Хочеш зошит — запишися у симпатики «регіоналів»!

Кореспондент «ВЗ» дізнавалася, як львів’яни сприймають вуличних агітаторів з провладної партії.

Чим ближче до парламентських виборів, тим більше на вулицях міст працюють агітатори різних політичних партій. Не всіх агітаторів люди сприймають. На Західній Україні «добровольцям», які роздають агітаційні матеріали Партії регіонів, буває несолодко. Оскільки у галичан упереджене ставлення до провладної партії, буває, погрожують спалити намети “біло-блакитних”, агітаційні матеріали кидають у багнюку, топчуть ногами, а молодь, яка працює на “регіоналів”, чує про себе різні характеристики... У наметах Партії регіонів працюють зазвичай по троє людей, з них — двоє чоловіків. Перестраховуються...

Як працюється агітаторам у наметах Партії регіонів, дізнавалася кореспондент “ВЗ”.

...Біля яскраво-блакитної палатки, що навпроти податкової, стоять студенти — хлопець та дівчина. На столі — календарик із зображенням одного з мажоритарних депутатів від Партії регіонів. Постоявши біля намету двадцять хвилин, зауважила, що ніхто з перехожих не підійшов за агітматеріалами. Одна літня пані запитала агітаторів, чи не роздають блокноти або прапорці. Почувши, що отримає лише календарик, де красується “регіонал”, жінка щось пробуркотіла собі під ніс і пішла геть. Підійшов чоловік років 35, взяв дві газети. Запитую, чи є він прихильником “регіоналів”. “Пані, та ви що? — каже львів’янин Анатолій Рогов. — Газети взяв для побутових потреб. Організовуємо в офісі “п’янку”, газета послужить скатертиною на столі. Йшов по вулиці, побачив, що у наметі роздають газети, взяв їх”.

Агітатори неохоче розповідають про роботу, виглядають переляканими. “Ми студенти, навчаємося заочно, — каже Андрій. — Нам ніхто не платить за роботу. Обідаємо за власні гроші. Роботу запропонував мій друг, який працює на виборах. Працюємо щодня з 10-ї до 18-ї години. Бувають різні люди. Дехто реагує на наш намет буркотінням. Але ніхто не погрожував нам. Жодних неприємних інцидентів наразі не було”.

У наметі, що навпроти Стрийського ринку, працюють двоє хлопців та дівчина. 23-річний Олександр розповідає, що є членом первинної організації Партії регіонів з 2009 року. Роздають партійні газети та агітаційні буклети. У сумках мають ще кілька зошитів. Щоб отримати зошит, потрібно підписатися у список симпатиків “регіоналів”. Побачила у списку з десяток людей. Та симпатики підписалися нерозбірливим почерком, заповнили не усі графи: хтось не вказав адреси проживання, хтось — контактного телефону, місця роботи. Очевидно, людям просто бракувало зошита... Працівники намету розповідають, що ручки та зошити привозять вранці, а до обіду люди усе розбирають. За день роздають кілька сотень газет.

Поки спілкуюся з агітаторами, до намету підходять люди із зупинки громадського транспорту (намет розташований на перехресті, поблизу дві зупинки). Дехто просто подивиться на стіл з матеріалами і йде геть, дехто бере газети. Люди розповідають, що не підходять до наметів “регіоналів” тому, що не поважають цю партію. “Обіцяли покращення життя вже сьогодні, але маємо таке погіршення... Що “регіонали” зробили з мовою, тепер взялися за журналістів, хочуть закрити їм рота. Добре, що львівські та київські газети вчасно повстали, випустили газети із білими шпальтами, написали звернення до влади. Не можу дивитися у бік, де стоять намети “регіоналів”. Шкода студентів, які пішли працювати агітаторами. Вони не усвідомлюють, що ця влада не створить гідного майбутнього нашій державі”, — емоційно каже 65-річний пан Іван.

Агітатори в один голос кажуть, що працюють безкоштовно. “Вірю, що Партія регіонів змінить нашу країну на краще, тому працюю за “дякую”, — розповідає жінка-агітатор. “На нашу роботу люди реагують по-різному: і добре, і критично, — каже пан Олександр. — Одного разу прийшла монахиня, кричала, що спалить намет разом з нами. Ми вийшли з палатки і кажемо: “Прошу, паліть! А ви вірите в Бога?”. Тоді монашка пішла геть. Бували випадки, що обзивали нас нецензурними словами. Прийшла група молодих людей. Взяли прапорці і кинули їх у калюжу, затоптали ногами. Більшість людей вступають з нами в гостру дискусію, запитують, чому ми в Партії регіонів, а не в Об’єднаній опозиції чи “Свободі”?”.

Агітатори розповідають, що партія забезпечує їх лише питною водою. “На обід ходимо по одному, — розповідає агітатор Тимур. — Не можна йти по двоє, треба пильнувати палатку. Одного разу до нас підійшли невідомі, усім нам бризнули в очі сльозогінним газом”...

Вирушаю до намету, що на площі Галицькій, біля пам’ятника королю Данилу Галицькому. Тут працюють не студенти, а безробітні, яким по 25-26 років. Хлопці ще й молоді батьки. Кажуть, що набридло сидіти вдома без роботи, міняти памперси, тому вирішили стати агітаторами. Олег розповідає, що навіть готовий працювати задарма. Нарікає, що їм працюється несолодко. Одного разу прийшла жінка і плюнула у намет. “Прийшла старша жінка, обізвала нас демонами та грішниками, — розповів Олег. — Я відповів, що Бог на усіх дивиться. Є й прихильники партії, які хвалять нас. Найбільше люди питають за зошитами. Студенти просять ручки, діти — прапорці та надувні кульки”.

P. S. За інформацією “Високого Замку”, вуличним агітаторам, які працюють у наметах, у різних партіях платять в середньому 10 грн. за годину.