"Людям дарують ілюзію, що влада бореться з олігархами..."

Верховна Рада у четвер, 1 липня, на позачерговому засіданні за скороченою процедурою ухвалила у першому читанні законопроєкт № 5599 «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним з надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)».

Його вніс у парламент президент Володимир Зеленський. На думку глави держави, майбутній закон може стати дієвим інструментом у боротьбі з тими, хто, володіючи великими капіталами (як мінімум 2 млрд грн), незаконно впливає на вітчизняну політику, владу, медіа. Президент пропонує визначати олігархів за чотирма критеріями, вносити цих осіб до спеціального реєстру, накладати на них різного роду обмеження…

За «антиолігархічний» закон проголосували 275 народних депутатів. Крім 231 члена фракції «Слуга народу», кнопки «за» натиснули 18 представників депгрупи «За майбутнє» і стільки ж — членів «Довіри», а ще 8 — позафракційних.

«Європейська Солідарність» назвала цей законопроєкт популістським. Зокрема, як показуху, як ігри для електорату оцінила цей законопроєкт народний депутат Вікторія Сюмар. За її словами, для справжньої боротьби з олігархами слід ухвалювати антимонопольне законодавство. Юлія Тимошенко з «Батьківщини» охарактеризувала президентський законопроєкт як фарс, як треш, як такий, що насправді легалізує олігархів. А Сергій Рахманін із «Голосу» назвав його «смішним», за який його авторам має бути соромно.

Напередодні цей законопроєкт схвалили у парламентському комітеті з питань нацбезпеки та оборони, де більшість мають «слуги». А от Головне науково-експертне управління апарату ВР мало до нього багато критичних зауважень. Чи не найбільшою вадою цього законопроєкту у ГНЕУ вважають те, що він не містить запобіжників від можливого вибіркового застосування процедури визнання олігархом тієї чи іншої особи (саме на це вказували і представники демопозиції). Інша претензія: прописана у законопроєкті заборона олігархам фінансувати політичні партії реально не усуває ризиків їх фінансування олігархами через третіх осіб або через підконтрольні юридичні особи. А ще експерти не розуміють, чому до категорії контактів, про які (згідно із законопроєктом) треба звітувати чиновникам, не віднесено спілкування олігарха зі службовцями за допомогою телефону чи інших засобів електронного зв’язку.

Алогічним аналітики вважають і те, що у разі надання окремим народним депутатам України статусу «олігарха», їх колеги по парламенту змушені будуть декларувати всі зустрічі із цими «олігархами» на засіданнях фракції, партійних зустрічах. Навіть якщо перемовляться словом у коридорах ВР — про це теж потрібно буде сповістити…

Коментар для «ВЗ»

Євген Магда, виконавчий директор Інституту світової політики

Цей законопроєкт нагадує мені анекдот про морську свинку і море. Співвідношення між ними таке ж саме, як між медведчуківською СДПУ (о) і демократією… Згаданий законопроєкт повинен наділити Володимира Зеленського правом визначати, хто є олігархом, а хто — ні. Заради цього президент створює «прокладку» у вигляді Ради національної безпеки і оборони, яку формує лише він сам своїми указами.

Цікавий момент: у першому читанні законопроєкт ухвалили. А от за пропозицію прискорити його розгляд у другому читанні голосів забракло. Тож, очевидно, у порядку денному він буде у вересні-жовтні. Це шоу з прицілом на осінь. Саме тоді за багатьма ознаками, і економічна ситуація, і ситуація на Донбасі стануть набагато гострішими. І тоді нашим співвітчизникам подарують «антиолігархічне плацебо», ілюзію того, що влада бореться з олігархами. Тоді нам скажуть, хто винен у «бідах народу»…

Не великий секрет, що цей законопроєкт спрямований проти Петра Порошенка. П'ятий президент підходить під опис тих речей, які прописав у своєму законопроєкті президент шостий…

Не пригадаю, у законодавстві якої країни є визначення олігархів. І те, що нинішня українська влада намагається апелювати до антитрестового законодавства Сполучених Штатів початку XX століття, свідчить про те, що ми відстаємо від США на добру сотню років… Насправді Зеленський імітує бурхливу діяльність. Коли про цей свій законопроєкт він розказував в ефірі каналу «1+1», який належить Ігорю Коломойському і Віктору Медведчуку, це було найбільш показово. Є таке юридичне формулювання: «з особливим цинізмом». Точно так само, з особливим цинізмом, Україну намагаються провести російським шляхом. У Росії, щоправда, не ухвалювали антиолігархічний закон. Там «по нахалкє» відібрали телевізійні канали і гроші у Гусинського, Ходорковського, Березовського… Але ж Україна — не Росія! Наші правителі намагаються діяти більш гнучко… Попри все, я скептично оцінюю перспективи ухвали цього законопроєкту в цілому.