«Треба врахувати, що діти живуть не у Монако, а у Києві. Де ночами не дуже то й поспиш, та й світло часто відсутнє. Я теж за те, щоб навантаження на час після уроків зменшили…»

У Фейсбуці розгорілася жвава дискусія: чи потрібні учням домашні завдання? Користувачі соцмереж розділилися на два «табори»: одні вважають, що домашні завдання потрібні, бо дозволяють закріпити вивчений у школі матеріал. Інші кажуть: «Від „домашок“ користі - нуль процентів»… І взагалі: домашні завдання — це радянський пережиток…

А ще чимало батьків вважає, через ті домашні завдання псуються відносини між дітьми та батьками… Пригадую, моя однокласниця розповідала, можливо, вона б і вивчила математику у школі, але її батьки буквально відбили бажання її вчити. Коли треба було робити домашнє завдання з математики, у квартирі були не лише крики, доходило й до рукоприкладства…

Я, наприклад, завжди говорю сину, що домашні завдання — це його відповідальність. Чесно кажучи, не розумію батьків, які роблять «домашки» за дітей, або беруться їм допомагати, не маючи ні краплі терпіння. Ображають та принижують їх…

А ще я помітила, коли син-піділток пішов на додаткові заняття з англійської, які проводять викладачі університету, вони перевіряють рівень знань за допомогою тестів (зокрема, чи є прогрес у вивченні мови) і видно, що це дитині дуже подобається. Син коли про це розповідає, очі аж світяться!

То чи потрібно у часі війни, вимкнень електроенергії зменшувати навантаження на дітей після уроків?

Громадський активіст та підприємець Максим Маршал написав у Фейcбуці: «Домашка — це шлях в нікуди. Це ж просто розводняк дітей на рівному місці. Прикиньте, людина відпахала свою зміну в школі, приходить додому, а їй кажуть: «На, бери ще лопату і копай до самої ночі». Ми самі так в офісах не впахуємо, то чого від малих це вимагаємо? Це реально міна уповільненої дії, яка псує стосунки у сім'ї. Замість того, щоб нормально потеревенити чи погуляти, ми починаємо гавкати один на одного через ті довбані підручники та задачі про «33 зємлекопа».

Я бачив сотні випадків, коли через цю «другу зміну» діти просто «вимикаються». Їм уже нічого не цікаво, аби тільки від них відчепилися.

Чому це катастрофа на практиці

За останні 10 років обсяг шкільної програми в Україні збільшився до 1330 годин за рік (1100 годин було 10 і 30 років тому), а кількість варіативних годин зросла з 4 до 9,5 на тиждень.

Більшість цього навантаження делегували на домашки, бо ті бідні вчителі вже не встигають, сильно вигорають, працюючи набагато більше і важче ніж 10−30 років тому.

«Ну ми ж хочемо як у Європі» — саркастично напише хтось в коментах. В Україні зараз у дітей 33 (!!!) години навчання/тиждень, це ЗНАЧНО більше, ніж у більшості європейських країн, де зазвичай учні отримують від 14 до 24 годин на тиждень.

Наприклад, у Німеччині - 24, у Франції - 14−17, в Ірландії - 20−22, а в Греції - 16−21), що становить приблизно 1000−1400 годин за два роки, а не 3300 годин як в Украіні.

Також в Європі менше предметів (12−13 замість 20 в Україні), а домашніх завдань — значно менше.

Імітація навчання — ви ж самі списували або у вас в школі

Більшість дітей зараз списує не у одне одного, а з інтернету чи ГДЗ, ChatGPT, бо сил на реальне думання ввечері вже немає. Це просто витрата паперу і часу.

Вбивство цікавості

Навчання починає асоціюватися з каторгою та примусом, не з відкриттями.

Дитяче вигорання

Ми отримуємо хронічну втому у підлітків ще до того, як вони підуть на першу справжню роботу Мало хто знає, але в тих країнах, де домашку звели до мінімуму або взагалі прибрали, результати навчання часто стають тільки кращими. Бо мозок має перетравлювати інформацію в спокої, а не в режимі «вижити за будь-яку ціну».

В Ізраїлі з 2018 року домашні завдання заборонені в 1−6 класах, а час на «домашню роботу» не повинен перевищувати 10−30 хвилин на день.

У Польщі з 2024 року в 1−3 класах скасували домашні завдання, а в 4−8 класах вони необов’язкові і не оцінюються.

За даними OECD, у початковій школі (1−4 класи) більше 30 хвилин на день «домашнього завдання» майже не впливає на успішність за тестами PISA і TIMSS.

У старших класах (8−11 кл.) помірна кількість домашніх завдань (1−2 години на день) слабо підвищує успішність, але більше 2 годин шкодить здоров’ю.

Школа має вчити в школі, а не перекладати свою неефективність на плечі і без того втомлених батьків. Це архаїзм, який треба рубати під корінь, бо ми реально калічимо психіку всій родині заради оцінок, на які всім пофіг…

Під цим постом було багато різних коментарів.

Писали і учителі, які погоджуються з цією думкою і не задають дітям домашніх завдань.

