«Україна – полігон гібридної агресії, на якому Кремль обкатує технології залякування Європи»

«Жахіття Першої світової війни, страхіття, що супроводжували сутичку тоталітарних режимів і боротьбу європейців за свободу під час Другої світової, повинні були стати гарантією від повторення мілітаристського безумства. Але цього не сталося: на Європейському континенті знову знайшлася держава, схильна грати м’язами, вважаючи це інструментом зовнішньої політики. На жаль, далеко не всі представники європейської еліти розуміють це. Для багатьох перспектива на взаємовигідне співробітництво в економіці й толерантне мовчання щодо політики залишається цілком можливим форматом відносин з Росією». Це цитата з передмови до нової книги політолога Євгена Магди, присвяченої темі гібридної війни. Чи спромоглася Україна через три роки після початку активної фази російської агресії знаходити і використовувати ефективні способи протидії? Чи навчилася орудувати інформаційним мечем і щитом не лише у протистоянні агресорській пропаганді, а й для донесення правди про те, на що робить ставку Кремль, намагаючись приборкати норовливу «молодшу сестру», і як далеко може зайти Путін зі своїми геополітичними апетитами? Чому російська агресія проти України має стати серйозним сигналом для європейців? Міркуваннями про це ділилися головний винуватець і гості презентації книги «Гібридна агресія Росії: уроки для Європи».

Війна за мізки Гібридна російська агресія проти України — продукт не лише Кремля. Вина за те, що відбувається, частково лежить і на Україні. Причому, наголошує Євген Магда, тут доклався не лише режим Януковича, за якого стараннями агентів впливу Кремля цілеспрямовано руйнували українську армію і спецслужби. Відповідальність за неготовність України до можливої агресії «несе кожен з когорти українських правителів за чверть століття її незалежного розвитку». Бездіяльність, помножена на відсутність чіткого позиціонування країни на міжнародній арені, дали плачевний результат, «створивши уявлення про слабку Україну, яку досить лише підштовхнути, і вона розсиплеться на порох маріонеткових «народних республік».

Україна постійно сідала на геополітичний шпагат. «Так було і за червоного директоризму Леоніда Кучми, і за елегантного нехлюйства Віктора Ющенка, і за хворих колін Віктора Януковича», - каже Євген Магда, наголошуючи на важливості того, що Україна нарешті чітко визначилася з вектором руху.

Попри потуги Росії, яка розраховувала розібратися з Україною до осені 2014 року, Кремлю не вдалося досягти очікуваного результату. На що робить ставку РФ у своїй гібридній агресії? «Завдання — не так захопити територію, як залякати громадян України, породити у них зневіру і вимагати від них максимальних поступок. Це війна за наші з вами мізки, за те, щоб ми перестали усвідомлювати, що відбувається, поставили на собі хрест і погодилися капітулювати, - каже Євген Магда. - Росія не намагатиметься повністю окупувати Україну. Це і технічно складно, й економічно невигідно. Вірогіднішим є бажання отримати в Україні проросійський уряд. Можливо, навіть в обмін на збереження територіальної цілісності. Росія готова допомагати усім, хто боротиметься проти Української держави, її незалежності. На це виділяються шалені гроші, інформаційні ресурси».

Інтенсивне використання інформації — особливість гібридної війни. Російська пропаганда задіює усі можливі інформаційні фронти — Інтернет, медійний, книжковий. «Через три місяці після того, як вийшла моя книга «Гібридна війна: вижити і перемогти», у Росії видали книгу білякремлівського політолога Сергія Маркова «Гибридная война против России». Інший приклад: пітерське видавництво «Алетейя» несподівано береться за переклад книги Романа Дмовського «Німеччина, Росія і польське питання», яка була видана майже 100 років тому. Враховуючи репутацію Дмовського (з українофобським креном. - «ВЗ»), це варто розцінювати як елемент гібридної війни. Як і виданий Інститутом Єгора Гайдара переклад книги Вацлава Клауса (у співавторстві з керівником його канцелярії під час президентства Іржи Вейглом) «ООО «Переселение народов».

На 100 сторінках колишній чеський президент і прем’єр Клаус розповідає про те, що Європа сама винна в міграційній кризі. Видання цих книг у Росії — такий же елемент гібридної війни, як і поява мемуарів російських бойовиків, які воювали на Донбасі, а-ля історичних фантазій на тему, що було б, якби російські військові з нинішнього часу потрапили у роки Другої світової. Чи «одкровень» російських VIP-персонажів про славну російську історію і про те, якою мала б бути «Новороссія».

