Стіл, фотель, фортепіано Романа Шухевича знищено вщент…
Відновити зруйнований російською ракетою музей зголосився Фонд родини Порошенків
У перший день 2024 року росія під час уже «звичних» бомбардувань здійснила цинічний терористичний акт проти української національної пам’яті. Атака «шахедів» зруйнувала й пошкодила дві історично-державницькі пам’ятки Львівщини — Меморіальний музей генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича у Білогорщі та корпус Львівського національного університету природокористування в Дублянах, де сто років тому навчався провідник ОУН Степан Бандера. Тут є Меморіальний музей Бандери, а перед центральним входом — пам’ятник йому (ці артефакти не постраждали). Особливого цинізму додає те, що теракт був здійснений 1 січня, у день уродин Степана Бандери.
Інформаційний простір уже оббігли моторошні фото і відео зруйнованого вщент Музею Шухевича. Приміщення факультету землевпорядкування і туризму аграрного університету в Дублянах постраждало порівняно менше — у навчальних корпусах знищено понад 600 квадратних метрів покрівлі та перекриття. Крім того, у Дублянах ударною хвилею вибито вікна в гуртожитках, лікарні, каплиці та будинках, загалом понад 60 вікон. Влада, історики та громадськість не мають сумніву, що ця атака на два музеї була підготовлена і здійснена символічно і мала на меті залякування.
Читайте також: Вціліло бронзове погруддя Шухевича та… тризуб!
Уже наступного дня після атаки на Музей Шухевича Фонд Порошенків і міський голова Львова Андрій Садовий заявили, що профінансують відбудову музею. «Жити треба так, щоб тебе пам’ятали, а вороги боялися навіть після смерті. Це про наших Степана Бандеру і Романа Шухевича. Місце, яке цілеспрямовано знищили росіяни, — не просто музей, це колишня штаб-квартира Головнокомандувача УПА. Це місце, де приймалися надважливі рішення для України ХХ століття. Місце, де створювалася основа української армії та ідея незалежної української державності», — заявив п’ятий президент України Петро Порошенко.
Львівський історичний музей, підрозділом якого є Музей Шухевича у Білогорщі, повідомив у своїх пабліках, що під час атаки «шахедів» втрачено меморіальні речі Романа Шухевича: стіл, крісла, фотель, фортепіано, скульптура Степана Бандери авторства Ярослава Троцька. Решту, близько 600 одиниць експонатів, від початку повномасштабної війни перенесли в інше місце. Зараз вони у безпеці.
Збитки — 2 мільйони 258 тисяч гривень. Це лише вартість будівлі. Збитки через втрачене майно ще підраховують. На щастя, під час розбору завалів музейникам вдалося врятувати бронзове погруддя Романа Шухевича авторства Михайла Черешньовського. Скульптура зазнала лише незначних ушкоджень. Погруддя цінне ще й тим, що Черешньовський також воював в УПА. Скульптуру створив у 1980-х роках, уже живучи у США. Погруддя — подарунок Львівському історичному музею від Товариства вояків УПА у США ім. Генерал-хорунжого Тараса Чупринки для експонування у новоствореному 2001 року відділі «Музей генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича» в Білогорщі.
Що ми втратили під час теракту?
«Найбільша втрата — руйнація цієї будівлі, бо це автентична будівля, в якій 5 березня 1950 року загинув Роман Шухевич, — розповів «ВЗ» голова комісії культури, інформаційної політики та промоції Львівської облради Святослав Шеремета. — Це була підпільна квартира, командний пункт головного командира УПА, де він переховувався від нквд та репресивної машини срср. Це місце має велике історичне значення. Розуміємо, що москалі в першу чергу били по цьому музею, бо вони завжди нищили все, пов’язане з українською історією, полювали на лідерів української національної боротьби. Досі ми не знаємо, де тіло генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича. Радянська тоталітарна система робила все, щоб українці не знали, де воно. І зараз росіяни зробили так, щоб знищити місце його пам’яті. Переконаний, ми все зробимо для того, аби відновити Музей Шухевича, будинок і експозицію. І після цього це місце буде загальнонаціональним місцем пам’яті Романа Шухевича — не тільки національного значення, а й світового. Переконаний, що музей, який є комунальним закладом Львівської обласної ради, підрозділом Львівського історичного музею, буде відновлений за новітніми технологіями. Тож це місце стане цікавим та популярним і для молоді, і для гостей не тільки з України, а й з цілого світу.
