозволивши бути громадянином ще й України. Екс-міністр називає себе патріотом обох країн і сподівається, що як у Литві, так і в Україні незабаром узаконять подвійне громадянство. В українсько-литовській сім’ї Абромавичуса-Рибаченко (дружина екс-міністра — родом з Донецька) — «космополітичний» курс. Живуть у Києві, мають бізнес не лише в Україні, дітей віддали до столичного французького ліцею. У «розмовному» сімейному списку — українська, російська і литовська. А старша донька ще й англійську та іспанську освоює. Усі троє дітей екс-міністра — громадяни Литви. На запитання, з якою країною пов’язує їхнє майбутнє, Абромавичус відповідає: підростуть — самі визначатимуться.

Після відставки з уряду Абромавичус повернувся до бізнесових справ. Займається інвестиційними проектами. В Україні у нього — агробізнес. У латвійській столиці зацікавився розвитком офісної нерухомості. Основні заходи і зустрічі на рік розписані. «Можу почати понеділок у готелі в Стокгольмі, на якомусь сільськогосподарському підприємстві у Румунії чи у клієнта в офісі у Монако», — розповів Абромавичус в інтерв’ю Nobles Fortune.

Екс-міністр входить до Ради директорів Спілки українських підприємців. Є співзасновником Академії корпоративного управління, де пропонують освітні програми для майбутніх акул бізнесу. «Я сам пройшов навчання з корпоративного управління в європейській бізнесшколі INSEAD. Коштувало це 14 тисяч євро. Ми створили Академію корпоративного управління, де викладають ті ж професори, що і в INSEAD, лише за 3 тисячі євро», — нахвалює Абромавичус переваги бізнес-школи, до створення якої доклався в Україні.

Здавалося б, із таким списком «на всі фронти» робочий графік і у 24 години на добу не вкладеш. Проте Абромавичус каже, намагається планувати свій час за формулою «три вісімки», яку розшифровує так: «вісім годин — на сон, вісім — на роботу, вісім — для себе (читання, заняття спортом) і сім’ї».

В екс-очільника «Укрзалізниці» Войцеха Бальчуна щонайменше «два по вісім» іде на музику. Після відставки він повернувся до Польщі і на повну відривається на рок-сценах. Майже вся Facebook-стрічка колишнього головного «залізничника» присвячена діяльності гурту Chemia, в якому Бальчун — за гітариста. Є також романтичні фото з подорожей. Під одним з останніх, із гірськими панорамами, підпис: «Час минає дуже швидко, але ми хочемо затримати прекрасні моменти якнайдовше. Настав час для музики і нових бізнес-завдань». Схоже, Войцех Бальчун вирішив добряче підзарядити акумулятори" перед черговим бізнес-стартом. Що це будуть за проекти, наразі не відомо.

Зате музичні плани на найближчий місяць Бальчун анонсував. Причому в Україні. У серпні гурт Chemia виступить у Львові — на великому концерті у рамках проекту «Українська пісня». Крім пісень з власного репертуару, виконають й україномовну — під назвою «Герой». «Без вагань погодився на участь у фестивалі, — каже Войцех Бальчун. — Коли керував „Укрзалізницею“, дав слово, що не співатиму, не буду у тому образі, в якому мене знали у Польщі. Тепер я вільний і повернувся до музики. Кожен мистецький проект несе у собі добро, служить тому, аби зламати бар’єри непорозуміння, кордони, які існують. Сподіваюсь, наша пісня, над якою працюємо, сподобається українським глядачам і слухачам».

Про «часи потягів і рейок» в Україні Бальчун згадує без рожевих прикрас. Хоч запевняє, що намагається не зосереджуватися на негативних речах, відчувається: «укрзалізничні» сторінки — далеко не найприємніший розділ у його кар’єрній біографії. Мовляв, багато у чому його зусиль в Україні не оцінили, та й з «брудом» перестаралися. Показово, що у профілі Войцеха Бальчуна у Facebook немає згадки про роботу в «Укрзалізниці».

