Держзамовлення: цьому вузу дамо, цьому — не дамо...

Найпікантніший епізод вступної кампанії — розподіл державного замовлення. Це як поділ пирога у багатодітній сім’ї. Хто був чемніший, отримає більший шматок, хто провинився — того обділили. Мудрі батьки (у цьому випадку Міністерство освіти, яке розподіляє пиріг, і Міністерство економічного розвитку і торгівлі, яке визначає, скільки шматків-місць нарізати) мають ділити по-чесному. Проте чесність у нашій державі — хіба що на папері... Отже, як ділять бюджетні місця, з’ясовувала кореспондент «ВЗ».

Збільшення держзамовлення обіцяють ІТ-шникам, математикам (на 30 чи 40 відсотків), такі ж обіцянки дають лікарям і інженерам. Одна з останніх заяв міністра освіти: в 2013 р. на бюджетні місця зможуть претендувати близько 40% від загальної кількості випускників. В 2010 р. у своїй передвиборчій програмі кандидат у Президенти Віктор Янукович гарантував 75%, — говорить директор Центру освітнього моніторингу Павло Полянський. На чому базується теперішня система державного замовлення? З правової точки зору «білих плям» немає. Проте, фактично не існує науково обґрунтованої методики визначення реальної потреби у фахівцях. Починаючи з 2011 р., МОН, аби виправдати щорічне скорочення обсягів державного замовлення, запровадило власний «критерій» його формування — кількість випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти. Але такого «критерію» не передбачає жоден правовий документ, він ніде не застосовується! Нерідко навчальним закладам повідомляють обсяги держзамовлення після початку вступної кампанії і навіть коригують їх за її результатами. Процес нагадує казку про те, як Сорока годувала пташенят: “Тому дам, а тому не дам”. Нерідко вирішальною є належність ректора вишу до «своїх» чи, як у 2011 р. у випадку з Національним університетом «Києво-Могилянська академія», Львівським національним університетом імені Івана Франка тощо, до «чужих»». Часто свої не в силі заповнити бюджетні місця, які вдалося вхопити».

«Десятки вишів, які спочатку наполегливо домагаються значних обсягів державного замовлення, у підсумку виявляються неспроможними його виконати, — продовжує Павло Полянський. — Йдеться про перевищення не на якісь там відсотки, а в багато разів. А належного контролю за виконанням державного замовлення немає. Кабмін повноваження формування державного замовлення поклав на Міністерство економіки, воно ж займається і контролем. Тобто контролює само себе. Рахункова Палата України виявляє диспропорції і порушення вже постфактум, коли нічого виправити не можна, а можна лише покарати (і то не завжди) винуватців».

На одного ліцеїста — шість студентів!

Що про все це думають роботодавці? «Не секрет, що сьогодні в надлишку юристи, економісти, психологи, — говорить директор департаменту розвитку трудового потенціалу Федерації роботодавців України Родіон Колишко. — На обліку у службі зайнятості протягом 2012 року перебували 2,5 тис. юристів, для яких зареєстрували лише 73 вакансії; для 6,6 тис. економістів були пропоновані 143 вакансії, для 1,1 тис. юрисконсулів — 106 вакансій. Натомість є потреба в лікарях, інженерах, IT спеціалістах. Не вистачає фахівців робітничих спеціальністей. За даними Державної служби статистики, у 2010/2011 навчальному році в середньому в Україні з розрахунку на 10 тис. населення у вищих навчальних закладах навчались близько 550 студентів, у той же час у навчальних закладах професійно-технічної освіти цей показник становив усього 95 учнів. Тобто на одного учня з професійно-технічною освітою припадали майже шість з вищою освітою.

Кілька років тому почали боротьбу з засиллям юристів та економістів у вузах. Щороку систематично скорочують державне замовлення на ці спеціальності. Якщо у 2010 році Київському національному університету імені Тараса Шевченка замовляли 150 юристів, то цьогоріч лише 115. Не дають можливості готувати цих фахівців непрофільним вузам. Де таке бачили, аби юристів готував «від народження» технічний вуз?

В Америку чи у Європу?

Не у всіх країнах практикують державне замовлення. «Є американська та європейська системи освіти, — говорить Ярослав Болюбаш. — Американська передбачає навчання тільки за власний кошт. Європейська практикує безкоштовну науку. Перш ніж задумуватися про американську систему, слід подивитися уважніше на гаманці наших громадян. Виключно платна освіта закриє двері в університети для бідних дітей. Депутати від опозиції вже не перший рік лобіюють своє бачення «безкоштовного та платного навчання». За системою, яку запровадила Грузія. Держава виділяє на навчання в університетах певну кількість грантів. За ці гранти і борються вступники. Вигравши гроші, вони можуть піти у будь-який університет. І для університетів це плюс — з’являється здорова конкуренція”.

У Польщі на потреби ринку вузи реагують дуже оперативно. «Бувало таке, що абітурієнт обирав спеціальність, а коли подавав документи, виявлялося, що її вже немає, є інша, актуальніша. — говорить координатор програми «Освітаполь» Тетяна Сорока. — У вузах можна навчатися і за державні кошти, і за власні. Іноземні студенти, зазвичай платять. Але і тут можна пошукати безкоштовного навчання. До вступу на спеціальності, які держава вважає потрібними, держава заохочує грантами”. В Америці наука дуже дорого коштує — десятки тисяч доларів. Для того, щоб оплатити навчання, багато американців змушені брати кредит. Дехто ще й сплачує його упродовж життя. Зате є стимул знайти роботу. «Навчання на ветеринара у американських вузах коштує близько 25 тисяч доларів у рік, — говорить президент Асоціації ветеринарів Флориди Джон Басс. — Але практично всі працевлаштовуються, їм потрібно відпрацювати вкладені гроші. Останнім часом держава іде назустріч ветеринарам, розробляє систему заохочень».

Скільки замовили?

123 тисячі бакалаврів замовило цьогоріч вузам Міністерство освіти і науки.

А тим часом...

Керівництво Ужгородського національного університету суттєво, на 25 — 35 відсотків, зменшило вартість платного навчання на 14 факультетах. Зокрема, на юридичному, європейського права та правознавства, міжнародних відносин. “Ми проаналізували вступні кампанії минулих років, а також пропозиції деканів. І вирішили піти назустріч абітурієнтам і зробити якісну вищу освіту в національному вузі більш доступною”, — пояснив ректор УНУ Федір Ващук.