Ярослав Дубневич:" Скасувати депутатські пільги! А зекономлені кошти віддати громадам"

Учасниками чергової зустрічі у Центрі політичного прогнозування «Високого Замку» були одразу два гості. Обидва – депутати новообраної Верховної Ради: самовисуванець Ярослав Дубневич, який переміг у 120-му окрузі на Львівщині, та представник виборчого списку партії «УДАР» Ярослав Гінка.

Розмова за «круглим столом» розпочалася не традиційно, з журналістських запитань, а з заяви, яку озвучив Ярослав Дубневич, оголосивши про своє приєднання у парламенті до фракції «УДАРу».

Ярослав Дубневич. У своїх публічних зобов’язаннях, які давав як кандидат у депутати перед громадою Самбірського, Городоцького та Мостиського районів, одним з перших пунктів прописав, що ніколи не буду співпрацювати з Партією регіонів та її сателітами. Свою роботу у Верховній Раді бачу лише в об’єднанні національно-демократичних сил. Чому вибрав «УДАР»? Бо мені імпонує, що це — політична сила з новим, конструктивним підходом, мінімумом демагогії і порожніх розмов. Ми обговорили з лідером партії Віталієм Кличком усі пункти моїх зобов’язань перед громадою, ті закони, які ініціюватиму у Верховній Раді. І дійшли конструктивного рішення.

— Вам надходили пропозиції про співпрацю від інших політичних сил — чи-то опозиційних, чи провладних?

Ярослав Дубневич. Вів переговори з представниками об’єднання національно-демократичних сил. Але у зв’язку з тим, що з «УДАРом» і його лідером ми вже довший час спілкуємося, маємо спільні погляди, ухвалив саме таке рішення. Щодо пропозицій від представників провладних сил, то мені вони не надходили.

— У пресі неодноразово звучала інформація про те, що практично усі переможці-самовисуванці пройшли через кабінет секретаря Ради нацбезпеки й оборони і негласного «розпорядника» парламенту Андрія Клюєва. Кожному, мовляв, озвучили переконливі аргументи, чому не варто відмовлятися від приєднання до «регіонівської» більшості. З вами була така розмова?

Ярослав Дубневич. Я не був у кабінеті Клюєва, і запрошення не отримував. Можливо, це пов’язано з тим, що ми з братом ще на виборах чітко задекларували, що не будемо співпрацювати з «Регіонами».

— Не за горами — обрання спікера Верховної Ради. Як голосуватимете: солідарно з «УДАРом» чи на свій розсуд?

Ярослав Дубневич. Як людина, яка звикла працювати командно, буду голосувати так, як визначиться фракція.

— А якщо з якихось причин запропонована на спікерство кандидатура вас не влаштовуватиме?

Ярослав Дубневич. Якщо більшість фракції визначиться, що голосуємо за цю кандидатуру чи не голосуємо, я, як член фракції, зобов’язаний і буду підкорюватися рішенню.

— Проблема «кнопкодавства», схоже, перекочує й у новий парламент. Якщо на фракції ухвалять рішення здавати депутатські картки, ви і цьому чемно підкоритеся?

Ярослав Дубневич. Тут не підкорюся. Я в обласній раді — вже дві каденції, і завжди голосував персонально. Й у парламент йду, щоб голосувати особисто. Переконаний, що фракція «УДАР» ніколи не прийме рішення про здачу карток.

— У партію вступати плануєте?

Ярослав Дубневич. Я йшов на вибори самовисуванцем. І декларував, що моєю партією є мої виборці. Звернуся до громади — якщо отримаю згоду на вступ до партії, буду вирішувати. Хочу попрацювати як член фракції «УДАР» і подивитися, чи мої сподівання, домовленості справдяться. А далі — час покаже.

— Запитання до пана Гінки. Якою буде чисельність фракції «УДАРу» у Верховній Раді?

Ярослав Гінка. Наразі можна стверджувати про 41 депутата. Але ведуться переговори ще з деякими самовисуванцями. Зокрема, Олесь Доній виявив бажання співпрацювати. Думаю, він буде одним з тих, хто приєднається до нас. Інших прізвищ наразі не озвучуватиму. Усе побачимо 12 грудня, коли запрацює новий парламент.

