Пішов четвертий рік Януковича...

Позаду більша частина президентської каденції Віктора Януковича. Час оглянутися та зробити висновки. Про підсумки своєї діяльності за три сезони господар Банкової звітуватиме під час кількагодинного ефіру, де будуть телемости з регіонами. Можна не сумніватися, що у цьому виступі Януковича ключовими прозвучать слова «стабільність», «реформи», «зростання», «покращення», адже нова виборча кампанія не за горами. Та чи погодяться з такими оцінками мільйони українців?

На Віктора Януковича покладали багато надій навіть ті, що стояли по той бік барикад. Казали: до керма держави прийшов прагматик з політичним і господарським досвідом, тож країна заживе іншим, продуктивнішим життям. Була думка: за останні роки після багатьох дошкульних поразок Янукович багато що переосмислив, став більш поміркованим, а відтак за його президентства забудеться, що таке «ламати через коліно»...

Блажен, хто вірує… При Віктору Януковичу Україна не стала міцнішою, вільнішою, заможнішою. Експерти сходяться на тому, що країна впевнено скочується до тоталітаризму.

Якщо брати владу — то всю…

Найперше, що взявся робити четвертий президент, — переписувати правила під себе. Під надуманими приводами була відмінена конституційна реформа 2004 року, вся влада сконцентрувалася в одних — його руках. Управління країною відбувається в ручному режимі. Роль інших гілок влади, зокрема законодавчої, зведена нанівець. Парламент перестав бути балансом, розумною противагою, а з вини провладної більшості перетворився на статиста, слухняного виконавця волі президента. Суди, у тому числі Конституційний, часто приймають алогічні, взаємовиключні рішення. Орієнтиром для них є не буква закону, а дзвінок із президентської канцелярії. Янукович наростив до неймовірних масштабів силові органи, які воюють не стільки з криміналом (його розгул нагадує 90-ті роки), скільки з мирними демонстрантами, яких життя за нинішньої влади «дістало».

Підписані за Януковича сумнозвісні харківські угоди продовжили на 25 років перебування у Криму іноземного флоту, що загрожує виникненням воєнного конфлікту на наших теренах. Російсько-грузинська війна 2008 року і активність чужих кораблів у Севастополі показали, наскільки ця загроза є реальною.

Свобода: ні кроку вперед — крок назад!

За правління Януковича з’явилися політичні в’язні і політичні емігранти. Переповнений жагою особистої помсти, президент розправляється зі своїми опонентами на всіх рівнях. Під ніготь беруть, з одного боку, колишнього прем’єра, лідера опозиції, з іншого — підприємця, який випускає «неправильні» футболки. Міжнародна громадськість б’є у всі дзвони щодо порушення демократичних норм в Україні, Європейський суд з прав людини завалений тисячами позовів, зобов’язує владу виплатити мільйонні компенсації громадянам України, чиї права зневажено — а президент вдає, що нічого надзвичайного не відбувається.

При Януковичу з’явилося таке огидне поняття, як «тушки». Його команда провалила іспит з проведення парламентських виборів. Масштаби фальсифікацій, підкупу, адмінресурсу, поява «братків» з кастетами на дільницях, протиправна відміна результатів, вилучення депутатських мандатів шокували міжнародну спільноту. Однак її оцінка як «крок назад» не збентежили главу держави.

Так само, як і наїзди на ЗМІ. Єдиний опозиційний канал ТВі позбувається частот, його (вочевидь, не без вказівки влади) вимикають у багатьох регіонах. Зрештою, під репресію потрапила на провладному «Першому національному» програма за участю президента — бо інтерв’юер поставив Януковичу «підступне» питання щодо Ти­мошенко... Відновлено розсилку «темників». Натомість сам президент уникає спілкування з пресою. Боїться колючих реплік. Якщо і відповідає, то лише на заготовлені, узгоджені питання журналістів зі свого добірного пулу.

Говоримо «реформи» — згадуємо «Хюндай»

Попри передвиборчі обіцянки втілити ряд системних реформ, їх не видно. Ні у житлово-комунальному господарстві, ні у медицині, ні у війську. Певні зрушення відбуваються в енергетичній політиці — влада шукає альтернативних енергоносіїв (сланцевий і скраплений газ, вугілля). Але і тут не обійшлося без гучних скандалів. Україну принизила історія з будівництвом одеського LNG терміналу, угоду про будівництво якого прем’єр Микола Азаров за порадою «екс-помаранчевого» Владислава Каськіва підписав з іспанським аферистом.