У колишнього міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі «фейсбучна» заставка у профілі — український герб на синьо-жовтому полотнищі. За подіями в Україні він теж уважно стежить. Особливо — за просуванням медреформи, одним із розробників якої був. Консалтинговий бізнес, до якого Квіташвілі повернувся після роботи у Кабміні, дотичний до медицини. «Мене наймають різні компанії — і в Україні, і за її межами, — розповів екс-міністр в інтерв’ю gordonua.com. — У мене великий проект щодо туберкульозу у Східній Європі, Центральній Азії. Щодо вакцинації, там 54 країни. Працював консультантом ВООЗ у Копенгагені, там теж великий проект. Справи йдуть добре».

Хоча на Банковій засекретили інформацію про те, у кого з «легіонерів» залишився український паспорт, Олександр Квіташвілі, схоже, — один із тих, хто зберіг громадянство України. Ще після відставки він заявив, що не збирається відмовлятися від українського паспорта. Дружина і син екс-міністра — громадяни США. У самого ж Квіташвілі з американською «пропискою» — пенсійні заощадження, які, як і дружина, зберігає в одному з пенсильванських фондів.

В Україні ж екс-очільник МОЗ поповнив свій мовний фонд. Точніше, доповнив. Українською лише на рівні розуміння оволодів, але як вимовляється і пишеться слово «терміново», точно знає. Із цим словом в екс-міністра кумедна історія вийшла, про яку розповідав в інтерв’ю. Коли на початках роботи у МОЗ йому приносили документи із візою «терміново», він після прочитання знищував ці папери. А все через те, що тлумачив слово «терміново» з прив’язкою до англійського terminate — «припинити». Ось і «припиняв», як розумів. Доки йому не пояснили, що означає «терміново» українською.

Хатія Деканоідзе, яка до листопада 2016-го очолювала Нацполіцію України, нині активно займається політикою у Грузії. Після відставки подала прохання про повернення їй грузинського громадянства, якого позбулася автоматично, отримавши український паспорт. У квітні минулого року президент Маргвелашвілі підписав указ, за яким екс-очільниця української Нацполіції знову стала громадянкою Грузії. Повернувшись на Батьківщину, Хатія Деканоідзе стала одним із лідерів нині опозиційної партії «Єдиний національний рух», яку ще 2001-го заснував Міхеїл Саакашвілі. «Це дуже важливо, аби не допустити відкату реформ і повернення Грузії на російську орбіту. Для мене це — справа честі», — коментує свій вибір Хатія Деканоідзе.

Крім партійної діяльності у Грузії, вона продовжує реформаторську роботу. У недавньому інтерв’ю kursiv. kz розповіла, що задіяна в ООНівській програмі у Молдові. «Робота, — каже, — стосується реформи поліції. — А ще я професор Центру Маршалла у Гарміші (Німеччина), викладаю там курс щодо боротьби з організованою транснаціональною злочинністю».

Про колегу Хатії Деканоідзе Еку Згуладзе, яка у травні 2016-го пішла з посади першого заступника очільника МВС України, відомо небагато. Вона уникає інтерв’ю і будь-яких приводів для публічного розголосу. У пресі нашуміла хіба що історія про розлучення Згуладзе із чоловіком — відомим французьким режисером-документалістом Рафаелем Глюксманном. Про новий роман Глюксманна французькі ЗМІ писали ще три роки тому. Саме зі сімейними негараздами пов’язували рішення Еки Згуладзе про відставку. Шлюб врятувати не вдалося.

Після завершення роботи в Україні Згуладзе переїхала до Парижа. В е-декларації, яку подала після відставки, у графі «місце роботи» вказала «Компанія „Егіліті“ для Департаменту юстиції США, радник зі стратегічних проектів».