— Яка ситуація з формуванням більшості у Верховній Раді? Чи чиниться тиск на депутатів-самовисуванців?

Ярослав Гінка. Шалений тиск. Про бізнес вже не йдеться — порушують кримінальні справи проти членів сім’ї, щоб змусити самовисуванців написати заяву про вступ до більшості. Якщо президент підписався під відставкою уряду, це означає, що більшість у «Регіонів» вже є. Інакше вони б не розпускали Кабмін.

— Відомо, які гонорари пропонують за приєднання до більшості?

Ярослав Гінка. Чув, що п’ять мільйонів доларів. Це — мінімум. Плюс ще різні там заохочення — утримання, пільги, впливи і так далі. «Регіонам» важливо було отримати 226 депутатських карток. Їм не потрібні живі люди. Коли є картки, «чечетови» зроблять свою справу — і за фракцію, і за самовисуванців.

— Деякі депутати від «Свободи» заявляли, що не дозволятимуть «регіоналам» голосувати чужими картками. Якщо знадобиться, то й фізично, мовляв, перешкоджатимуть. «УДАРівці» готові приєднатися?

Ярослав Гінка. Подивіться на схему розсадки депутатів у новому парламенті. Фракція «Свободи» буде у протилежному куті від Партії регіонів і комуністів. Щоб не дати «регіоналам» проголосувати чужими картками, «свободівцям» треба перебігти через всю сесійну залу. Але якщо Об’єднана опозиція, «Свобода» й «УДАР» відстоюють однакові позиції, то разом маємо робити усе, аби не допускати голосування чужими картками за помахом чечетовської руки. Не кажу, що будемо підходити і бити когось по голові стільцем. Але «піаністам» перешкоджати треба. У нинішній Раді опозиційні фракції часто не те що не намагалася якимось чином завадити голосуванню чужими картками — депутати просто залишали сесійне засідання. А цього не можна робити. Опозиція повинна постійно бути присутньою у залі. Якщо кількісно нас буде більше, ми зможемо завадити «піаністам» з «Регіонів» голосувати за всю фракцію.

— Ви згадували про те, що у нинішньому парламенті опозиція часто пасувала. Але зараз, по суті, бачимо те саме, коли йдеться про роботу комісії з підготовки роботи нової ВР. Представники опозиції просто встають і йдуть. Чи це не тривожний дзвіночок, що й у новому парламенті усе буде по-старому?

Ярослав Гінка. Не можу критикувати своїх лідерів, свою партію у цих демаршах. Вочевидь, це спільна позиція опозиційних сил. Але моя особиста думка: не можна вдаватися до демаршів. Треба боротися, бо без боротьби перемоги не буває. Сідати, домовлятися. Якщо не виходить конструктивно, десь чимось тиснути. Хоча це надзвичайно важко, коли на погоджувальній раді 12 представників від опозиції і 16 — від влади. Я вважаю, що потрібно було взагалі складати мандати й обнулювати списки. Це було єдине, чого боялася влада. На жаль, цього не сталося?

— І що завадило?

Ярослав Гінка. Можливо, страх, що в опозиційних силах не буде єдності щодо такого кроку.

— В яких комітетах бачите свою роботу у Верховній Раді?

Ярослав Дубневич. Як депутат обласної ради працював у бюджетній комісії, й у парламенті бачу свою роботу у бюджетному комітеті. Я обговорював це з Віталієм Кличком, і ми досягли домовленості, що мене делегуватимуть від фракції у цей комітет.

Ярослав Гінка. Моє побажання — Комітет з питань державного будівництва і місцевого самоврядування. Вважаю, що реформа місцевого самоврядування — це та річ, яка виведе Україну з кризи.

— На які з так званих опозиційних комітетів претендує «УДАР»?

Ярослав Гінка. Наразі важко сказати, бо ще навіть не відомо, скільки буде комітетів. Але якщо комітети будуть як кістка, то не претендуватимемо на жоден. Бо не розмінюємо крісло голови комітету на якісь важливіші речі. Якщо питання стоятиме: ми вам комітет, а ви тут ось так проголосуєте, то знову повернемося до того, як усе відбувалося минулої каденції.