Що важливо: користь від домашніх завдань, звісно, є. Це важливий елемент навчання. Тільки нові стандарти освіти не врахували воєнний час і гіпернавантаження на сім'ї…

Процитую деякі з цих коментарів у соцмережах:

Домашнє завдання може бути різним і діти не будуть перевантажені. І якби всі виконували те, що треба, і не перекривали домашками матеріал уроку — вам би не було про що писати…".

«Як ви пропонуєте дітям програму засвоїти з алгебри, геометрії, фізики, хімії? В школі на уроці всього не зроблять, надто мало часу, тому і дають завдання додому, для закріплення матеріалу».

«А ви вважаєте що в школярів має бути довший робочий день аніж у дорослих?».

«А від сліз і скандалів дома знання зʼявляться? Я у школі географію та історію не любила, не давалось воно мені ну ніяк, особливо ці дати не могла запамʼятати, але як прийшлось вивчила то все за рік без всяких мук, а тому що мені було цікаво зрозуміти, що і як та чому в світі робиться…».

«Може петицію зробимо? Бо під час війни і відключень електроенергії, це просто знущання…».

«Про яке таке навантаження ви говорите? Нинішні діти в більшості сидять в гаджетах та просто граються в ігри, які інтелектуально дітей навіть не розвивають. Виконують запрограмовані функції і не більше. Скажіть, будь ласка, а ви ніколи не чули, що спочатку дитина отримує теоретичні знання, а потім повинна цю теорію практично закріпити, бо інакше тоді з таких діток і будуть виходити горе-спеціалісти… Чим більше контролю і вимог до дитини, тим спокійніше, впевненіше і самостійніше будуть вони себе відчувати у дорослому віці…».

«Так ми ж нащадки срср, його вже немає, а огидна система залишилась»

«Ви 100% праві. Мені 61. В школі я була відмінницею. Круглою. Ще паралельно — музична школа. Один вихідний, в неділю. Батьки вимагали, щоб о 9-й ранку в цей день я вже була готова і допомагала батькам по кухні чи на ділянці. А потім вчила уроки. Коли я отримувала 4-ку по 5- ти бальній — батько дуже сердився».

«До кінця 8-го класу я мала хронічне виснаження організму. Бо при цьому ще й погано і невчасно харчувалася. Я точно знала, що просто фізично і морально не зможу вже відповідати таким високим вимогам і … врятувалася втечею, вступила в технікум. Звичка вижимати з себе по максимуму залишилась, але це вже здавалося великим полегшенням. В результаті підірване здоров’я, страх бути не першою в усьому, звичка тягти непосильне…»

«Коли донька пішла до школи, і я побачила, що вона успадкувала ту надмірну відповідальність і намагається виконати абсолютно всі завдання, я сказала їй, що вона може обрати будь-який день тижня і не ходити до школи, а виспатися і відпочити. Вона спала, а потім спокійно доробляла ті домашні завдання, які вважала потрібними…»

Треба врахувати, що діти не у Монако живуть, а у Києві, де по ночам не дуже то й поспиш, та й світло часто відсутнє. Я теж за те, щоб навантаження на час після уроків зменшили…".

«Домашня робота дуже потрібна і корисна для закріплення вивченого, але вона повинна бути не обтяжуючою для дітей, відповідати їх віку. А то є такі завдання, що дивуєшся:, А чим же на уроках займалися?!».

«Враховуючи, що більшість шкільних знань непотрібні в подальшому житті - це взагалі смутно…».

«Проти домашки махають руками переважно ті батьки, яким набридло самим замість дітей її робити. Вся справа в тому, що зараз багато зайвої інформації, несистематизованої. І не треба плутати цей фактор із домашкою».

«У Польщі, де ми зараз живемо, домашка заборонена законом. І як це чудово! Я перестала гавкати на дітей, мир і спокій вдома».

«Дякую, що піднімаєте це питання. Мій син навчався в приватному ліцеї 2 роки, 10 та 11 клас, то в них все продумано було. Уроки були парні, на одному новий матеріал, на другому закріплення цього матеріалу, тобто домашку вони виконували на другому уроці. Це сподобалося всім, і учням і батькам. Були уроки етики, естетики, риторики, тобто все те, що потрібно дітям у соціумі. Я тоді казала, що таку систему треба запровадити по всій країні, тобто треба вже давно було реформувати систему навчання».

А тим часом…

Дискусія поширилася і на цілі покоління. То які з них розумніші?

Максим Маршал написав:

«Немає ніяких поколінь z, x, y. Це фейкова попсова теорія, яка з тріском провалилась усі рази, коли намагались її довести…

IQ — генетично обумовлений, у 50−80% дістається у спадок від батьків або минулого покоління родичів. Шкільні роки додають максимум 1−5 балів IQ/рік до досягнення людиною 10−20 років. І то, на це впливає більше харчування, комунікаціі та творчість, але точно не домашка і зубрьожка…

Якщо IQ високий, зберігається до 60−70 років. Його майже неможливо понизити чи підвищити. Міф про те, що навчання робить IQ високим, виник тому, що видатні вчені мали високий IQ. Тільки факт у тому, що вони обрали певні науки ще в дитинстві, саме тому, що від народження вже мали високий IQ.

Це як і міф, що шахмати роблять тебе розумним. Ні. Дослідження довели, що шахмати обирають вже розумні і розумнішими від шахмат не стають. Так само і з боксом, іншим спортом та галузями…"