«Кузнєцов нам не потрібен, але просто так не віддамо»

У Львові - черговий виток «некрофільського скандалу» довкола тлінних останків радянського розвідника-НКВДиста Миколи Кузнєцова. 24 липня хтось намагався зрушити з місця плиту на його могилі на Пагорбі Слави. Про це повідомив міський голова Львова Андрій Садовий. «Якесь недолуге хотіло вкрасти прах Кузнєцова. Спроба невдала. Працює поліція. Кузнєцов нам не потрібен, але просто так не віддамо», — написав мер.

Судячи з обговорень допи­су львівського мера в соцмере­жах, зараз мало хто пам’ятає, хто такий Кузнєцов і чого йому приділяють стільки уваги. Що­правда, деякі дописувачі ствер­джують, що під цією плитою на Пагорбі Слави лежить зовсім не Кузнєцов, а офіцер Вермах­ту…

Як йдеться у Вікіпедії, Мико­ла Кузнєцов — радянський ди­версант, спецагент-ліквідатор, агент НКВС, радянський пар­тизан, розвідник. Під час Дру­гої світової війни виконував терористичні та провокаційні завдання радянського коман­дування — ліквідовував керів­ників німецької адміністрації у Рівному — столиці «Райхко­місаріату Україна», та Льво­ві - адміністративному цен­трі дистрикту «Галичина». Герой радянського союзу. Кузнєцов похований на Пагорбі Слави з великими почестями 27 липня 1960 року.

Питання щодо подаль­шої долі останків радянсько­го спецагента обговорюється у Львові з 2000 року. Тоді ве­терани російського Єкатерин­бурга, звідки походить Кузнє­цов, звернулися до Львівської міськради з вимогою переда­ти їм прах агента. У 2007 році до Львова приїжджала деле­гація з росії з аналогічною ви­могою, але поїхала ні з чим. У 2008 році росіянка Маргари­та Брюханова, родичка Куз­нєцова, звернулася з таким проханням до місцевих орга­нів Львова. Отримавши відмо­ву, звернулася до суду. У 2021 році Касаційний адміністратив­ний суд зобов’язав виконком Львівської міськради передати останки агента НКВС Кузнєцо­ва його родичам у росію.

«Це вже не перше таке судо­ве рішення у цій справі, — напи­сав тоді міський голова Льво­ва. — Вкотре маю два питання до людей, які ухвалюють такі рі­шення:

1. Чи вважаєте ви можливою будь-яку співпрацю з агресо­ром у час війни?

2. А чи не хоче росія повер­нути нам 121 громадянина України, які сьогодні ув’язнені за політичними та релігійни­ми мотивами на території їх­ньої країни, а також 296 людей, які перебувають у нелюдських умовах на окупованих терито­ріях? Наша позиція однознач­на — ми не співпрацюємо з оку­пантами!".

Коментар для «ВЗ»

"Ніхто не знає, чиї останки поховані у могилі Миколи Кузнєцова…"

Іван СВАРНИК, історик

Ніхто достеменно не знає, чиї останки поховані в могилі так зва­ного Миколи Кузнєцова. Свого часу була публікація у львівській пресі про те, що там поховані останки ні­мецького офіцера, прізвище якого невідоме. Ці останки були виявлені у селі Боратині (Бродівський район, Львівщина), де, згідно із радян­ською версією, загинув Кузнєцов. Насправді він загинув у районі села Верба на Рівненщині, про що є до­кументальні свідчення. Хто загинув у Боратині - складно про це говори­ти. Якщо була спроба відкрити мо­гилу, це означає, що останки там є.

Свого часу у Львові було кілька пресконференцій з приводу про­хання російської сторони, родичів Кузнєцова, буцімто про повернен­ня їм цих останків для перезахоро­нення на його батьківщині. Спра­ва загальмувалася через те, що не було узгодженої позиції депутатів Львівської міськради, що робити з тими останками. Я до цієї пробле­ми ставлюся конструктивно. Вва­жаю, коли припиняться бойові дії, не буде війни між Україною і росі­єю, цілком можливі якісь перего­вори про обмін останками, в тому числі історичних діячів. Якщо для росії Кузнєцов — історична постать, то є сенс поміняти його останки на останки будь-кого з відомих укра­їнців, які перебувають на російській території. Наприклад, гетьмана До­рошенка чи кінорежисера Олексан­дра Довженка, який мріяв бути по­хований в Україні.