Судять Медведчука
Головне звинувачення на адресу лідера «ОПЗЖ» – державна зрада
Мільйони наших співвітчизників стали у четвер, 13 травня, свідками найрезонанснішого цього року судового процесу в Україні. На лаві підсудних опинився політик, який має великий вплив на процеси у нашій державі, причетний до багатьох важливих подій, який вирішував долі людей. Який, врешті-решт, є кумом Путіна. Йдеться про Віктора Медведчука, народного депутата, одного з лідерів проросійської партії «Опозиційна платформа — За життя». У четвер, 13 травня, Печерський райсуд Києва обирав йому запобіжний захід — через звинувачення у державній зраді, у замаху на розграбування національних ресурсів.
Звинувачення Медведчуку висунула Генеральна прокуратура спільно зі Службою безпеки України. Напередодні очільниця ГПУ Ірина Венедіктова і голова СБУ Іван Баканов повідомляли про суть вчинених Медведчуком злодіянь. Їх згрупували у три блоки: розкрадання державних надр у Криму; передача Росії таємної військової інформації; підривна діяльність на користь країни-агресора через створення в Україні мережі агентів з числа завербованих громадян.
Прокурори доводили у суді, що мають задокументовані, обґрунтовані докази протиправної діяльності Медведчука. Зазначали, що санкція статті за його злочини передбачає до 15 років позбавлення волі і конфіскацію майна. Тому, побоюючись, що Медведчук може перешкоджати слідству, знищувати докази, впливати на свідків, просили головуючого В’ячеслава Підпалого на час проведення досудового слідства відправити політика під варту — з альтернативою внесення 300 млн 900 грн грошової застави.
Медведчук і його адвокати спростовували висунуті звинувачення як безпідставні, надумані. Казали про політичні переслідування, які начебто вчиняє нинішня влада за те, що Медведчук жорстко критикує її неправильний політичний курс. Сторона захисту також стверджувала, що не було дотримано процедури при оголошенні підозри, казала, що їхній клієнт її так і не отримав у законний спосіб. Тому просила суд відмовити прокуратурі…
Аби кум Путіна не ночував у слідчому ізоляторі, 40 його однофракційників звернулися із клопотанням про взяття Медведчука на поруки (суд це прохання відхилив). Мабуть, невдоволені цим, представники «ОПЗЖ» (Льовочкіна, Німченко, Бойко, Кузьмін) поводилися у судовій залі вкрай виклично. Через це суддя зробив їм попередження.
Велика група підтримки чекала Медведчука і під дверима Печерського суду — це були кількадесят молодиків спортивної статури, яких у народі називають «тітушками». Перед початком засідання вони зробили коридор для проходу Медведчука у судову залу. А потім заважали пройти туди журналістам…
А напередодні Віктор Медведчук зі своїми адвокатами і нардепами Вадимом Рабіновичем, Іллею Кивою прибув до Офісу генпрокурора. Перед входом у приміщення влаштував коротку пресконференцію. Виглядав спантеличеним, втомленим, дещо розгубленим. Пояснив, що разом із дружиною відпочивав у сусідній області, але тепер ось прийшов до ГПУ, «бо почув, що мене викликають». Відповідаючи журналістам про нафтогазовий бізнес у Криму, який, за твердженням слідчих, перереєстровано у Росії, сказав, що до компанії «Нові проєкти» не має жодного стосунку. А звинувачення СБУ і ГПУ у передачі росіянам таємної військової інформації назвав «повним абсурдом». Водночас зазначив, що втікати з України не збирається. І що готовий до того, що його можуть взяти під варту…
Після цього Віктор Медведчук зі своїм почтом прийшов у приймальню генпрокурора Ірини Венедіктової, однак секретарка у кабінет до неї гостей не впустила. Пояснила, що очільниця ГПУ має у цей момент важливу телефонну розмову. Тому попросила зачекати. Це виглядало, начебто Венедіктова злякалася розмови з кумом Путіна віч-на-віч і не знає, як їй діяти…
Через півтори години після закінчення робочого дня голова політради «ОПЗЖ» покинув приміщення Генпрокуратури. Сказав, що ознайомився з підозрою, хоча, мовляв, у законному порядку йому її не вручили. За словами Медведчука, він отримав копію повідомлення про підозру і клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді арешту. І уточнив, що у порушеній проти нього справі є п’ять томів. Тоді ж Медведчук заявив, що високі посадові особи протягом кількох останніх місяців рекомендували йому «виїхати з країни», «відпочити», але він цього не робитиме.
Того ж дня своє ставлення до «справи Медведчука» висловив прессекретар російського президента Дмитро Пєсков. Назвав її внутрішньою справою України. Але зауважив, що у Москві уважно слідкують за нею, щоб переконатися, що не йдеться про політичні переслідування «з метою позбутися політичного конкурента». А ще Пєсков заявив, що Медведчук не звертався до них за політичним притулком. І що у Кремлі навряд чи зможуть йому чимось допомогти…
Деякі вітчизняні експерти не впевнені, що «справу Медведчука» буде доведено до результативного кінця, бо, мовляв, її «склепано так-сяк». На їхню думку, одне із сумнівних звинувачень, яке ГПУ висунула Медведчуку, сформульовано як «порушення звичаїв війни». Політичний оглядач Олексій Голобуцький каже, що адвокати в суді легко розіб’ють цю претензію ГПУ, позаяк в Україні не було оголошено стану війни з Росією — відтак «звичаїв війни» не порушено…
Інший експерт, Андрій Смолій, який вкрай критично оцінив непослідовні дії Генпрокуратури довкола Медведчука, зазначив: якщо запобіжний захід цьому політику не оберуть протягом доби з часу оголошення підозри, «це виявиться не просто ганебним цирком, а реальним вироком кожному слову цієї влади».