«Навіть якщо будете пручатися, ми будемо тягнути вас до Європи...»
Деякі акценти вражень від урочистого відкриття X ювілейного Світового конгресу українців
Коли делегати конгресу, які зібралися у Національному університеті “Львівська політехніка”, вирішили свої організаційні питання, то сформували колону і рушили пішою ходою до пам’ятника Тарасу Шевченку. Кожному, хто був у цій колоні, вручили по п’ять колосків стиглої пшениці, які символізували сумнозвісний сталінський закон часів голодомору “про колоски”...
Під ЧАС екуменічного молебню за невинно убієнними голодом одній дівчині на пекучому сонці стало зле. Віталій Клично підхопив її на руки і виніс зі щільного натовпу людей... Дехто був здивований, що Кличко має трьох охоронців. Мовляв, навіщо їх стільки чемпіону світу з боксу у важкій вазі?...
20 серпня у Львівському оперному театрі навіть на третьому балконі не було жодного вільного місця. Студенти Львівської політехніки винесли на сцену театру 33 державні прапори тих країн, українські громади яких входять до Світового конгресу українців.
Попри те, що конгрес обрав головною темою сумний “ювілей”, 80- річчя Голодомору, левова частка доповіді президента СКУ Євгена Чолія була присвячена підтримці світовою українською спільнотою євроінтеграційних устремлінь України і нещадній критиці режиму Путіна, який робить відчайдушні спроби завадити підписанню Україною Угоди про Асоціацію з ЄС.
Євген Чолій не ставив у пряму залежність підписання угоди і звільнення з ув’язнення Юлії Тимошенко до листопада цього року. Але вимога СКУ щодо її звільнення і припинення вибіркового правосуддя прозвучала. Євген Чолій висловив думку про те, що при підписанні Угоди про асоціацію лідери європейських країн повинні виходити не стільки з інтересів нинішньої української влади, скільки з інтересів українського народу, майбутнього України та інтересів самої Європи.
Оплесками зустрів зал слова заступниці Євгена Чолія, голови Європейського союзу українців Ярослави Хортяні: “Навіть якщо ви будете пручатися, ми будемо тягнути вас до Європи...”
Не виключаю, що представники виконавчої влади з деякою тривогою очікували на виступ віце-прем’єр-міністра України Олександра Вілкула. Він нагадав присутнім, що Україна — це не лише Галичина... Промовець зачитав листа президента України Віктора Януковича делегатам конгресу, у якому підтвердив намір України неухильно йти курсом євроінтеграції. Під час виступу урядовця прозвучали лише три вигуки “Ганьба!” Їх зал не підтримав. Цікаво висловився з цього приводу колишній політв’язень, екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко: “Ніхто мене не запідозрить у симпатіях до Януковича. Ми розуміємо, що влада у нас бандитська, і президент... Але це наш, український президент. Ми повинні підтримати, захистити Януковича, коли на нього так тисне Путін...” Згадалося, як американці говорили про президента Нікарагуа Сомосу: “ Може, він і сучий син, але це наш сучий син...”
Світове українство відчуло і зрозуміло: президентська виборча кампанія вже почалася. Поки що уникає фальстарту Арсеній Яценюк. Він обмежився тим, що зачитав листа від Юлії Тимошенко. Вона висловила вдячність українцям всього світу, які підтримують її морально у боротьбі з режимом Януковича. Діаспорі Віталій Кличко більш відомий як боксер і менше — як політик. Усі чекали, що він скаже. А сказав він цікаву річ, здається, не вельми приємну соратникам: “Я відповідально розглядаю можливість балотуватися на посаду президента України (бурхливі оплески). Але остаточне рішення буде ухвалено після консультацій з громадськістю. Це питання повинні вирішувати не опозиційні партії, а громадські організації, опираючись на думку суспільства...” Чуло моє серце, що Олег Тягнибок цього не подарує. Прізвище Кличка він не згадував, але наголосив, що, окрім перелічених ознак, держава ще має бути національною, українською...
У кулуарах конгресу довелося чути припущення, що єдиного кандидата від опозиції не буде. У ці дні частенько цитують Шевченка: “Борітеся — поборите!”. Тільки не один одного...
