«Опа-опа, Україна – це Європа»!

...На сцені поблизу пам’ятника Тарасові Шевченку звучать нагадування про п’ятничний євроінтеграційний ланцюг між Майданом та кордоном з ЄС. Натовп гукає: “Банду — геть!”, “Слава Україні! Героям слава!”, “Україна — за ЄС”, “Опа-опа, Україна — це Європа”! Воістину, перефразовуючи Шевченка, — “Реве та стогне Євромайдан широкий”. Студенти, мов ті діти, обступили “батька” — пам’ятник Тарасу Григоровичу. Незважаючи на уже зимову холоднечу, кількатисячний Майдан “пульсує” так, що його імпульси доходять навіть до площі перед ЛНУ імені Івана Франка.

Йдучи до найголовнішої зараз площі міста, почула розмову двох чоловіків: “Якщо Янукович не підпише Угоди — йому мало не покажеться, весь Львів штурмуватиме столицю...”. “Чи справді так буде?” — запитую студентів, що мітингують на львівському Євромайдані. “Не дуже з цим згодна, — каже студентка Христина. — “Серце” України — не лише столиця, а й кожне її місто, яке йде українофільською стежкою. Маємо показати, що кожне місто бореться за євроінтеграцію. І боротьба ця має бути не лише у Києві, а всюди”. Одним із підтверджень її слів був флеш-моб, що днями відбувся поблизу головного корпусу НУ “Львівська політехніка”. Його «родзинкою» став величезний транспарант — біле полотно завдовжки 200 метрів, розстелене вздовж головного корпусу вишу. Акварелями і фломастерами десятки студентів розмальовували полотно та писали слова підтримки щодо нашого поступу до європейської спільноти. “Асоціації бути, ми так легко не здамося”, — каже студент Іван.

...Настрої на львівському Євромайдані можна порівняти з парою від поставленого на плиту чайника. Вода закипає, вкривається бульбашками, пара “мчить” така, що підійти страшно... Точкою кипіння “студентської пари” стане висновок Вільнюського саміту щодо вибору України. І тоді побачимо, чи зникне ця “пара”, якщо чайник забрати з вогню, чи розплавить саму посудину, якщо цього не зробити...

Українські студенти — це вже не “очкарики”, які гризуть граніт нау­ки, не матусеві і татусині дітки, що тринькають батьківські гроші. Це організована, згрупована і, на диво, скоординована спільнота, думка і дії якої мають вагу. Прикро тільки, що, перебуваючи на львівському майдані, бачила лише студентів та кількадесят пенсіонерів. Представники так званого “середнього класу”, “бальзаківського віку” після роботи носа на Євромайдан не потикають, студентів підтримують, хіба що сидячи на дивані перед телевізором у теплій квартирі.

Ще один аспект, який не тішить, — це те, що на революційних пориваннях молоді... заробляють. Неподалік Євромайдану на лавці жвава торгівля: національні стрічки — 10 гривень, маленькі прапорці — 5 гривень, середнього розміру — 30. Великі стяги по 90 гривень. Запитую у продавчині, чи не соромно їй на студентах заробляти? Тим більше, звідусіль розповідають, що представники малого і середнього бізнесу підтримують студентів. То, може, їм не лише словами підтримати, а й діло добре зробити — безплатно роздавати тематичну символіку? Продавчиня від мене лише відмахується, не до розмов їй зараз — студенти ж у чергу вишикувалися, продукцію розбирають як гарячі пиріжки!..

Фото Мирона МАСЛЮКА