Україні варто було б задуматися над подачею як власного іміджу, так і своєї історії. «Нам потрібно не тільки підносити відомих історичних персонажів, - каже Євген Магда, - а й загортати історичні події в яскраву обгортку, щоб це сприймалося і відчувалося. Україна повинна відновлювати історичну пам’ять не лише через друк праць у відповідній сфері, а й через фільми, комп’ютерні ігри, книжки, комікси. Інакше у нас і далі крастимуть історичних персонажів, як це зробила Росія з Володимиром Хрестителем». Нові загрози для Старого Світу Помиляються ті, хто вважає, що Росія у своїй гібридній агресії зосередилася виключно на Україні. Цілі у Кремля значно ширші. Ось влучна цитата з передмови до книги Євгена Магди: «Російська пропагандистська машина прагне максимально накрити Старий Світ справжнім цунамі брехні й маніпуляцій. На це Кремль не шкодує коштів і зусиль... Головне завдання — не знищити мільйони людей, як це робили криваві диктатори ХХ століття, а зруйнувати європейські цінності і перекроїти політичну карту континенту. Встановлення контролю над Україною — проміжний етап. Росія ставить перед собою куди серйозніші завдання. Вона веде активні наступальні дії в інформаційному просторі Європи. І ця агресія є найбільшою небезпекою, ще не до кінця усвідомленою європейцями. Показовою прочуханкою колишній братній країні російська влада прагне не тільки прибрати конкурента на пострадянському просторі, а й дати чіткий сигнал іншим країнам Європи: мовляв, так буде з кожним, хто ризикне протистояти благодатній ході «русского міра». Україна перетворилася на полігон гібридної агресії, на якому Кремль обкатує технології залякування Європи. Опір нашої країни російському тиску на всіх фронтах має вирішальне значення для безпеки Старого Світу. Україні потрібно не тільки засвоїти урок, врахувавши свої помилки, а й знайти канали поширення свого унікального досвіду протидії гібридній агресії Росії іншим зацікавленим державам». Для кого може бути корисним український досвід? За словами Євгена Магди, йдеться про країни Балтії, Польщу, Румунію. Не варто відкидати і Білорусь та Молдову, каже експерт. «Україна має експортувати свій досвід, за який заплатила дорогу ціну», - наголосив Євген Магда.

Ракети і танки — це лише компонент гібридної війни, в якій є й інші небезпечні складові. У випадку з Росією це — інформаційна агресія, енергетичний вплив, використання російськомовної діаспори, хакерські атаки, війна за історію. «Росія намагається вплинути на своїх партнерів, - каже експерт. - Марін Ле Пен не єдина, хто хизується зв’язками з Путіним. Є ще Герхард Шрьодер, Вацлав Клаус, Романо Проді і Сильвіо Берлусконі, які навіть під час розквіту своїх політичних кар’єр дзьобали у Путіна гроші з долоні, не приховуючи цього». Ще одна проблема, про яку мало хто говорить, - донесення інформації. «Поїдете у Білорусь чи Молдову - там у готелях немає українських телеканалів, а російських — завалися.

Представництва більшості західних медіа на пострадянському просторі зосереджені у Москві. Навіть під час Євромайдану інформація про події в Україні часто надходила не безпосередньо з України, а через російську призму. Якщо хочемо, аби про наші проблеми говорили, потрібно, щоб до нас приїздили закордонні журналісти, і не з Москви. Потрібно прибрати Москву з інформаційних трикутників. Такий гібридний трикутник Росія створила вже й у відносинах з Польщею. Наче стоїть осторонь, а вектори протидії спрямовує між Києвом і Варшавою. Що, у Москві не знають про те, що питання поховань, чи то у Гуті Пеняцькій (де вандали неодноразово оскверняли меморіал загиблим полякам. - «ВЗ»), чи інших, чутливі? Знають. Не знають, що питання Волині й ОУН-УПА чутливі? Знають. Ще ж у 2013 році «регіонали» Царьов і Колесніченко возили по європейських країнах виставку «Волинська різанина» і пропонували Верховній Раді визнати геноцидом те, що відбувалося», - наголосив Євген Магда. І Варш