«Ми погоджувалися на будь-які умови проведення виставки. Хоч у вестибюлі. Але нам відмовили»

Відсутність Салону стала відчутною не лише для художників і кураторів, а й для широкого кола поціновувачів сучасного мистецтва, для яких ця виставка давно була орієнтиром і традицією.

Протягом усіх років медіапартнером Осіннього салону було видання «Високий Замок», багато років поспіль газета визначала свого переможця і вручала подарунок.

Осінній салон «Високий Замок» з’явився у середині 1990-х років і за майже три десятиліття перетворився на унікальний майданчик зустрічі поколінь, стилів і художніх мов. Тут поряд експонувалися визнані майстри і молоді автори, класичний живопис і сміливі експерименти, а сама виставка була своєрідним підсумком мистецького року. Для багатьох львівських, загальноукраїнських та зарубіжних художників (Осінній салон має статус міжнародного. — Г.Я.) участь у Салоні ставала важливою професійною віхою.

Перед початком великої війни, під час відкриття 24-го Салону тодішній голова журі Осіннього салону, відомий художник Орест Скоп розповідав журналістці «ВЗ» про те, що з кожним роком географія учасників розширюється. Це і Київ, і Харків, Луцьк…"Мене тішить, що міцно закріплюється статус Салону і як міжнародної виставки, оскільки це підтвердили роботи митців з Ізраїлю, Естонії, Норвегії та багатьох інших країн.

Згідно з правилами Салону, ми беремо на виставку лише «свіжі» роботи, тобто такі, що виконані за цей рік. Осінній салон — наче обжинки. Люди протягом року щось роблять. А до осені хочуть це щось показати. Це така народна традиція. Так і у мистецькому житті. Пишаюся, що салон «Високий Замок» ось уже 24 роки заявляє світові про талановитих художників і, звісно, про початківців".

Навіть велика війна не завадила проведенню наступних Осінніх салонів. Тому новина про те, що наприкінці 2025 року Осінній салон не відбудеться, прозвучала тривожно. Що стало причиною не проведення мистецької виставки, про яку знають не лише в Україні, а й далеко за кордоном? Із цим запитанням журналістка «ВЗ» звернулася до голови Львівської обласної організації Спілки художників України, народного художника України Ігоря Гавришкевича.

— Справжню причину, найімовірніше, знає керівництво Львівського палацу мистецтв, — каже Ігор Степанович. — Нам відомо, що у Палаці мистецтв проводили ремонт на третьому поверсі. До речі, усе якісно зроблено. Але ми подали звернення стосовно проведення Осіннього салону «Високий Замок», що приурочений 120-й річниці від дня народження борця за свободу України, художника Ніла Хасевича, ще задовго до початку ремонту. Однак керівництво Палацу мистецтв не дало згоди на проведення Осіннього салону-2025.

— Але ж можна було провести і після ремонту, або не займати усі три поверхи, а лише два перші?

— Безумовно! Ми так і просили, погоджувалися на будь-які умови. Та хоч і у вестибюлі, аби тільки провести виставку. У нас є така підозра, що нам намагалися протиставити інший формат виставки, яка відбулася під назвою «Реконструкція». Осінній салон «Високий Замок» і «Реконструкція» — різні проєкти, які мають право відбутися і можуть відбутися у різний час. Прикро, що нам відмовили, бо на Осінньому салоні, який має глибоке коріння у культурному житті не лише Львова, а й усієї України, ми даємоплатформу для талановитої молоді, яка вперше має можливість показати свої роботи і почути оцінку фахівців.

— Ігоре Степановичу, можете назвати прізвища тих людей, які були проти проведення Осіннього салону наприкінці 2025 року?

— Не думаю, що доцільно називати усі прізвища, але великою мірою усе залежало від директора Палацу мистецтв. Можливо, не він особисто ухвалив таке рішення, ймовірно, йому хтось підказував, що треба робити щось таке, що не збігається з позицією Спілки художників України.

— Чи правда, що Спілка художників була ініціатором, а, можливо, і сама брала участь у будівництві Палацу мистецтв?

— Безумовно. Будівництво Палацу мистецтв розпочалося у 1988 році, а погодження документації відбулося на два роки раніше. За фонди творчих спілок України і було збудовано Львівський палац мистецтв. За першим статутом Спілка художників була співзасновником Палацу мистецтв, який вже був збудований. Згодом, звісно, Спілку художників зі співзасновників вилучили. І в етичному, і в моральному плані і у культурному на сьогодні таке ставлення до Львівської організації Спілки художників є некоректним. Тим більше, що Спілка художників зараз веде серйозну боротьбу за збереження нашої скульптурної фабрики — історичної спадщини, яку заснував Митрополит Андрей Шептицький. Тому подвійним ударом для Спілки художників стала ще й відмова у проведенні Осіннього салону «Високий Замок».

— Та, попри все, ви знайшли місце для проведення мистецької події міжнародного рівня Осінній салон «Високий Замок»…

— Ми домовилися з отцем Себастьяном про проведення Осіннього салону у музеї Митрополита Андрея Шептицького під назвою «Відторгнутий Осінній салон «Високий Замок-2025», що приурочений 120-й річниці знаменитого борця за свободу України, художника Ніла Хасевича. Відкриття відбудеться 30 січня о 16-й годині.

То чому все ж таки відмовили Спілці художників у проведенні Осіннього салону-2025 у так би мовити «рідній домівці», журналістка «ВЗ» запитала у генерального директора Львівського палацу мистецтв Левка Ваньковича.

— Причина непроведення — проста, — каже Левко Ванькович. —  Осінній салон передбачає проведення восени. А у нас відбувалася певна реконструкція, ми готували приміщення на доступність, щоб було комфортно проводити виставки і перебувати усім групам населення у нашому закладі. Відповідно не було можливості експонувати таку велику виставку, як Осінній салон. Тому його і не було. Маємо надію, як буде спокій у країні, то наступного року може відбутися Осінній салон.

— Тим не менш, «Реконструкцію» у Палаці мистецтв провели…

— Так. Але ми її провели взимку, а не восени.

— Прикро, що Осінній салон не відбувся вперше за 28 років. Газета «Високий Замок» була щорічним медіапартнером і навіть нагороджувала особистими призами…

— Може, ті часи ще повернуться. Будьте готові дарувати призи. Це би було чудово…

Сподіваюся, що Осінній салон «Високий Замок» повернеться у рідні пенати — Львівський палац мистецтв. Попереду — Весняний салон. Вірю, що його організаторам не доведеться проситися у «прийми» в інші музеї. Бо проведення таких міжнародних виставок — це не лише нагадування про цінність культурних традицій Львова, а й велика відповідальність причетних до цього людей.