«Найбільш затятий критик змін до Конституції — Росія. Хіба це не аргумент, що чинимо правильно?»

Четвер, 16 липня, був одним із найгарячіших днів у парламенті восьмого скликання. У сесійній залі був справжній Вавилон: нардепи викрикували, аплодували, гуділи-свистіли, декламували поезію, спекулювали виконанням гімну. Дехто декого брав за барки. А все — через “питання питань”: внесений як невідкладний президентський проект закону про децентралізацію. Точніше, через найбільш спірну його “фішку” - норму про можливість “специфічного порядку здійснення місцевого самоврядування в окремих адміністративно-територіальних одиницях Донецької і Луганської областей”. Глава держави і більшість в його парламентській команді вважали підтримку законопроекту з цим пунктом послідовним кроком України з виконання Мінських угод, який би мінімізував військову загрозу на сході. Критики президента розцінювали це ледь не як національну зраду, потурання сепаратистам, шлях до розвалу країни.

За затяжними дебатами з ложі почесних гостей спостерігали представники майже десяти зарубіжних диппредставництв, а також Уповноважена Держдепартаменту США з питань Європи і Євроазії Вікторія Нуланд. Врешті-решт 288 народних депутатів ухвалили рішення скерувати проблемний законопроект щодо децентралізації у Конституційний Суд. У разі позитивного висновку цієї інстанції, за процедурою, крім 226 голосів на підтримку законопроекту у першому читанні, знадобиться 300 “за” - у другому.

Анонсована децентралізація зробить справжню революцію у державному управлінні і місцевому самоврядуванні. Зокрема, передбачає, що первинною ланкою влади будуть місцеві громади, яких наділять правом самим збирати податки і формувати власний бюд­жет, розпоряджатися ним. Інститут держадміністрацій в районах і областях скасують, а функцію державних наглядачів за дотриманням законності на місцях відведуть префектам. Порівняно з нинішніми можливостями голів ОДА, РДА, їхні повноваження суттєво уріжуть...

Але не цими положеннями найбільше переймалися народні депутати. Бурхливі емоції спалахнули через “особливий” статус окупованих земель Донбасу і владу у ній, згадка про що, за наполяганням Заходу (а кажуть - і Москви) для надійності має бути прописана у перехідних положеннях Конституції. Ухваленого восени минулого року закону з цієї теми нашим євроатлантичним партнерам, а також північним візаві виявилося недостатньо...

Петро Порошенко вважає, що запропоновані ним зміни у Конституцію щодо окупованих територій жодним чином не загрожують суверенітету України. Президент зауважив: “Найбільш затяті критики (змін до Конституції) — це Російська Федерація, незаконні збройні формування “ДНР” і “ЛНР”. Хіба це не аргумент, що ми з вами чинимо правильно?”.

Депутати з президентської фракції, які підтримали законопроект, так “розшифрували” стратегічний задум глави держави: норма про особливості місцевого самоврядування на Донбасі набирає сили лише після того, як на окупованих територіях проведуть місцеві вибори за українськими законами (на цьому наполягають і західні переговорники), а також, коли звідти відведуть незаконні озброєні формування, передадуть Україні контроль за її кордоном. А оскільки у так званих “ДНР”, “ЛНР” слухати не хочуть про українські правила, то і ніякого спеціального статусу не буде. Україна ж змінами до Конституції свою частину зобов’язань виконає. Відтак самозванцям та їхнім покровителям світ закономірно може пред’явити претензії. І, як наслідок, посилити санкції до Росії, яка благословила всю оцю веремію на Донбасі...

Не всі сприймали таку логіку. Не підтримали Порошенка у цьому питанні львівські нардепи — Тарас Батенко, Дмитро Добродомов, Ігор Васюник, Олег Мусій. Критично прокоментував ухвалене рішення багаторічний нардеп минулих скликань Тарас Стецьків:

- Проголосувавши за поданий президентом проект змін до Конституції, де в перехідних положеннях передбачено закріпити особливий статус окупованого Донбасу в складі України, члени коаліції відкриють дорогу до розвалу нашої держави і покриють себе ганьбою, яку не змити.

Президент подав ці зміни під тиском і шантажем Росії, а також під тиском Заходу, який за наш рахунок хоче вирішити питання війни на сході України.

Саме тому останнім часом бойовики активізували обстріли і нібито підготовку до наступу, щоб страхом змусити ВР проголосувати за “особливий” статус.

Закріплення такого особливого статусу - це конституційне узаконення гангрени в нашому державному організмі. Цю гангрену Росія буде поширювати далі, накладатиме вето на рух України до Європи, підриватиме наші внутрішні реформи.

На думку Стецьківа, ні президент, ні парламент не мали права вирішувати питання, які стосуються територіальної цілісності держави. Якщо це питання політики таки “продавлять”, доведеться оголошувати всеукраїнський референдум.

Інший відомий екс-львів’я­нин, заступник голови ЦВК Андрій Магера радить не панікувати:

- Не розумію істерики. У конституційному законопроекті норма щодо особливого статусу окремих районів Донецької і Луганської областей міститься у прикінцевих положеннях, а не в основному тексті майбутньої редакції Конституції. Це свідчить про тимчасовий характер відповідної норми. А хто сказав, що може йтися виключно про розширення прав місцевого самоврядування у відповідних місцевостях, а не про їх звуження? Давайте не забувати, що особливістю здійснення місцевого самоврядування, для прикладу, в Севастополі є, власне, звуження прав відповідної міської громади. Спершу думаємо, а потім робимо висновки. “Зрада” ще не відбулась.