Вибори з багатьма невідомими

З приходом весни придоріжжя в українських містах і селищах зарясніли... ні, не первоцвітами, а політичними білбордами. Поки у Верховній Раді мудрують, що робити з місцевими виборами (які, за планом, мали б відбутися 25 жовтня), нетерплячі претенденти на руку і серце електорату вже стартанули у забігу на приз виборчих симпатій. Приміряються до кампанії і політичні важковаговики, і «карлики». Одні виборчі турне влаштовують, під парламентським куполом піаряться. Інші нагадують про себе з білбордів і сіті-лайтів. Дехто вже й «смотрящих» за виборами у регіонах призначив (як в «Опозиційному блоці») і мітить електоральну територію (де вигідніше виборців окучувати). Фальстарт-кампанія набирає обертів. Коли ж розпочнеться офіційна і за якими правилами відбуватиметься — питання на засипку. Закону, який би прояснив ситуацію, досі немає. А у парламентських кулуарах подейкують, що місцеві вибори можуть відкласти навіть на 2016-й. Про «вітрину» і підводні камені навколовиборчих суперечок — у розмові з головою правління Донецької обласної організації Комітету виборців України Сергієм Ткаченком.

— Чому така затримка із зоконопроектом про місцеві вибори, якщо й у коаліційній угоді терміни прописані (перший квартал 2015-го), і час підтискає: вибори ж не у 2020-му?

— Депутати озвучують позицію про те, що питання виборчої реформи напряму залежить від багатьох інших змін. Для того, щоб зрозуміти, чи відбудуться місцеві вибори у жовтні 2015 року, треба, мовляв, знати, чи встигнуть до цього часу провести реформу щодо децентралізації. Якщо проводити децентралізацію після виборів, потім знову доведеться переобирати місцеві ради — вже під нові повноваження. Тому і множаться розмови про те, що вибори можуть відкласти. Інша причина, чому затягується процес: ніхто не знає, за якою системою проводити місцеві вибори. Даються взнаки і ситуація на Донбасі, і політичні рейтинги. Соціологи відзначають, зокрема, зростання рейтингу «Опозиційного блоку». А це — сигнал для коаліції: ризикувати чи ні, розуміючи, що на сході і півдні вона не отримає максимальної підтримки.

— Очевидно, заковика ще й у тому, що у коаліційній угоді анонсували запровадження відкритих списків? Політики люблять на цій темі піаритися, але до справи жодного разу не доходило.

— Нещодавно Комітет виборців проводив міжнародну конференцію, під час якої обговорювали різні варіанти відкритих списків. Були експерти, які пропонували перейняти досвід Норвегії, Швеції, Польщі, інших країн, де є відкриті списки на місцевих виборах. Але практика показує, що навіть депутати погано орієнтуються у виборчих системах.

— Під парламентським куполом сидять навіть «спеціалісти», які вважають, що суть відкритих списків — це публікація їх у ЗМІ. Надрукували, мовляв, затверджений на з’їзді перелік кандидатів — ось вам і вся система відкритих списків. І ці «знавці» ухвалюватимуть виборчі закони.

— На жаль, питання виборчих систем залишається вузькоспеціалізованим, вузькопрофесійним. Якщо говорити, наприклад, про пропорційну систему з відкритими списками, то тут є сотні деталей, в яких мало хто орієнтується.

— Як голосування за відкритими списками виглядатиме на практиці? Варіанти є різні — від галочки навпроти конкретного прізвища у партійному списку до вписування у бюлетень номера партії і номера кандидата, за якого голосуєте.

— Важко сказати, оскільки не знаємо, яку саме систему оберуть наші парламентарії. Але так чи інакше, виборець не просто голосуватиме за список, який запропонувала політична сила, а й впливатиме на кількість голосів за того чи іншого кандидата з цього списку. За результатами такого рейтингування до рад пройдуть насамперед ті кандидати, які отримали від виборців найбільшу кількість голосів. Це якраз і є запобіжник проти політичної корупції, коли кандидати платять політичним силам чи фінансують їх, аби опинитися у прохідній частині виборчого списку.