За інформацією, яку наразі маю, близько десяти автентичних речей з родини Шухевича, на жаль, знищені у пожежі. Найбільше шкода саме їх. Колекція інших експонатів, яку збирали багато років колектив Львівського історичного музею, колектив Музею Шухевича, також, на жаль, знищена. Музейники прагнули відтворити побут того часу, атмосферу, в якій працював підпільний командний пункт Романа Шухевича. Так, перед війною частина експозиції була вивезена з музею, щоб убезпечити її. Але потім музей почав відновлювати свою діяльність, і частину експозиції почали повертати у Білогорщу.
Перший день — це були емоції, а тепер приступаємо до створення плану відновлення музею. Зокрема, є збережені фотографії криївки, яка містилася на другому поверсі цієї будівлі. Це була перегородка, за якою Роман Шухевич міг переховуватися під час облави. Але 5 березня 1950 року він прийняв у цій будівлі свій останній бій. Є збережені плани будівлі, можна буде її відновити".
«Сам москаль „велів“, щоб ми зрозуміли, кому треба ставити пам’ятник»
Леся Кальваровська-Шухевич, дружина сина Романа Шухевича, Юрія, уже 1 січня поїхала до Білогорщі - подивитися на руїну, дізнатися, чим можна допомогти. Жінка розповіла «ВЗ», що привезла з собою вінок з червоної калини, щоб символічно покласти його на вікно згорілого музею. Та до будівлі годі було підійти через купу уламків. Намагаючись підійти, пані Леся впала і ушкодила ногу. Після рентгену лікарі поставили діагноз — перелом… Вразило, з яким гумором і стійкістю пані Леся розповідала мені про це телефоном. «Поламана нога — це не до порівняння, коли хлопці приходять з фронту контужені», — сказала вона. Незламна жінка!
Дружина Юрія Шухевича розповіла «ВЗ», як створювався музей у Білогорщі: «Найперше, що пам’ятаю, — той опір створенню музею, як його не хотіли у Львові. Але передісторія почалася так: Юрка на волю випустили у жовтні 1989 року. А вже 5 березня 1990 року, до річниці героїчної загибелі батька (а він тоді вже знав, що батько загинув саме у Білогорщі), Юрій з хлопцями поставили біля цієї хати символічну могилу Романа Шухевича з березовим хрестом і відправили першу панахиду. Тоді ще ніхто не приходив до цього меморіального будинку, це був ще той час, коли могли й заарештувати… З того часу фактично почалася робота зі створення меморіального музею. Перш за все це відбулося за допомоги упівців з-за кордону, зі США, які профінансували музей. Головна проблема була в тому, що в тій хаті мешкали люди, треба було їх переселити, надати житло. Тоді ще мером був Куйбіда, який явно не горів бажанням давати їм квартири. У мерії усе вигадували, що щось не те, не можна того чи іншого, вставляли палиці в колеса…
Пам’ятаю, Юрко роззлостився і на одному мітингу закликав людей: «Мер каже, що нема грошей викупити квартири на музей. Давайте скинемося по 10 копійок!». Урешті-решт за допомогою наших упівців з Америки отримали ці гроші. І бідами-перебідами вже нікуди було діватися, і музей робився. Коли створювався музей, ми давали автентичні речі з родини Шухевичів. Там був фортеп’ян, на якому грав Роман Шухевич, стояв стіл з чотирма кріслами, за яким, оповідав Юрко, він вчив писати семирічну єврейську дівчинку Ірену Райхенберг. (Від вересня 1942-го по лютий 1943-го Наталія Шухевич, дружина Романа Шухевича, переховувала у своєму будинку від переслідування нацистів сусідську єврейську дівчинку Ірену). Були там також інші оригінальні експонати з родини. Коли ми приїхали, в тій руїні вже нічого не було, все звідти вже забрали".
Пані Леся каже, соромно, що у Львові досі немає пам’ятника Роману Шухевичу. «Тепер сам москаль „велів“, щоб ми нарешті схаменулися й зрозуміли, яка постать у нас тут, у Львові, народилася, і кому треба обов’язково ставити пам’ятник!» — наголосила жінка.