Ще одна особливість «стратегічних змін» у виконанні Януковича — контроль над цими проектами, над фінансовими потоками отримують люди з найближчого оточення президента. Яскравий приклад — спорудження об’єктів до Євро-2012. Підряди на них отримали «донецькі». Їм же у формі відкатів перепала значна частина державних коштів. Про ефективність роботи цих «суперменеджерів» можуть свідчити невеселі пригоди з поїздами «Хюндай»…

І це мені, і це, і це…

Янукович на свій манер переписує гуманітарну політику. Вона не сприяє суспільній злагоді — роз’єднує народ. Особливе збурення викликало прийняття сумнозвісного мовного закону, який державну мову відсуває на задвірки. В угоду Москві ревізують вітчизняну історію.

Президент оточує себе людьми не за фаховими критеріями, а за особистою відданістю. Розвів земляцтво. Ключові посади у найвищих органах займають вихідці із Донбасу. Люди гірко іронізують: незабаром навіть двірників підбиратимуть на роботу за єнакіївською пропискою...

Влада, очолювана Віктором Януковичем, шаленими темпами веде наступ на соціальні права українців. Недолугою пенсійною реформою образили жінок. Підготовлено дискримінаційний Трудовий кодекс, який людей перетворює ледь не на рабів. Дано команду на місця «оптимізувати» (читай — закрити) школи, дитсадки, лікарні, клуби, бібліотеки. У чорнобильців, афганців, інших категорій людей з підірваним здоров’ям забирають належні їм доплати. І водночас майже щодня уряд робить мільйонні видатки — на державні резиденції, під’їзди до них, світильники, унітази, вишукане меню для державних вельмож…

Соціологи відзначають тривожну тенденцію: виріс рівень протестних настроїв (бунтують навіть на батьківщині президента). В експертів на устах слово «стагнація». Різко збільшилася кількість українців, які хочуть виїхати на постійне проживання за кордон...

Олександр ПАЛІЙ, історик, політолог

В актив нинішній владі можна занести ріст значення державної влади. Янукович не те що стабілізував державний механізм, він підняв його впливовість. З одного боку, це добре, з іншого, йдеться про владний монополізм… Інше досягнення команди президента, хто би що про це не говорив, — підписання угоди з компанією Shel про добування сланцевого газу. Це можливість на користь Україні використати революційні події в енергетиці.

Водночас за три роки президентства Януковича відбулися три масштабні здачі національних інтересів — харківські угоди, позаблоковий статус України, мовний ексцес.

Негативи правління Януковича величезні. Країна топчеться на місці. Жодних реформ. Відбувається деградація у політиці, в управлінні... Єдине, що влада може ефективно робити, — зібрати корупційний податок з усього, що рухається. Тому цей режим приречений на виродження. Він втратив зв’язок зі своїми громадянами, зокрема у своїх базових регіонах. Люди починають розуміти, що, крім власної кишені, цю владу більше нічого не цікавить.

Небачених розмірів набула корупція. Якщо за пострадянських часів відкати становили 1-2%, то зараз сягнули 60-70%, а то і більше. Подивіться, які в нас дороги — і згадайте, які кошти на них було списано…

Час — не поновлювана категорія. Три роки з Януковичем краї­на втратила.

Тарас ВОЗНЯК, культуролог

Час був об’єктивно складним — бо триває економічна криза. Але він був і суб’єктивно складним — бо український політичний клас і український президент не дали належної відповіді на всі великі виклики. І в цьому сенсі ці три роки можна вважати втраченими.

Якщо говорити про «досягнення» Януковича — то наразі ще не відбувся дефолт країни. А якщо без іронії — країна потрапила у політичну, економічну ізоляцію, немає інвестицій. За великим рахунком, ніхто з Україною не хоче мати справ.

Соціальні питання взагалі не вирішуються. Україна є державою, де бал править великий бізнес, олігархат. Все в Украї­ні робиться виключно для їхніх інтересів. А народ нікого не цікавить…

Олег МЕДВЕДЄВ, політтехнолог

Щоб правильно вивести коефіцієнт корисної дії (ККД) політика, треба зважувати на той обсяг повноважень, яким він володіє. Ніхто в новітній українській історії не мав такого великого обсягу можливостей, які зосередив у своїх руках Янукович. Однак його ККД виявився, як- то кажуть, нижче, ніж у паровоза… Всі ці провали мають об’єктивне підтвердження у вигляді падіння показників України у десятках різноманітних міжнародних рейтингів. Зокрема щодо стану політичних прав і свобод, свободи ведення бізнесу, конкурентоспроможності економіки, інвестиційного клімату, соціальних показників. Нав­мисне апелюю до міжнародних рейтингів, щоб, умовно кажучи, очистити свій коментар від суб’єктивізму...

Для країни цей трирічний період став колосальним відступом. Це три втрачені роки. Глибина цієї втрати посилює­ться ще й тим, що Україна і раніше пасла задніх в Європі. Замість того, щоб використати отриману величезну владу для ліквідації цього відставання, Янукович його лише поглибив.