У 2024-му путін стане загнаним звіром…
Нам треба перестати жити міфами і бути прагматиками, каже політолог, підсумовуючи рік, що минає
/wz.lviv.ua/images/articles/_cover/503853/rik2023.jpg)
За жодних обставин не опускати рук, не панікувати, не зневірюватися — як важко не було б Україні. Таку пораду на фініші року дав співвітчизникам доктор історичних наук, політолог Олексій Кошель у розмові з кореспондентом «Високого Замку». Спілкувалися ми про те, чого наші воїни досягли і чого у цьому році здобути не вдалося, про наші міжнародні успіхи і проблеми. А також — про недоречний популізм від влади, що призвів до завищених очікувань населення і безпідставної ейфорії щодо швидкої перемоги. Окрема болюча тема — відсутність єдності між політичним і військовим керівництвом, про те, як наводити мости між тими, у чиїх руках доля країни. А ще — про необхідність чесних діалогів «верхів» з «низами» і шкоду ілюзій.
Пам’ятати про російські впливи, але не переоцінювати їх
— Спливає 2023-ий, другий рік великої війни. Про позитив у такий час, здавалось би, говорити не випадає. І все ж, особисто для вас були події у нашій країні, які вселили надію?
— Ключове — ми вистояли у дуже важкій війні проти агресора, який переважає нас за територією, населенням, за чисельністю армії, кількістю зброї. Ми показали не лише здатність оборонятися, а й іти у наступ. Це надзвичайно великий здобуток.
Саме цього року Україна почала успішно проводити великі спецоперації в середині росії. Згадаймо, як наш безпілотник упав на одну з веж кремля. І це була не єдина операція українських спецслужб на території країни-агресора.
Так, багато українців відчувають розчарування через те, що війна переходить у довгу фазу, що швидкої перемоги не буде. Але я хотів би нагадати, що саме цього року низка російських регіонів і окупованих територій почала відчувати війну у себе. У прикордонних з Україною областях не літає цивільна авіація, Кримський міст працює через день. Прильоти по військових об'єктах на анексованому півострові стали майже щоденним явищем. Знищення великого десантного корабля «Новочеркаськ» у ніч з минулого понеділка на вівторок — ще одне свідчення цього. Не надто вірю у сценарії державних переворотів, розвалів у росії, але, попри все, наша діяльність достатньо серйозно підриває обороноздатність росії і дух цього «народу подданих» — не хочу називати їх громадянами. Показовою картинкою у 2023 році стало те, як російські «подданиє» масово носили бійцям банди «вагнера» водичку, бутерброди. Це було свідченням непокори кремлю. Тож не все в росії добре. Лише у грудні цього року ми почули приблизно сім заяв про різні можливі формати переговорів з Україною. А значить, у росії шукають виходу з війни.
За цей рік ми стали кандидатом у члени Євросоюзу, розпочалася підготовча робота зі вступу до ЄС. Це історичне рішення, дуже серйозний прорив. За оцінками наших партнерів, Україна має шанс до 2030 року стати повноправним членом Європейського Співтовариства. Відкриття переговорів про членство в ЄС дало ще один важливий сигнал: ми не повинні розслаблятися, нам треба переглядати політику стосунків із партнерами, які сумніваються в європейських перспективах України — насамперед з Угорщиною. Упродовж багатьох років українська влада вибудовувала діалог з Будапештом у форматі великих компромісів, поступок. Маємо говорити з угорською владою або з позиції сили, або з позиції більш нейтрального ставлення.
— На 2023-ій багато з нас покладали великі сподівання. Захід допоміг нам багатьма видами зброї, вишколив не один десяток тисяч наших воїнів, підтримував фінансами. Чому не вдалося посунути ворога під час контрнаступу так, як рік перед тим — на Харківщині і Херсонщині?
— Будьмо реалістами: ворог зумів перегрупувати свої сили. Там збільшили витрати на свою армію, знайшли додаткові внутрішні резерви, забезпечили постачання певних видів зброї і боєприпасів з Північної Кореї та Ірану…
Втім, не варто впадати у песимізм. У 2022 році у нас була зовсім інша лінія інформаційної політики — людей годували очікуваннями надзвичайно швидких перемог. Згадайте слова ексрадника Офісу президента Арестовича про те, що війна закінчиться за два-три тижні, згадайте заяви високопоставлених представників розвідки, що незабаром будемо відпочивати на кримських пляжах. Через такі високі очікування і з’явився у наших громадян певний скепсис щодо контрнаступу, переможного завершення війни. Це була помилкова інформаційна стратегія влади. Бо її завдання за будь-яких умов, чи то у мирний час, чи під час війни — бути готовими до найгірших сценаріїв, до найбільших викликів. І головне — завжди вести чесний діалог з громадянами.
