Село Ветли проклинає російського генерала-зрадника

У росії заарештовано командувача 58-ї загальновійськової армії рф генерала-лейтенанта Михайла Зуська. Віддавав накази знищувати мирні українські міста та села. І при цьому проявив себе як бездарний керівник: провалив наступ у районі Миколаєва, втратив багато солдатів та техніки. Можливо, це зійшло б генералу з рук, якби не був… українцем. Цей зрадник – родом зі села Ветли Камінь-Каширського району Волині.

Ветли – невелике поліське село поблизу кордону з біло­руссю. Колись тут гордилися Михайлом Зуськом, мовляв, про­стий хлопець з багатодітної ро­дини (має ще 12 братів і сестер) «вибився в люди». Закінчив Ря­занське вище повітряно-десант­не командне училище в росії, був учасником Першої чеченської ві­йни. Його портрет прикрашав сіль­ську школу, хоч закінчив її хлопець посередньо... Рідні Ветли Зусь­ко покинув 1989 року, відтоді за­лишився служити в рф. На відміну від брата Миколи, який не зрадив – став українським військовим.

Михайло лише зрідка з’являвся вдома. Останню зустріч, 2012-го, односельці пам’ятають добре. Гостював недовго, як завжди, був небалакучий. Люди впевнені: Ми­хайло вже тоді добре знав, що на Україну готується підступний на­пад. І коли 2014-го росія окупувала Крим і почалися воєнні дії на Дон­басі, ставлення до Михайла Зусь­ка у Ветлах різко змінилося. “Він нелюд”, – так сьогодні говорять про цього ще донедавна «героя» односельці.

Кажуть, хотіли глянути йому в очі, коли мати померла. Надіяли­ся, приїде до неї на похорон. Та де там… Та й мати, розповідають, останніми роками перестала Ми­хайла чекати. Дуже плакала при згадці про цього сина. А перед самісінькою смертю взагалі від нього… відмовилася. Він зрадив Батьківщину-Матір, а ненька зре­клася його – віроломного сина.

Сьогодні ім’я Михайла Зусь­ка в Україні звучить як ім’я вій­ськового злочинця. Відомо, що був командувачем 1-го армій­ського корпусу окупаційних військ рф на Донбасі у період літа-осе­ні 2014 року. Під час повномасш­табного вторгнення у лютому 2022-го командував 58-ю загаль­новійськовою армією Південного військового округу рф. Серце не йокнуло, знаючи, що воює проти рідної країни, проти рідного бра­та – полковника Збройних сил України...

У Ветлах сподіваються, що після перемоги України Михай­ла Зуська судитимуть як зрадни­ка – за українськими законами. А буде ж іще суд Божий. “Про­щення йому нема! – кажуть у Вет­лах. – Убивця! Проклинаємо його всі!”.

Тільки рідні, а в селі живуть дві сестри й брат Михайла, мовчки опускають очі, відмовляючись го­ворити про нього з незнайомця­ми. Відчувається у їхньому мов­чанні невимовний біль…