— Але тут теж є нюанси. Чи не отримаємо ту ж продажну «мажоритарку» (тільки вже під партійним дахом), коли, скажімо, кандидат Вася Пупкін роздаватиме виборцям гречку, аби вони поставили галочку саме навпроти його прізвища у списку?

— Тут вже відповідальність не лише особи, а й політичної сили, яка допустила, щоб такий Вася Пупкін потрапив до її списку. Якщо Вася Пупкін не виконав своїх обіцянок, це ляже плямою на політичну партію, яка, відповідно, втрачатиме рейтинг.

— Критики голосування за відритими списками часто використовують аргумент, що ця система, мовляв, надто складна. Виборці не розберуться, буде гора недійсних бюлетенів, та й рахувати голоси складно. Кивають на торішній досвід Польщі, де зміна форми бюлетенів призвела до того, що 18 відсотків з них (а в окремих округах — до 40) були визнані недійсними.

— Складною система буде тоді, коли її такою зроблять. Бачив, наприклад, як відбуваються вибори за відкритими списками у Косово. Там не було таких проблем, щоб люди плуталися у двох номерах, які їм потрібно було вказати у бюлетені. Звичайно, інформаційно-просвітницька кампанія потрібна. І, ухвалюючи закон про місцеві вибори, депутати повинні врахувати, щоб часу на неї вистачило. Виборча кампанія має тривати не менше 90 днів (за нинішнім законом — 50. — «ВЗ»). Інакше важко буде сформувати комісії, провести навчання, організаційні процедури.

— Точиться дискусія навколо мерських виборів. Одні за те, аби проводити їх у два тури. Щоб не було, кажуть, як із Черновецьким, який став мером, отримавши лише 20 відсотків голосів. Інші наполягають, що двотурові вибори доцільно проводити лише у великих містах. Дешевше, мовляв, буде.

— Комітет виборців вніс пропозицію про те, що вибори у два тури треба проводити у містах, де виборців не менше, ніж у найменшому обласному центрі України. Тобто в Ужгороді, де виборців — 96 тисяч.

— Місцеві вибори у Донецькій і Луганській областях відкладаються на невизначений термін (17 березня Верховна Рада ухвалила поправки до закону про особливе самоврядування на окремих територіях Донбасу, якими передбачено, що дострокові місцеві вибори тут пройдуть лише за умови врахування загальноприйнятих міжнародних стандартів та під контролем української влади)?

— Вибори — мирний, демократичний інструмент. Якщо кажемо, що на Донбасі йде війна, багато прав і свобод обмежується саме через те, що відбуваються воєнні дії, говорити про вибори тут зарано. Навіть на звільнених територіях бачимо величезні проблеми з інформаційною політикою, з комунікація­ми у територіальних громадах, з тим, що на своїх місцях залишилося чимало керівників, які підтримували терористів, коли ті захоплювали Краматорськ, Слов’янськ, Маріуполь.

— Якщо нашвидкуруч запроваджена система голосування з відкритими списками дискредитує себе на місцевих виборах, чи не використовуватимуть це для маніпуляцій перед парламентськими перегонами? Нічого, мовляв, до відкритих списків повертатися.

— Якщо не буде політичної волі, казатимуть, що завгодно. Закон про вибори до Верховної Ради із запровадженням відкритих списків вже мав би бути ухвалений. Те, що зараз говорять лише про місцеві вибори, бо вони більше на часі, і забувають про вибори парламентські, — проблема. Ніяк не можемо відійти від згубної системи, коли виборчі закони у нас змінюються за кілька місяців до виборів. А інколи — і під час виборчої кампанії.

— Залишається проблема і з протермінованою ЦВК. У більшості членів комісії ще торік збіг термін перебування на посаді. А з внесенням нових кандидатур ніхто не поспішає.

— Це питання ще перед парламентськими виборами стояло. Але так і зависло. Знову усе впирається у політичну волю. На сьогодні інтереси багатьох політичних сил збігаються у тому, щоб ЦВК залишалася у нинішньому складі. Попри те, що є закон. Якщо термін перебування на посаді закінчився, не може бути ніяких але.