Цей лось міг би ще жити…
Тварин убивають не тільки кулями, а й буферами автівок
Тварини на дорозі - одна з багатьох проблем наших автомагістралей. На жаль, буденним явищем стала поява на асфальтівках бездиханних тіл собак, котів, лисиць, птахів, білок, борсуків тощо. Про жаб і змій навіть мови немає… Під колеса потрапляють також великогабаритні звірі: козулі, кабани, олені.
На початку вересня неподалік Новояворівська смертельний наїзд скоєно на 300-кілограмового лося. Рух у цьому місці був таким інтенсивним, що збитому мікроавтобусом сохатому повторно переїхала ноги інша машина…
У багатьох цивілізованих країнах, де інтенсивність дорожнього руху значно вища, ніж в Україні, проблему співіснування тварин і машин майже вирішено. Для братів наших менших збудовано надземні чи перехідні коридори, захисні огорожі. Спеціальні тунелі передбачено навіть для жаб, які щовесни мігрують до водойм, щоб відкласти ікру! У Польщі я бачив вздовж автотрас спеціальні повітряні коридори для птахів. Господарники і екологи працюють пліч-о-пліч — і це дає результати.
У нас же чомусь руки не доходять до найменшого. Хіба дорожникам так важко здогадатися, що на лісистих ділянках трас варто поставити попереджувальні знаки про високу ймовірність зустрічі із тваринами? Або ж суттєво обмежити швидкість руху, що дало би змогу вчасно загальмувати, уникнути зіткнення з ними.
Знайомий шофер рейсового автобуса розповідає, що коли їде трасою через ліс, швидкість свого «Еталона» скидає до пішохідної. І тому ніколи не збив ще козулю, білку, лисицю, що раптово вискакують з гущавини. Обачним бути навчив його колись великий вепр — вискочив з-за снігової кучугури ледь не перед самими колесами. Водій тоді різко загальмував, автобус сповз у канаву, а від «поцілунку» з кабаном (йому самому хоч би що!) на обшивці була добряча вм‘ятина. Відтоді сповідує правило: тихіше їдеш — швидше приїдеш.
Усім водіям такого би розуміння! Тоді на наших дорогах не валялися б трупи збитих тварин…