росії не вдалося сформувати «україноскептичні» течії у Європі
— Разом з посиленням міжнародного партнерства Україна відчула і деякий холодок. До влади у Словаччині прийшли проросійськи налаштовані сили. Є напруження у наших відносинах з Польщею. На виборах у Нідерландах перемогли байдужі до України партії. Маємо збої з виділенням коштів від США. Ці негативні явища — наслідок російської політики?
— Свої структури за кордоном москва вибудовувала давно, їх база була закладена ще за часів срср, і зараз росія їх ефективно використовує. Для прикладу, відому партію «Альтернатива для Німеччини», яка в окремих регіонах ФРН зараз має рейтинг до 20%, за журналістськими розслідуваннями, фінансують російськими коштами.
Ми повинні реально оцінювати можливості нашого противника. А з іншого боку — не впадати у паніку. Попри потужний російський вплив на Європу, нам вдається зберігати потужну, консолідовану підтримку Євросоюзу. А це також великий виклик для ЄС, значні ризики, низка нових проблем, величезні фінансові витрати. Хай там що, але під час голосування за початок переговорів про вступ України в ЄС «на каву» вийшла тільки одна особа. Всі решта зберігали єдність у вкрай важливому для нас питанні. Тому ми не повинні надто перейматися тим, що росія впливає на європейські уряди, інституції. Не треба переоцінювати цей вплив. Так, він достатньо сильний, але домінування росії немає. І таких перспектив — теж.
росія зараз — країна, з якою ніхто не хоче мати справи, лідерам якої ніхто не хоче подавати руку. Упродовж десятиліть росію сприйматимуть виключно як окупанта, ворога. Тому ризиків не треба переоцінювати — їх потрібно розуміти, брати до уваги у своїй роботі. росії не вдалося переламати позицію ЄС, сформувати «україноскептичні» течії в європейській політиці.
Відсутність командної гри у владі
— Підсумки року на своїй пресконференції частково окреслив президент Володимир Зеленський. У суспільстві звучить багато критики на його виступ. Чи справедливі ці докори?
— Суспільство хотіло почути від президента ключову тезу: про те, що владна команда, як ніколи, сильна, про те, що жодних суперечностей, непорозумінь, між цивільним і військовим керівництвом не існує. Громадяни хотіли почути, що у президента є розуміння того, що владу потрібно зробити сильнішою у хорошому сенсі цього слова. Маю на увазі, що їй треба відмовитися від формату абсолютної влади, що спостерігається зараз, і посилити Кабінет Міністрів, бо з цим є проблема. Друге — вирішити питання взаємодії уряду і парламенту. Сьогодні Верховна Рада не підтримує дві третини урядових законопроєктів. Ця цифра свідчить про відсутність командної гри. Ці суб'єкти не працюють як єдине ціле — а відтак не може йтися про високу результативність роботи.
Суспільство хотіло побачити чітке бачення владою питань, пов’язаних з національною безпекою і обороною — від мобілізації до переходу країни на військові рейки. Цих відповідей під час пресконференції ми не отримали. Не було озвучено стратегії. Саме тому у громадян залишилися скептичні враження.
Але зараз важливими є не тільки публічні виступи президента. Більш важливим є чесний і відкритий діалог глави держави насамперед із парламентом. У Конституції передбачено механізм такого спілкування — щорічне послання президента Верховній Раді України. Президент має ознайомити законодавчий орган із пріоритетами своєї роботи у сфері зовнішньої і внутрішньої політики на наступний рік. Під час такої щирої розмови у закритому режимі можна було б вирішити багато питань, які стоять на порядку денному.
— На згаданій пресконференції глава держави зверхньо, навіть принизливо відгукнувся про генерала Залужного, який має беззаперечний авторитет серед українців. Як це може позначитися на справах у нашому війську, на суспільно-політичній обстановці?
