«За того хлопця» голосувати тепер не вийде

Схоже, ера кнопкодавів в українському парламенті відійшла у минуле. Із цього пленарного тижня на робочих пультах народних депутатів встановили сенсорну кнопку, яка не дозволить голосувати ще й «за того хлопця». Не — персональне голосування, яке у Верховній Раді спосте­рігали, здається, усі 30 років, не тільки було порушенням Конституції і проявом по­літичного безкультур’я, а й робило ухвалені рішення напівлегітимними. Часто ці рішення мали стратегічне значення для країни.

Суть новації проста: для того, щоб проголосувати (чи зареєструватися у се­сійній залі) треба лівою рукою на­тиснути і утримувати сенсорну клавішу під монітором, а правою одночасно тиснути одну з кнопок — «за», «утримався», «проти». При­чому палець на цих кнопках слід тримати доти, поки на парламент­ському табло не з’являться ре­зультати голосування. На думку розробників цієї новинки, модер­нізація депутатських пультів не дозволить маніпулювати голосу­ванням, видавати бажане за дій­сне. Тож тепер, щоби домогтися жаданого результату, політичним фракціям слід насамперед по­дбати про партійну, «виробничу» дисципліну, не прогулювати у ро­бочий час. Навіть не затримува­тися «на каві» у парламентському буфеті, сподіваючись, що за тебе проголосує сусід.

Новацію успішно випробува­ли, спецслужби дали своє «до­бро». Кілька нардепів спробува­ли обхитрувати машинерію, але їм це не вдалося. Так, Ярослав Железняк із «Голосу» спробував натиснути сенсорну клавішу те­лефоном чи іншим предметом — даремно! Безуспішним також виявився також намір Нестора Шуфрича із «ОПЗЖ» проголосу­вати з іншого пульта.

Така система раніше добре зарекомендувала себе у Київ­ській міській і Вінницькій обласній радах. Кілька тижнів тому спікер парламенту Дмитро Разумков побував в гостях у Віталія Кличка, подивився на «непідкупні» пуль­ти депутатів Київради — і розпо­рядився встановити таке ж об­ладнання у Верховній Раді. Щоб посилити контроль за потенцій­ними кнопкодавами, у сесійній залі встановлять додаткові те­лекамери. І працюватимуть над більш досконалими системами, які передбачали би біометричний контроль за тими, хто голосує. Тобто кожного нардепа ідентифі­куватимуть за відбитком пальця.

Закон, який передбачає кри­мінальну відповідальність за не­особисте голосування, ухвалили 19 грудня 2019-го. Він передба­чає штрафування кнопкодава на суму від 3 до 5 тисяч неоподат­ковуваних мінімумів громадян (від 51 до 85 тисяч грн). Таке кри­мінальне діяння може стати під­ставою для позбавлення манда­та народного депутата.

Зобов’язання добровільно скласти мандат у випадку не-особистого голосування брали на себе колись партійці зі «Слу­ги народу», але слова не дотри­мали. Під час одного із «турбо­голосувань» проти закону пішли відразу два члени президент­ської фракції — Сергій Литвинен­ко і Олена Копанчук. Однак їх із депутатських рядів не виганяли, обмежилися публічним покаян­ням. І обіцянкою місячну зарп­лату передати на благодійність.

Після ухвалення закону про протидію неперсональному го­лосуванню найперше на кноп­кодавстві журналісти впіймали депутата із Закарпаття Владис­лава Поляка (нині входить у «До­віру»). 21 лютого 2020 року, під час розгляду законопроєкту про землю, він тричі голосував чу­жою карткою. Потім цим діян­ням знеславився ще позафрак­ційний Олександр Ковальов. За фактом незаконного голосуван­ня Поляка відкрито криміналь­не провадження. Ще одне таке провадження стосується депу­тата з Івано-Франківщини Ан­дрія Іванчука (теж «Довіра»).

А чи не найбільш резонанс­ною є справа про сумнівні ре­зультати голосування 17 грудня 2020 року під час обрання Сер­гія Шкарлета міністром освіти і науки. Цей одіозний чиновник набрав 226 мінімально потріб­них голосів. Опозиція опротес­тувала це голосування, бо не знати, яким чином «проголосу­вала» картка відсутнього у се­сійній залі нардепа від «ОПЗЖ» Григорія Суркіса…

Боротися із неперсональним голосуванням тепер легко. А ще якихось десять років тому, щоб завадити «багатоверстатникам», опозиція, у буквальному значен­ні цього слова, била кнопкодавів по руках. Такі трафунки прига­дав лідер «свободівців» Олег Тяг­нибок. Здається, дісталося тоді «регіоналам»…