Зниклі з арештмайданчика автомобілі були нічийні?

Сенсаційне повідомлення прес-служби прокуратури Львівської області передали всі українські ЗМІ: зі штрафмайданчика управління міліції Львівщини викрали... 148 автомобілів!

Обговорюючи СЕНСАЦІЙНУ НОВИНУ, “знавці” кримінальних справ на одному з телеканалів намалювали п’ять схем, за якими буцімто зі штрафмайданчика викрадали дорогі автіки. В іншій телепередачі переконували, що кілька викрадених авто уже знайшли... у гаражах міліцейського керівництва! Проте начальник ГУ МВСУ у Львівській області генерал-майор Олександр Рудяк, коментуючи гучну справу, ошелешив: жодної заяви про викрадення від власників зниклих автівок до прокуратури чи міліції не надходило!

Штрафмайданчики — у приватні руки

На початку цього року Кабінет Міністрів прийняв ухвалу про передачу штрафмайданчиків міліції у приватні руки. Одному з комерційних підприємств, розповів Олександр Рудяк, готуються передати і штрафмайданчик міліції, що в селі Солонці Пустомитівського району. Для передачі майна (а на штрафмайданчику зберігалося кількасот автівок) слід було провести ревізію. Під час цієї ревізії й з’ясувалося, що з території майданчика зникли понад сто автомобілів. Матеріали перевірки міліція передала прокуратурі для порушення кримінальної справи.

Автомобілі на штрафмайданчик у Солонці почали привозити 1991 року. Найбільше конфіскованих авто туди потрапило з 1997 по 2000 рік. УНа штрафмайданчик продовжували привозити автомобілі, що були вилучені як докази у кримінальних справах, арештовані за рішенням суду, машини, понівечені в ДТП. На сидіннях деяких з цих авто запеклася кров членів цілих родин, які загинули в дорожніх аваріях...

Зниклі автомобілі знаходять... у пунктах прийому металу

“Якщо бути відвертим,- зауважив Олександр Рудяк, — той металобрухт, що зник зі штрафмайданчика, важко назвати “автомобілями”. За словами генерала, мова про транспортні засоби, від яких давно відмовилися їхні власники.

Власники конфіскованих автомобілів мусять сплатити за їх повернення значні суми. На початку двотисячних років, скажімо, власник конфіскованої автівки, отримуючи дозвіл на її повернення, мусив заплатити в міліцейську касу 10 гривень за кожен кілометр, який подолав під час доставки авто на штрафмайданчик евакуатор. Перша доба перебування автомобіля на штафмайданчику коштувала 10 гривень, кожна наступна — 18 гривень. З роками розцінки зростали. Сьогодні перебування автомобіля на штрафмайданчику в деяких містах України коштує понад сто гривень за добу.

Через ці платні “послуги” чимало власників авто не поспішали забирати машини зі штрафмайданчика. Більшість автівок під час ДТП перетворилися на купу металу. Щоб повернути таку “машину”, слід було заплатити більше, ніж коштувало те, що від неї після аварії залишилося. Зберігалися у Солонці й чимало автомобілів-“двійників” — з перебитими номерами кузовів та агрегатів. Більшість цих викрадених у Західній Європі автомобілів завезли в Україну на початку двотисячних років. Оголошення прав на конфіскований автомобіль загрожувало порушенням кримінальної справи...

Та навіть купу металу на пробитих колесах працівники штрафмайданчика могли списати лише після відповідного рішення суду. Штрафмайданчик у Солонці, розповів генерал Рудяк, охороняли вільнонаймані працівники міліції, які отримували мізерні зарплати. Хтось із цих людей, мабуть, вирішив завдяки “нічийним” автівкам покращити свій сімейний бюджет. Понад 70 зі зниклих зі штрафмайданчика у Солонці автомобілів вже відшукали. Та не в приватних гаражах, а... в пунктах прийому металу.

Олександр Рудяк припускає, що “нічийні” автомобілі на штрафмайданчику розкрадали роками. За кілограм металу в пунктах прийому металу платять від однієї до двох гривень. Якщо врахувати вагу якогось “горбатого” чи “Москвича”, що роками гнив на штрафмайданчику, то на його здачі на металобрухт можна було непогано заробити. Чимало викрадених автомобілів, припускають слідчі прокуратури, могли вивезти на “шроти”, де за розкомплектацію автомобіля на запчастини можна було отримати добрі гроші.