Корпорація «Міністерство ветеранів»,

Поки відповідальні за народну любов помічники нардепа з «БПП» Олександра Третьякова годували електорат пасочками, депутат смакував приємну новину з Кабміну. Через місяць після ухвалення Верховною Радою постанови з рекомендацією створити Міністерство у справах ветеранів (МСВ) в уряді відзвітували: процес пішов. Якщо зважити, що цієї звістки очільник «ветеранського» комітету у парламенті і головний лобіст нового міністерства Третьяков чекав півтора року, прогнозовані на початок 2019-го строки здачі МСВ в експлуатацію його навряд чи засмутили. Чого не скажеш про критиків ініціативи, котрі не вірять у заявлені Третьяковим благі наміри щодо створення «ветеранського» міністерства і кивають на шкурницькі інтереси лобістів. Ідея, кажуть, потрібна, але, залежно від того, як і хто її реалізовуватиме, заявка на зразкове міністерство за американськими лекалами може закінчитися черговим українським пшиком.

З аргументами лобістів створення Міністерства у справах ветеранів не посперечаєшся. Чотири роки війни на Донбасі — це сотні тисяч учасників бойових дій (станом на кінець січня статус УБД отримали 326 тисяч осіб), тисячі сімей загиблих, які потребують підтримки від держави. Тих, кому потрібна реабілітація і допомога, більшає.

А проблем, з якими їм доводиться зіштовхуватися через бюрократичні перепони, не меншає. «Упродовж останніх трьох років парламент адаптував законодавство у сфері соціального захисту учасників АТО та членів сімей загиблих учасників АТО. Ухвалено 32 закони. Проте розгалужена система органів державної влади, які опікуються цими питаннями (понад 20 міністерств, відомств, а також органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади), призводить до бюрократичного хаосу та перешкоджає своєчасному і повному вирішенню важливих для учасників АТО соціальних питань», — із пояснювальної записки, в якій автори проекту парламентської постанови аргументували необхідність «ветеранського» міністерства як органу, який забезпечить цілісність системи надання ветеранам і сім’ям загиблих соціальних гарантій.

Принцип зрозумілий: питаннями ветеранів мають займатися не всі потроху, а профільне міністерство. Так і ефективніше буде (буде з кого спитати), і виділені з бюджету «ветеранські» кошти легше контролювати. Для більшої переконливості ініціатори МСВ кивають на зарубіжний досвід. Говорять про успішну роботу «ветеранських» міністерств у США, Хорватії, Австралії, Канаді, Південній Кореї. Обіцяють запозичити американський досвід.

Для наших ветеранів — це мрія. Не треба місяцями оббивати чиновницькі пороги, бігати з кабінету у кабінет, де тебе знову кудись «футболять», роками чекати те, що держава гарантувала тобі законом, але виконувати не поспішає.

Усіма питаннями, від реабілітації до забезпечення пільг, займається одна структура. Так — у США, де у компетенції Міністерства у справах ветеранів (із річним бюджетом у понад 180 мільярдів доларів) — страхування життя, призначення пенсій, пільг та допомоги (включно з виплатами у разі втрати працездатності, допомогою на поховання) для ветеранів збройних сил та членів їхніх сімей. У міністерському підпорядкуванні — понад півтори сотні військових госпіталів, близько тисячі амбулаторних установ, 125 цвинтарів.

Зрештою, для ветеранів міністерство — не лише простий і дієвий механізм отримання належної допомоги, а й робочі місця. Близько 40 відсотків співробітників міністерства мають ветеранський статус.

Зарубіжний досвід — добре, але українські реалії змушують сумніватися, чи можлива така обнадійлива перспектива у нас? Створити міністерство — не проблема. Проблема — створити ефективне міністерство, яке діятиме в інтересах не тих, хто його породив, а тих, для кого його створюють. Якраз тут від заявленої «обновки» і потягує димом. А що він не без вогню, підтверджують як прізвища головних лобістів МСВ, так і методи, якими вони діють.

У тому, що голова «ветеранського» комітету Верховної Ради (повна назва — Комітет у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників АТО та людей з інвалідністю) лобіює створення «ветеранського» міністерства, нічого дивного, здавалося б, немає. Навіть можна було б повірити у те, про що Третьяков писав у пості на Facebook. Набридло, мовляв, що комітету дістаються стусани за бездіяльність виконавчої влади. «Питання Міністерства у справах ветеранів, яке б взяло на себе відповідальність за забезпечення соцзахисту, залишається у підвішеному стані, — скаржився Третьяков.

— Втомився з місяця у місяць, з року в рік, як народний депутат, вислуховувати скарги про бездіяльність виконавчих органів влади". Нардепові так стало за себе і за «дєржаву обідно», що навіть виходом з коаліції пригрозив. Ну хіба після такого у депутатів могла совість не прокинутися? Одним махом 241 голос за постанову з рекомендацією про створення Мінветеранів віддали.

