Децентралізація чи сепаратизм?

В українських ЗМІ з’явилася тривожна інформація про те, що депутати Закарпатської облради 5 квітня прийняли сепаратистське звернення до керівництва держави з приводу автономії області. Цю новину миттєво підхопили проросійські ЗМІ. Що ж насправді ухвалили закарпатські обранці? Кореспондент «ВЗ» спробував розібратися.

Отже, які міни сповільненої дії заклали депутати у скандальне рішення сесії Закарпатської облради? Готуючи звернення до президента та кабміну, депутати раптом згадали про Закарпатський обласний референдум 1 грудня 1991 року, на якому 546 450 виборців Закарпатської області, або 78,6%, віддали свої голоси «за» проголошення Закарпатської області спеціальною самоврядною територією як суб’єкта у складі незалежної України. Це і дало підстави журналістам інтерпретувати нинішнє звернення закарпатських депутатів як своєрідний прояв сепаратизму, як несміливу спробу натякнути на автономію.

Закарпатські депутати тепер виправдовуються, кажуть, що лишень хотіли нагадати керівництву держави про задекларовану стратегію сталого розвитку «Україна — 2020», схвалену Указом президента України від 12 січня 2015 року №5, що передбачає реалізацію конституційної реформи, у тому числі в частині децентралізації. У резолютивній частині скандального рішення йдеться: «З огляду на зазначене, Закарпатська обласна рада просить невідкладно внести зміни до Конституції України та законів України з метою відходу від централізованої моделі управління, забезпечення спроможності та широких повноважень місцевого самоврядування, побудови ефективної системи територіальної організації влади в Україні, реалізації у повній мірі положень Європейської хартії місцевого самоврядування, принципів субсидіарності, повсюдності, фінансової та матеріальної самодостатності місцевого самоврядування».

— Сам дух цього рішення Закарпатської облради є не таким, як його намагаються інтерпретувати окремі ЗМІ, — заявив у коментарі кореспонденту «ВЗ» закарпатський депутат з фракції «Батьківщина» Андрій Шекета. - За це рішення, навіть попри те, що його зміст не був зачитаний, проголосували представники усіх депутатських фракцій. Поясню, що ми з колегами намагаємося донести до центральних органів влади. У першу чергу хочемо, аби задекларована керівництвом держави децентралізація нарешті почала відбуватися не на словах, а на ділі. Нас, як і виборців, яких представляємо, не влаштовує, що, наприклад, керівників на важливу для області лісову галузь призначають з Києва. Чи, наприклад, керівників нашої залізниці призначають у Львові, і ще купа таких стратегічних посад, через які легко маніпулювати тим чи іншим чиновником і впливати на дії всього відомства. Прикро, що Закарпаття не включили в експеримент, коли гроші, зароблені місцевими митницями, йдуть на ремонт місцевих доріг. Нам дали на ці потреби з держбюджету найменше коштів серед усіх областей. Це все є якраз централізованою системою управління, за якої у нас фактично зв’язані руки…

Водночас мало хто звертає увагу на відвертий прояв сепаратизму з боку деяких угорських сил на Закарпатті. Наприклад, наприкінці березня цього року представник закарпатських угорців, голова угорської партії «КМКSZ» народний депутат України Василь Брензович, після відповідних консультацій з представниками Генерального консульства Угорщини в Ужгороді, виголосив у Верховній Раді України полум’яну промову на тему утисків та залякувань представників угорської нацменшини краю. Депутат розповів про «факельну ходу» націоналістичних організацій на площі Шандора Петефі, де, зокрема, лунало провокативне гасло «Мадярів на ножі!». А 2 квітня в українському місті Береговому у приміщенні Закарпатського угорського інституту він же стоячи аплодував представникові українофобської угорської партії Jobbik Дюре Чобо у відповідь на його заклики зробити все, щоб на Закарпатті утворилася русинсько-угорська автономія… «Щоб більше не було прецедентів, коли екстремісти тероризують корінний народ у країні, яка прямує до Європи! Для нас справа честі - доля відірваних територій, серед них і Закарпаття», — виголошував угорський радикал. Згодом цю полум’яну доповідь з ілюстраціями Дюре Чобо виставив у мережу «Фейсбук». Дивно, чому цей діяч досі не оголошений персоною нон ґрата в Україні? Куди дивляться українські спецслужби?

Зазвичай спекуляції на теми сепаратизму активізовуються напередодні якихось серйозних кадрових змін на Закарпатті. На цій темі час від часу спекулюють деякі місцеві політики. Аналітики припускають, що, наприклад, русинську тему може підживлювати нардеп Віктор Балога. Український поет та прозаїк із закарпатського міста Виноградова Андрій Любка у виданні «Контракти» написав: «Якщо і є якась примарна загроза спроби сепаратистських сценаріїв у Закарпатті, то контролюватися і втілюватися вона може лише Віктором Балогою. Інших, спроможних втілити цей «проект», нема — політично й бізнесово Закарпаття сьогодні нагадує «випалену землю». А це, зокрема, може бути використано для шантажу центральної влади в необхідний і вигідний момент. У справах Закарпаття, схоже на те, слово Балоги для Порошенка — указ і закон». Подейкують також, що за роздмухуванням згаданої сепаратистської теми може стояти і закарпатський політик з Мукачевого, депутат облради від партії «Відродження» Іван Чубирко. Останній очолює на Закарпатті обласну організацію «Український вибір», очільником якої є кум президента Росії Путіна Віктор Медведчук. Сам Чубирко є екс-швагром Віктора Медведчука.

А тим часом кадрові зміни на Закарпатті вже почалися зі звільнення начальника обласної поліції Сергія Князєва. Подейкують, крісло хитається і під головою ОДА Геннадієм Москалем…