Аварійна медицина

Провладні депутати, які руками голосували за ухвалення бюджету-2014, назвали його “соціальним”, або “бюджетом розвитку”. А от простих українців документ мало чим потішить. На потреби охорони здоров’я виділили лише 57,8 млрд. гривень. Які “підводні камені” сховані від очей обивателів, з’ясовуємо у розмові з народним депутатом України, першим заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Романом Іликом (на фото).

—Бюджет складається з двох частин — дохідної і видаткової. Не треба бути великим економістом, щоб розуміти, що дохідна частина нереальна як мінімум на 1/3, — каже пан Роман. — Незрозуміло, звідки візьметься 3% приросту ВВП, звідки візьмуться кошти на т. зв. прибутки Національного банку Украї­ни (бо їх просто немає) та кошти від приватизації підприємств (де візьмуть стільки майна на продаж — невідомо). Плюс видатки закладені з урахуванням дефіциту бюд­жету (а це — 78,7 млрд. гривень)!

- На реформування галузі кошти передбачені?

— Суть медичної реформи в Україні зводиться до скорочення видатків на галузь. Так галузь ніде у світі не реформують. Не скорочують медичних закладів, не скорочують медпрацівників, не закликають повертатися до інституту сімейного лікаря — універсального доктора, який лікує всіх, від маленької дитини і до літніх людей, які мають букет хвороб... Тому бачимо, як через “нерентабельність” закриваються поліклініки, стаціонари, хірургічні відділення. Соціологічні дослідження засвідчили: 7 людей з 10 не задоволені якістю лікування. 8 з 10 говорять про корупцію у медичних закладах. 9 з 10 переконані: галузь потребує негайного реформування.

- У лікарнях не те що лікувати — годувати хворих немає чим...

— На харчування мавпи у київському зоо­парку виділяють 98 гривень на добу. А у районній лікарні на харчування хворого — п’ять гривень на день. І (це у кращому випадку) ще 6-7 гривень дають на медикаментозне забезпечення. З 82 млрд., які просило Міністерство охорони здоров’я для того, щоб покрити найбільш нагальні потреби галузі, держава виділила лише 57,8 млрд. Це — 10% від загального держбюджету. У ВООЗ кажуть: менш як 5% від ВВП на галузь давати не можна, бо вона буде знищена. У нас дають 3,7%.

- Обіцяють, що мінімальна заробітна плата зросте. А її отримує більшість медиків...

— Приріст мінімальної заробітної плати має становити 8,2%. Реальна (а не віртуа­льна інфляція, про яку говорить уряд) сягає 20%. Надбавка не перекриє цього розриву. Фактично люди будуть отримувати менше, ніж отримують зараз.

Прожитковий мінімум сьогодні — 1176 гривень. Планують підняти до 1256. Люди, які втратили працездатність, отримують 949 гривень. Будуть отримувати 1014. Мінімальна зарплата зараз — 1218 гривень. Її планують до кінця року підняти до 1301. На такі гроші не те що прожити — вижити нереально. За годину роботи українець отримує 7,3 гривні. Планується, що до кінця року буде отримувати 7,8 гривні. І серед країн з розвинутою економікою, і серед країн колишнього СРСР ми — на останньому місці...

- Чи реально буде виконати держ­програми?

— Тут ситуація не те що критична — катастрофічна. Середній показник фінансування цільових та загальних держпрограм у 2014 р. — 27%. Є хвороби, які в Україні не лікуються, — хворий мусить їхати на лікування за кордон. Таких щасливчиків у 2014 році може бути тільки 33 (відповідно до тих коштів, які заклала держава). Щепити (згідно з календарем обов’язкових щеплень) можемо лише 57% дітей. Як захистити решту від небезпечних інфекцій, зокрема тих, що несуть смертельну загрозу? Тільки за кошти батьків.

- Скільки виділено на трансплантацію?

— Держава заклала від потреби тільки 24%. 76% пацієнтів змушені будуть збирати кошти по родичах, знайомих, меценатах. На операцію з пересадки, на дороговартісні ліки, які треба приймати до і після трансплантації.

- В Україні епідемію туберкульозу оголосили у 1995 році. У МОЗ кажуть: епідемії немає. Однак ця думка розходиться з думкою лікарів...

— Маємо серйозний приріст цього захворювання. Зрозуміло, чому це відбувається — через тотальне зубожіння людей, неадекватні умови проживання. Треба говорити як є: в Україні досі триває епідемія туберкульозу. Попри це, у бюджет на 2014 рік заклали лише 36% від потреби. З огляду на те, що маємо надутий бюджет, третину коштів можна сміливо відняти. Цих грошей немає. Це — віртуальні гроші у дохідній частині бюджету.

ВІЛ — те саме. 36% від потреби. Онкозахворювання — тільки 15% від потреби. 85% хворих держава кинула напризволяще. Якщо у них немає грошей, хворим залишається одне — вмирати. В аналогічний спосіб влада дбає про репродуктивне здоров’я нації. Постійно лунають заклики: “Треба збільшувати народжуваність, збільшувати чисельність нації”. То чому на цю програму заклали у бюджет лише 30% від потреби? От як держава дбає про націю — влаштовує їй геноцид!

- Лідерство у структурі смертності утримують серцево-судинні захворювання — інфаркти, інсульти. Хоч на цих хворих виділили кошти у повному обсязі?

— Тільки 73% від потреби. 27 людей зі 100 мусять покладатися лише на власні сили.

- Яка ситуація з фінансуванням хворих дітей? Заяви про те, що онкохворим дітям “урізали” фінансування, у чиновників МОЗу викликали бурхливу реакцію.

— Коштів має вистачити на лікування лише 12% хворих на ДЦП. І лише на 43% хворих на гемофілію, 11% пацієнтів з нирковою патологією, 36% пацієнтів з цукровим діабетом...

- Пілотним регіонам (Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій та Київ­ській областям) пообіцяли додатково 700 млн. гривень.

— З них 300 млн. — для “заохочення” медичних працівників. Заохочувати мали б кваліфікованих спеціалістів, які надають якісну медичну допомогу (треба було б ще порахувати кількість виконаних ними маніпуляцій чи втручань). А дають усім потрошки, бо це потім якось відгукнеться на майбутніх виборах. Хоча пілотні регіони і фінансуються краще, але там проблем не менше, навіть подекуди й більше. Бо й так зрозуміло, що левова частка грошей з тих 700 млн. (за умови, що ці кошти взагалі знайдуться у бюджеті) буде розкрадена.

- Про ремонти лікарень, вочевидь, взагалі не йдеться?

— Ні про капітальні ремонти, ні про обладнання, ні про інструментарій. Величезна кількість медичних закладів в Україні у плачевному стані. Медики часто працюють в аварійних або пристосованих приміщеннях. Наприклад, у Дрогобичі хірургічний комплекс розташований у колишній казармі. Зрозуміло, що лікувати людей у таких умовах неможливо.

- Чи виділено асигнування на впровадження обов’язкового медичного страхування?

— Схоже, влада не зацікавлена у спів­праці держави з приватними структурами. А вони реально розвантажують бюджет — забирають на себе частину медиків, держава вже не витрачає на них бюджетних коштів, з їхніх доходів платяться податки. Люди, які звертаються по допомогу до приватних медичних закладів, повністю оплачують лікування (держава не компенсує їм витрат). Відповідно, соціально незахищені верстви населення мають змогу отримати безкоштовні медичні послуги у більшому обсязі.