Але так гарно усе лише для наївних виглядало. Для тих, хто повірив, що для одного з головних спонсорів «БПП», мільйонера Третьякова, захист ветеранів — справа честі. І заради цієї справи він так відчайдушно і наполегливо за створення профільного міністерства бився, в Америку їздив, щоб і там підтримкою заручитися. До речі, компанію у цих поїздках Третьякову склав інший завсідник «топів» найбагатших депутатів — Гліб Загорій. Власника фармімперії (в яку входить і фармацевтична фірма «Дарниця») теж на альтруїзм пробило. А що: де ветерани, там медицина на повну задіяна, а де медицина — там без медикаментів нікуди. І ніякого розпорошення: через одні руки, точніше — одне міністерство (зі своїми госпіталями й амбулаторіями), проштовхувати допомогу простіше. Як і контролювати бюджетні надходження на Мінветеранів. На які суми розрахунок, можна оцінити із заяви заступника голови Держслужби у справах ветеранів війни та учасників АТО В’ячеслава Марченка. На міністерство, каже, потрібно буде втричі більше, ніж виділяють на «ветеранську» держслужбу. Множимо 158 мільйонів (стільки заклали на згадану службу у цьогорічному бюджеті) на три — отримуємо майже півмільярда.

Заради такої прибут…, перепрошую — благородної справи, не гріх і до шантажу вдатися. Що Третьяков і зробив, публічно пригрозивши виходом з коаліції. Це був сигнал не тільки «союзникам» з більшості (яким не хотілося підігрувати «альтруїстичним» третьяковським планам), а й Кабміну з прем’єром. Вихід Третьякова з коаліції поставив би хрест на і без того скалічілій більшості.

Це був би не мінус один, а мінус «третьяковська група» у «БПП» (до неї входять понад два десятки депутатів). Далі — за принципом доміно: у разі нестворення нової більшості (що найвірогідніше і відбулося б) — дострокові парламентські вибори, плюс — зміна уряду.

Одне слово, вдруге відмовити Третьякову у створенні Мінветеранів (у лютому минулого року уряд проігнорував наполегливі «домагання» лобістів МСВ) було б ризиковано. Тим паче у ситуації, коли злі язики не перестають теревенити про величезне бажання президента відправити у відставку норовливого прем’єра, який не виправдав сподівань Банкової.

Процес пішов. Залишилося дочекатися, кого лобіюватимуть у крісло «міністра ветеранів». Із прив’язкою до інформації про те, що МСВ створюватимуть на базі Державної служби у справах ветеранів війни та учасників АТО, з’явилися припущення, що Третьяков спробує проштовхнути у міністерський кабінет Валентина Манька (його вважають третьяковським протеже). Того самого, якого у грудні минулого року оголосили переможцем конкурсного відбору на посаду голови Держслужби у справах ветеранів та учасників АТО, але який досі не отримав урядового благословення на цю посаду. Шуму наробила скандальна біографія Манька, який проходив за статтею про розбій і навіть був оголошений у міжнародний розшук.

У грудні 2015-го нардеп Андрій Денисенко оприлюднив фрагменти переписки Манька з Ігорем Кононенком, якого називають сірим кардиналом «БПП». З листування випливало, що розшукуваний на той час Манько отримав гарантії припинення щодо нього кримінального переслідування в обмін на свідчення проти тодішнього очільника партії «УКРОП» Геннадія Корбана. В Україну Манько повернувся, з розшуку його зняли, про кримінальну справу забули. «Совпадєніє»?

Ще й у кар’єрі несподівано «поперло». Й у конкурсі на голову «ветеранської» держслужби переміг (у прозорості цих відборів хіба тільки переможці не сумніваються), і спецперевірку пройшов. Ось тільки у Кабміні зі швидким призначенням не склеїлося. Не сторгувалися чи на протести ветеранів АТО, які виступають проти призначення Манька, наражатися не хочуть?

Зважаючи на резонанс, прізвище Манька навряд чи спливе у списку кандидатів на керівництво «ветеранським» міністерством. Але це не означає, що Третьяков відмовиться від претензій на свого ставленика у такому «вистражданому» МСВ.

Не для того він майже два роки й у Києві, й у Вашингтоні (де заявили про готовність посприяти створенню в Україні «ветеранського» міністерства, що у перекладі на «політично-українську» означає приплив донорських коштів) стежки до своєї мрії протоптував.

Третьяков вміє домагатися свого. До Мінветеранів була ще успішна для нього історія з лобіювання Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. Здогадайтеся з трьох разів, чиєю креатурою є очільник МінТОТ Вадим Черниш. Щодо перспективності й ефективності цього міністерства не посперечаєшся. Ось тільки список тих, для кого воно перспективне й ефективне, обмежений. Окуповані території і вимушені переселенці у цьому списку якщо і на першому місці, то хіба що з кінця. І спробуй після цього свято вірити, що з Міністерством у справах ветеранів історія не повториться…