— Останнім часом заговорили про можливість створення у Верховній Раді так званого львівського лобі. Чи плануєте брати участь у роботі цієї групи? І чи може це лобі, в якому будуть представлені переважно депутати від опозиції, забезпечити інтереси регіону — наприклад, при ухваленні бюджету?

Ярослав Дубневич. Я був одним з перших (ще як кандидат у депутати), хто ініціював об’єднання депутатів від Львівщини в єдину команду. Ми не лише думаємо над цим, а й вже почали діяти. Прикладом об’єднання депутатів від Львівщини стало звернення до президента, Генпрокуратури щодо недопущення рейдерського захвату Моршинського заводу мінеральних вод. Під цим підписалися одразу 10 депутатів Верховної Ради. Також ми обговорили питання про відкриття спільних громадських приймалень як у Києві, так і у Львові. Будемо працювати на спільну справу. Треба змінювати ситуацію, щоб, наприклад, субвенції, які йдуть з Державного бюджету для Львівщини, не були з коефіцієнтом 0,3, а для Донеччини — 10,9.

Ярослав Гінка. Сьогодні маємо найбільшу кількість депутатів від Львівщини, порівняно з усіма попередніми парламентами. І цим треба користатися. Так, ми в опозиції, і зрозуміло, що нам буде важко протягнути наші законодавчі ініціативи. Але коли 20 чоловік заходить у кабінет до міністра і не виходять звідти доти, доки міністр не підпише потрібний документ, легше домогтися результату.

— Де житимете у Києві? Подали заяви на отримання депутатського номера у готелі, чи вирішуватимете квартирне питання самостійно?

Ярослав Дубневич. Я у своїй декларації вказав, що у мене є квартира у Києві. Не буду претендувати ні на депутатську квартиру, ні на проживання у готелі. Депутати мають йти у Раду працювати, а не жити у Києві. Більше того — треба взагалі скасувати депутатські пільги. Чому депутат Верховної Ради повинен мати зарплату 20 тисяч і вище? Є середня зарплата по Україні — 2600-2700. Нехай депутат має п’ять тисяч. Чому виписують спеціальні пенсії і по 30, і навіть по 40 тисяч гривень, коли звичайні пенсіонери отримують тисячу гривень? Можна ухвалити рішення, щоб зекономлені від скасування пільг кошти були спрямовані на вирішення потреб місцевих громад.

Ярослав Гінка. Я житла у Києві не маю. Подав заявку на проживання у готелі «Київ». Але коли дізнався, скільки це коштує, стало зрозуміло: «Київ» — це великий обман, відмивання бюджетних коштів. Лише уявіть собі: 15 тисяч гривень за місяць на одного депутата! Тоді як винайняти квартиру у Києві можна за п’ять тисяч. То, може, легше орендувати для депутатів квартири?

— Чи братимете ви так звану допомогу на оздоровлення (35 тисяч гривень. — «ВЗ»)?

Ярослав Гінка. Таке враження, що у Верховній Раді працюють найбільш хворі в Україні люди. Зібралися 450 інвалідів, яким потрібна «Феофанія» з найсучаснішим обладнанням, коли діти помирають у лікарнях через відсутність найнеобхіднішої апаратури. У лікарнях бинту немає, а тут — такі гроші на депутатське оздоровлення. Треба скасувати це.

— А якщо не скасують, візьмете гроші?

— Візьму, але публічно, при журналістах, перепишу їх на дитячий будинок чи на іншу благодійну справу.

— Чи не спонукатиме зменшення депутатських зарплат, скасування пільг до того, що народні обранці ще активніше торгуватимуть своїми голосами?

Ярослав Дубневич. А що — депутати йдуть у Раду заробляти? Треба не заробляти, а на громаду працювати. А якщо хочеш заробляти, будь ласка — у бізнес.

— Ярославе Васильовичу, як у родині сприйняли поразку на виборах вашого старшого брата — Богдана?

Ярослав Дубневич. Спокійно. Одна перемога, одна поразка — нічия. Це виборча боротьба. Виборці округу, в якому балотувався мій брат, визначилися, що Юрій Михальчишин (висуванець від «Свободи». — «ВЗ») є більш достойним кандидатом на депутатство. Побачимо, як цей депутат-мажоритарник працюватиме на благо громади, яка його обрала.

Повну версію розмови за "круглим столом" дивіться тут

Схожі новини