Юрій БАШМЕТ: «Молодіжна музична академія матиме постійну прописку у Львові. Тому що я тут виріс»

Знаменита «Молодіжна музична академія країн СНД», яка відбувається під артистичним керівництвом легендарного альтиста, диригента Юрія Башмета, переїжджає до Львова. Перші три роки Академія проходила у Мінську. Проте Юрій Башмет наголошує, що саме у Львові, на його батьківщині, повинні розвиватись талановиті музиканти з усього світу. Цьогоріч у Музичній академії беруть участь 42 молоді виконавці класичної музики з 11 країн. За їхнє тижневе навчання беруться провідні музиканти світу. Детальніше про Академію, любов до Львова, гонорари та підтримку Путіна кореспонденту «ВЗ» розповів Юрій Башмет.

—Колись великий Ріхтер сказав мені, що класична музика не сумісна з політикою. Це було у його час. Сьогодні політикам нікуди дітись, і вони починають підтримувати класичну музику, — розповів «ВЗ» Юрій Башмет. — Країна, яка не дбає про культуру, — в тупику. Міська влада Львова, а також ректор Львівської національної музичної академії Ігор Пилатюк радо зустріли мою ініціативу осісти з Музичною академією саме тут. Володимир Путін на зустрічі запитав мене: «Чому Львів?». Відповів йому: «Тому що мені потрібно приходити на цвинтар, де поховані мої батьки. Тому що я там виріс, випив у Львові перший келих вина, перший раз поцілувався з дівчиною, вперше почув гурт The Beatles і заробив свій перший гонорар». Львів впродовж віків зберігав своє обличчя, беручи від різних тутешніх культур кращі риси. Львів — це їжак, добрий та зворушливий, проте якщо гладити його проти шерсті, він буде гідно захищатись. Львів — це культура, це душа, це найкрасивіше місто. Хочу, щоб на моїй батьківщині відбувалась Музична академія, щоб саме тут була її постійна прописка. Моя сила у тому, що я взяв дух Львова, львівської школи. Хочу, щоб учасники Музичної академії з інших країн теж відчули цей дух, заряджались мудрістю, красою та гармонією Львова.

— У Львові вас люблять та поважають, проте неодно­значно сприймають вашу віддану підтримку Володимира Путіна...

— Моя підтримка мого президента ніяк не відобразилась на його відсотковому рейтингу на виборах.

— Проте відобразилась на вашому іміджі...

— Так, негативним відтінком на моєму іміджі в Америці і ще у декількох країнах. Проте пишаюсь своєю підтримкою Путіна. Знаю Володимира Володимировича особисто. Він — розумна людина, єдина, яка може взяти відповідальність. Він взяв на себе завдання урівноважити суспільство, яке катастрофічно розбалансоване. Немає в Росії другої людини, яка би краще виконувала обов’язки президента. Володимир Володимирович любить свою країну і розуміє її вагу у світі. Навіть Америка, яка намагається бути поліцейським для всього світу, прислухається до Росії. Америка знає, що є такий задиркуватий хлопець, який каже: «Ні фіга, ми не будемо робити те, що ви кажете, не будемо прогинатись перед вами! В чомусь ми слабші, а в іншому — сильніші. Нам не потрібно двадцять ракет, нам вистачить двох. Щоб знищити ворогів, достатньо й однієї». Путін — справжній патріот. Якщо говорити по-простому, у ньому є правда вулиці. Ми з Володимиром Володимировичем відстоюємо ті самі принципи. Ми — не друзі, не п’ємо разом чай чи горілку і не спілкуємось безкінечно. Просто відчуваємо один одного.

— Якщо Путін — відданий патріот своєї країни, чому ж під час останніх президентських виборів на вулицях Росії було стільки акцій протесту проти нього?

— Було б неприродно, якби ті, що програли, тихенько сприйняли поразку. Зрозуміло, у Білорусі, де практично сто відсотків віддають голоси за одного кандидата, жодних мітингів бути не може. А в Росії є частина людей, які по-своєму бачать розвиток країни чи по-своєму хочуть ділити «кормушку». Ті, що програли, повинні протестувати, адже вони щиро думали по-іншому. Опозиція мобілізує людей, які прийшли до влади. Коли влада бачить, що опозиція не спить, то й вона не дозволяє собі засинати.

— Офіційна зарплата у музикантів невелика. Проте провідні корифеї сцени заробляють мільйони — завдяки закордонним концертам. Яким був ваш найбільший гонорар?

— Все залежить від випадку. Пригадую, перед Новим роком до мого агента зателефонували з солідної російської фірми і запросили мене приїхати на корпоративну вечірку, яка відбувалось у Нью-Йорку. Саме у цей час у Москві проходив знаменитий фестиваль «Декабрьские вечера». Тому їхати і не хотілось, і не виходило. Проте організатори корпоративу телефонували знову і знову та наголошували, що заплатять будь-які гроші. Відмовлявся до останнього. Але коли сума сягнула 90 тисяч доларів, у мене розгорівся інтерес, що ж це за така вечірка. Ніколи у житті не чув таких цифр. Зрештою, кінець року, потрібно покрити безліч рахунків... Коли приїхав у Нью-Йорк, організатори виступу заявили, що мій виступ повинен тривати не більше семи хвилин, адже є ще й інші виконавці. Коли зайшов у зал, де відбувалось святкування, побачив, що за лаштунками ходять Саскарідзе, Лієпа, Мацуєв... Страшно було подумати, який бюджет був цього концерту.

Довідка «ВЗ»

Юрій Башмет народився 24 січня 1953 р. у Ростові-на-Дону, згодом родина переїхала до Львова. У 1971 р. закінчив Львівську середню спеціальну музичну школу ім. С. Крушельницької. У 1976 р. закінчив Московську консерваторію, де з 1978 р. викладає. З 1976 р. активно концертує. У 1985 р. розпочав диригентську діяльність. У 1996 р. створив і очолив у Московській консерваторії «Експериментальну кафедру альта». Є художнім керівником оркестру «Нова Росія» та камерного ансамблю «Солісти Москви». Нагороджений орденами «За заслуги» Росії, Італії та України. З оркестром «Солісти Москви» отримав музичну премію «Греммі». Одружений (дружина Наталія за освітою — теж скрипаль). Має двох дітей та онука.