/wz.lviv.ua/images/articles/2023/12/%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B7%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9.jpg)
— Не буду оцінювати емоційну тональність окремих заяв президента, до якої він вдавався завжди, навіть під час своєї передвиборчої кампанії. Але всі ці та інші критичні заяви представників влади — починаючи від випадів нардепки Мар’яни Безуглої і закінчуючи репліками з Офісу президента — вказують на певну лінію конфліктності між політичним і військовим керівництвом. Це дуже негативний сигнал для колективного Заходу — що під час війни між нашим керівництвом можуть бути якісь суперечності. Треба з цього робити висновки. Незважаючи на те, якою є глибина цих суперечностей, для нас зараз надзвичайно важливо донести до Заходу думку про те, що ми — єдині, що влада працює згуртовано. Перші такі спроби було уже зроблено. Нещодавно оприлюднили спільні фото міністра оборони Умєрова, командувача Сухопутних військ Сирського і Головнокомандувача ЗСУ Залужного. Однак цього мало. Сигнали про єдність мають бути не тільки на фотокартках, а й на рівні рішень, виявлятися у кадрових питаннях. Скажімо, варто було би почути публічну позицію фракції «Слуги народу» щодо своєї депутатки Безуглої, яка «спеціалізується» на щоденній критиці військового командування. І вирішити питання щодо доцільності її перебування на посаді заступника голови парламентського Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Також було б доцільно Службі безпеки України відкрити провадження щодо оприлюдненої нею деякої інформації. Виглядає щонайменше дивним, що ця особа чітко називає кількість мобілізованих, кількість військових, які безпосередньо воюють на фронті, кількість працівників ТЦК…
Вистоїмо і надалі!
— У Рік Дракона нас чекають величезні випробування. Що маємо ми, рядові громадяни і обрана нами влада, змінити у своєму житті, щоб впоратися із цими викликами?
— Щоб влада була чесною у діалозі з громадянами. І щоб ми не мали даремних ілюзій. У 2023 році ми жили багатьма міфами. Тижнями обговорювали інформацію про смерть путіна, його поплічника кадирова. Ми жили у полоні інформаційних диверсій про те, що ось-ось росія розпадеться, що Новий рік будемо святкувати ледь не у москві. Нам треба бути прагматиками, розуміти, що тепер допомога колективного Заходу українцям може бути значно меншою. Треба припинити жити міфами про те, що Захід має вирішальну думку щодо впливу на росію. Про те, що позиція Китаю може бути одномоментно вбивчою для путіна. Потрібно бути реалістами. Готуватися до затяжної війни. І головне — не впадати у паніку. Часто панічні настрої з’являються внаслідок багатьох заяв українських і зарубіжних посадовців. Наведу маленький приклад. Упродовж листопада — на початку грудня з’явилася низка заяв у Києві, в європейських столицях, у Вашингтоні про те, що без підтримки США Україна впаде ледь не за лічені місяці. Такі заяви потрібні були, щоб вплинути на заяви республіканців у Конгресі США. Вони були виправдані, у тому числі з боку української влади. З іншого боку, вони посіяли депресивні настрої серед населення…
Потрібно критично ставитися до новин, «фільтрувати» їх. Україна змогла вистояти у дуже складний 2022 рік, коли у багатьох питаннях сектору безпеки ми починали буквально з нуля, коли воювали партизанським способом. Але не зламалися. Вистоїмо і надалі!
У росії все складається дуже непросто. Якщо подивимось на заяви голови російського Центробанку, побачимо, що там починається ледь не паніка. А погляньте на пропорції російського експорту/імпорту! Ситуація дуже погана. Сумна картина і з цифрами продажів. За перші два тижні грудня цього року в росії сталося п’ятнадцять інцидентів з літаками. Ну і останні події - п’ять російських військових літаків Су наші військові збили протягом кількох днів. Це лише невеличкі штрихи для розуміння того, що відбувається в росії.
Мій прогноз на 2024 рік — до березня-квітня росія житиме під впливом жорсткої передвиборчої риторики путіна, який дуже залежить від «всенародної підтримки», від красивих виборчих шоу. Треба бути готовими до того, що у першому кварталі наступного року будемо чути жорсткі пропагандистські заяви путінського режиму, його погрози Україні і Заходу, підвищення ставок і використання останніх аргументів. Це робитиметься також для внутрішнього споживача у росії, для російського телебачення — для того, щоб у підсумку наростити бездумну електоральну напругу. Після квітня, думаю, почуємо зовсім іншу риторику, побачимо інші кроки, які будуть спрямовані на те, щоб отримати хоча б якесь перемир’я. А воно вкрай потрібне для росії. За всього свого безумства путін вміє прораховувати наперед, принаймні на кілька років. Він розуміє, що росія буде великою провінцією серед ключових гравців на Сході, і перспектив для її економіки, для життєдіяльності буде дуже мало. путін перетворюватиметься на загнаного звіра…