У війні з корупцією переможе...

Якщо у пошуку на сайті Верховної Ради задати слово «антикорупційний», список з результатами точно на рекорд потягне. Тільки-но влада змінюється (чи президент, чи уряд, чи парламент), як ініціативи щодо боротьби з корупцією пачками у Раду сиплються. Ось тільки від паперової війни корупції в Україні не поменшало. «Більше так не буде», — б’ють себе в груди ті, хто доклався до чергової антикорупційної битви. Мовляв, з ухваленим на позачерговому засіданні ВР пакетом законів

шансів для процвітання корупції — жодних. Антикорупційний пакет ухвалений ще не остаточно. Та й прийняття його у розпал виборчої кампанії викликає сумніви, чи не перетвориться усе на показуху

для електорату.

Мотиватором для депутатів (аби кнопку «за» дружно тиснули) запаслися не лише громадські активісти, які у день голосування принесли під стіни парламенту відра з гнилими помідорами. Спікер Олександр Турчинов озвучив парламентаріям свій аргумент: добре подумайте, мовляв, — списки, хто як голосував за антикорупційні закони, у пресі надрукуємо. Міг би і не попереджати: виборча кампанія сама по собі — чудодійний аргумент. Голосування за антикорупційний пакет стало підтвердженням цього: жоден з п’яти законів (внесених урядом і президентом) депутати не провалили. Щоправда, усі пропозиції лише у першому читанні ухвалили. Повернутися до антикорупційного пакета збираються 14 жовтня.

Які законодавчі «боєприпаси» приготували для визволення країни від корупції? У попередньо ухвалених законопроектах йдеться про дві нові структури — Нацкомісію з питань запобігання корупції та Національне антикорупційне бюро. Перша (своїх представників до комісії делегуватимуть президент, уряд, парламент і громадські організації) буде зводити дебет з кредетом у деклараціях високо­посадовців. А декларувати чиновникам доведеться усе детально — від сімейних доходів до видатків, із вказанням вартості майна і навіть дати вступу у власність. Нацкомісія моніторитиме, чи вказані у декларації чиновника дані відповідають тому, як можновладець і його сім’я живуть насправді. Як передбачено у законопроекті, моніторинг «комісари» проводитимуть на основі даних, отриманих як із засобів масової інформації, так і від пильних громадян та юридичних осіб. Якщо комісія запідозрить чиновника у тому, що цифри у його декларації скромніші за істинну розкіш його життя, за справу візьметься Антикорупційне бюро. Цей правоохоронний орган займатиметься виявленням і розкриттям корупційних злочинів. А щоб у співробітників бюро руки не чесалися (до хабарів), забезпечення їм обіцяють пристойне. «Зарплата буде дуже висока — від 18 тис. гривень, — заявив голова парламентського Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Віктор Чумак. — Співробітники бюро будуть працювати з чиновниками не тільки у Києві, а й на місцях».

Якщо президентський законопроект про Антикорупційне бюро пройде у парламенті остаточно, зі створенням цього органу у владних кабінетах обіцяють не затягувати. «Закон набуде чинності через три місяці, — заявив представник президента у Верховній Раді Руслан Князевич. — Цей час дасть можливість сформувати Антикорупційне бюро, набрати кадри».

Ось тільки остаточне ухвалення антикорупційного пакета ще не гарантія того, що за корупцію в Україні візьмуться нарешті не словом, а ділом. «Тему люстрації і корупції взяли собі за фішку як політики, які хочуть втриматися при владі, так і ті, хто лише йде у політику, — каже політолог Костянтин Матвієнко. — Борці, старі і нові, щиро вважають, що вони в тренді. Суспільство справді ненавидить корупціонерів. Але боротьба з корупцією й імітація боротьби — дві великі різниці. Наразі бачимо імітацію політичної діяльності. Тому народна люстрація лише набиратиме сили».