«Міліція. Чим можемо допомогти?»

Результати опитування населення, яке нещодавно на прохання міліції Львівщини провели спеціалісти Фонду “Відродження”, здивували навіть правоохоронців. Людей запитували, чи почуваються вони у безпеці в рідному місті та що їх найбільше лякає. З’ясувалося, що найбільше людей бентежать навіть не важкі злочини. Опитані зазначили, що не почуваються у безпеці через нічних гультяїв, які кричать і співають під вікнами, через нахабних хуліганів на вулиці, через неприкрите хамство зграй підлітків. Тобто населення найбільше турбують правопорушення, які чинять там, де не видно людей у міліцейській формі... Щоб міліціонери за лічені хвилини могли відреагувати на будь-який виклик, шість місяців тому керівництво міліції Львова та області почало пілотний проект “Лоцман”. Суть його проста: усі патрулі та інші сили міліції, які перебувають на вулицях, має об’єднати в кулак одна відповідальна особа, яка керуватиме правоохоронцями з єдиного центру.

Започаткувати цей проект, розповів “ВЗ” начальник штабу ГУ МВСУ у Львівській області полковник Юрій Гладун спонукали лютневі події минулого року. Під час так званої Ночі гніву (на 19 лютого) у Львові спалили райвідділи та міське управління міліції. Тоді фактично перестала діяти міліцейська служба 102, а на вулицях неможливо було зустріти людину у міліцейській формі. З часом правоохоронцям вдалося перенести вціліле обладнання служби 102 в інше приміщення, місцезнаходження якого засекретили. Та диспетчери 102 були настільки налякані, що, приймаючи виклики від громадян, представлялися: “Народна Самооборона”, говоріть, а ми передамо ваше повідомлення міліції...”.

Коли навіть найгарячіші голови зрозуміли, що без міліції не обійтися, у Львові почали створювати центр “Лоцман”. На нове обладнання для центру витратили 320 тисяч гривень. Та зіткнулися з купою проблем. Спочатку з’ясувалося, що двох операторів для прийняття всіх викликів замало. Штат нової служби розширили. Згодом з’ясувалося, що... міліціонери не вміють спілкуватися з людьми! Почувши у слухавці схоже на гавкіт “Міліція!”, чимало людей одразу вимикали свій телефон. Довелося вчити диспетчерів відповідати на дзвінки простою, та такою складною для них фразою: “Міліція. Чим можемо допомогти?”.

“Ораторське мистецтво” справ не покращило. Офіцери, які до впровадження проекту відповідали за реагування на виклики громадян, працювали по-старому: отримав сигнал, віддав наказ патрулю та... Патруль, не доїхавши до місця виклику, міг застрягти десь біля кнайпи, але це вже нікого не хвилювало.

Довелося оголошувати відкритий конкурс на посади чергових інспекторів, які, за свої­ми службовими обов’язками, мали виключно координувати дії патрулів. Оскільки зарплати на цих посадах далеко не високі, участь у конкурсі пропонували взяти навіть сержантам, які таким чином отримали шанс стати офіцерами. Сам конкурс провели нетрадиційно, 31 грудня. Питання охочим оволодіти новим міліцейським фахом члени комісії ставили також нетрадиційні. У претендента на посаду, наприклад, питали, які він діятиме, якщо на номер 102 зателефонувала дитина, яка не може пояснити, в якому місці перебуває. Відібрали найкращих, та проблем не поменшало. Стара міліцейська система виявилась непридатною для реорганізації.

Як у Львові раніше (а в інших містах і сьогодні) міліція реагувала на виклики? Телефонний дзвінок від громадянина на лінію 102 отримував черговий по місту. Він пересилав волання про допомогу до чергового райвідділу, на території якого просили міліцейського втручання. У райвідділі, як правило, на чергуванні перебувають один автомобільний і два-три піші патрулі. Поки черговий райвідділу оформить прийняття виклику, поки зв’яжеться з патрулем... Мине чимало часу.

Сьогодні завдяки “Лоцману” дії всіх міліцейських патрулів координує одна людина. Та для ефективної координації і контролю за діями патрулів наразі не вистачає GPS-навігаторів, якими мають облаштувати патрульні машини, планшетів для патрульних.

Буденного дня у Львові стежать за громадським порядком один-два автопатрулі міліції. На вулицях також перебувають 12-13 автомобілів Державної служби охорони міліції, 12-20 автопатрулів ДАІ. Раніше всі ці міліцейські служби працювали на своїх радіочастотах і скоординувати їхні зусилля після, скажімо, сигналу про викрадення автомобіля було проблематично. Зараз черговий по місту може керувати усіма міліцейськими силами. Завдяки цьому після дзвінка на номер 102 міліціонери почали прибувати на місце події протягом 5-10 хвилин.

Не поховали остаточно право­охоронці й проекти “Безпечне місто” та “Розумне місто”, втіленню яких у життя завадили останні події в державі. Цими проектами передбачено створення у міському управлінні міліції єдиного центру, на який надходитимуть всі “картинки” зі встановлених у місті відеокамер.

Поки що навіть відеокамер не вистачає. Перш за все, правоохоронці потребують високоякісних камер, зображення яких могли би бути речовими доказами в судах. Проте навіть звичайні відеокамери, які вішають на приміщеннях своїх закладів підприємці, в змозі допомогти розкривати злочини та запобігати їм, якщо всі камери “вивести” на один пульт.

Планів щодо покращення стану громадської безпеки у Львові чимало. Та наразі законсервоване будівництво нового міського управління міліції, а керівництво міліції мусить шукати спонсорів для впровадження нових проектів за кордоном...

Звіт про перші підсумки дії проекту “Лоцман” скерували міністрові внутрішніх справ. Якщо він визнає проект вдалим, “Лоцман” почнуть поширювати в іншим містах.