На сході — АТО, у Львові — битва за військове майно

Квартирно-експлуатаційне управління Західного регіону позивається до Львівської міської ради. Причина — начебто незаконна передача нерухомості й земділянок Міноборони у комунальну власність міста

Між Львівською міською радою і військовими триває суперечка щодо земель і нерухомого майна, яке належить Міністерству оборони. Відомство має на балансі багато різного майна, в тому числі і житлові будинки, земельні ділянки. Минулими роками місто, згідно із домовленостями з міністерством, поступово приймало військове житло у власність міської громади. Але торік між обома сторонами виник конфлікт...

Військові, в особі Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління, судяться з містом, вважаючи незаконним торішнє рішення сесії про передачу в комунальну власність низки земділянок і нерухомого майна. Як розповів журналісту “Леополіса” начальник Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління полковник Володимир Сапіга, досі міськрада керувалася розпорядженням Кабміну від 2010 року “Про передачу нерухомого військового майна у м. Львові”. Міськвиконком у липні минулого року вирішив затвердити акти приймання-передачі військового майна — за умови прийняття Кабміном рішення про вилучення його з користування Міноборони та передачу у комунальну власність міста. Цим мирним планам перешкодила війна. 10 липня 2014 року у зв’язку із проведенням АТО погодження переліків на передачу (відчуження) нерухомого військового майна було призупинено. Міноборони запропонувало зняти з розгляду пропозицію про передачу військового майна і земділянок.

Однак відповідна ухвала про передачу низки військових об’єктів таки була внесена у порядок денний сесії Львівської міської ради 20 листопада 2014 року і проголосована. Де-факто сесія надала згоду на передачу територіальній громаді Львова земельних ділянок: площею 0,71 га військового містечка №1 (вул. Княгині Ольги, 1 — 5), площею 9 га військового містечка №7 (вул. Ярослава Мудрого), будинків, споруд та двох земділянок військового містечка №58 (вул. Авіаційна, 1), будівлі №2 площею 1005 кв.м. військового містечка №384 (вул. Симоненка, 10). Керівництво КЕУ вважає рішення сесії міськради незаконним. Натомість юридичне управління ЛМР підтвердило наміри прийняття військового майна у власність громади міста.

29 січня цього року військова прокуратура Західного регіону звернулася до суду з позовом до Львівської міської ради — про визнання протиправною та скасування ухвали ЛМР від 20 листопада. Адже були порушені вимоги Закону “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” — ані Кабмін, ані Міноборони до Львівської міської ради щодо передачі державного нерухомого військового майна та земельних ділянок не зверталися.

У цій суперечці можна зрозуміти і місто, і військових. Для мерії земельні ділянки ніколи не бувають зайвими — там можна будувати житло, інфраструктуру. Такі самі плани — і в Міноборони. Декілька років тому, коли армія занепадала, передача її майна у комунальну власність виглядала логічною. Відомство не мало грошей, аби довести усе це до ладу, фактично, допродувало те, що у нього ще залишилося. Тепер, коли держава виділяє значні кошти на модернізацію армії, на реабілітацію та покращення житлових умов для військових і їхніх сімей, у Міноборони з’явилася можливість самим використати свою власність за призначенням. Так, мерія виділила ділянку для побудови багатоквартирного будинку для військових. Але це житло аж ніяк не компенсує реальну потребу воїнів АТО. Якщо і до війни у військових були проблеми із житлом, то зараз тим більше ці проблеми будуть тільки загострюватися. Адже кількість поранених і сімей загиблих весь час збільшується. І тут варто лише вітати, аби до вирішення питання підключилося Міністерство оборони.

Напевно, міськрада, приймаючи рішення щодо цих земельних ділянок, мала б в ухвалі сесії зазначити їх подальшу долю — для чого саме їх громада забирає, що із ними робитиме. Треба було б зазначити, який відсоток — чи житла, чи інших об’єктів — мали би передати воїнам, які повертаються із зони АТО, їхнім сім’ям. Адже Міноборони володіє значними територіями. Крім житла, на них можна було б розмістити соціально-культурні об’єкти, дитсадочки, оздоровчі комплекси. Для цього мала б існувати програма фінансування, закладена у місцевий або державний бюджет. Наразі цього не бачимо... Міськрада каже, що, даючи згоду на прийняття військового майна у комунальну власність, хоче таким чином компенсувати ремонт колишнього “КЕЧівського” житла. Але хто порахував, чи адекватним буде цей “чейндж”? Це можуть визначити хіба контролюючі органи, які варто було б створити за участю представників Міноборони.

Коментар для «Леополіса»

Гелена ПАЙОНКЕВИЧ, начальник юридичного управління Львівської міської ради

Ми не прийняли в комунальну власність, а надали згоду на прийняття в комунальну власність певних територій. Ця ухвала скерована в Міністерство оборони, і воно розглядатиме можливість чи неможливість передачі тих територій у комунальну власність. По-друге, КЕУ має у себе на балансі величезну кількість житлових будинків, якими воно неналежним чином опікується, і наполегливо вимагає від міста взяти їх у комунальну власність. Згідно із законом про передачу об’єктів державної і комунальної власності, в об’єктах, які підлягають такій передачі, має бути проведений капітальний ремонт. Якщо ви спуститеся у підвал хоча б одного з таких будинків, ви побачите жахливі речі — непрацюючі батареї, залиті підвали, у будинку під’їзди перебувають у жахливому стані… Тобто насправді це доволі складні процеси.

Якщо Міністерство оборони не збирається проводити капітальні ремонти цих будинків, впорядковувати мережі і виділяти кошти на ремонт тих будинків (а треба більш ніж 100 мільйонів гривень), то нехай Міноборони передасть нам у власність земельні ділянки і майно, яке ми зможемо належним чином реалізувати на аукціонах і якимось чином компенсувати місту ті чи інші видатки. Це початок процедури. Якщо КЕУ вважає, що ми тією ухвалою про надання згоди на прийняття у власність порушили їхні права, нехай суд нас розсудить.

Схожі новини