У країні невидимок: щороку з України у цю «країну» вирушає ціле село!

Пішов з дому і не повернувся

20-річний львів'янин Ростислав Ординський 25 квітня цього року вийшов з квартири, що на вулиці Стрийській, 103, о 9 год. 30 хвилин. Хлопчина вчився на факультеті системної інженерії університету «Львівська політехніка» і того дня, об 11-й годині, мав складати іспит. Увечері додому не повернувся. Наступного ранку батько побіг розпитувати про сина його друзів. Студенти сказали, що Ростислав на іспит не приходив, в університеті його не бачили. Мобільний Ростика був вимкнений…

«З того часу, — розповідає батько зниклого студента Роман Ординський, — жодної звістки про сина ми не отримували. Ростислав — наша єдина дитина. Він був спокійним, врівноваженим, домашнім хлопчиною. Після зникнення люди шепотіли, що син міг вчинити самогубство. Причин для цього не було. Міліціо­нери, які розшукують сина, кажуть, що якби він вчинив самогубство, його тіло давно б знайшли. Життя для мене після зникнення Ростислава втратило сенс…».

Ірина Мойсей чекає на будь-яку звістку про сина, 19-річного студента Львівського коледжу харчової промисловості Віктора Сироту, вже четвертий рік. 24 травня 2009 року Віктор поїхав гостювати до свого двоюрідного брата в село Серники Перемишлянського району. Пізніше Віктора бачили у селі Мерещеві того ж району. Хлопчина увечері йшов вулицею, казали свідки, коли біля нього зупинилася якась машина. Більше — жодного сліду. Віктор не мав боргів, ні з ким не конфліктував, з мамою не сварився…

Зниклими у карному розшуку міліції переймаються співробітники спеціальної служби — розшуку злочинців і безвісти зниклих. У цю службу, розповів «ВЗ» заступник начальника управління карного розшуку ГУ МВСУ у Львівській області Сергій Богданов, відбирають кращих працівників з досвідом оперативної роботи. Після «убивчих відділів» (з розслідування вбивств) робота у службі розшуку безвісти зниклих вважається однією з найскладніших у карному розшуку.

«На співробітників цієї служби, — розповів пан Богданов, — лягає велике психологічне навантаження. У пересічних громадян склалася думка, що працівники цієї служби лише сидять за комп’ютерами та обдзвонюють морги й лікарні. Насправді їхня робота складається з постійних відряджень, уміння прораховувати ситуацію, аналітики. Оперативник, який розшукує зниклого, має ретельно вивчити особу зниклої людини, її характер, звички, встановити коло знайомих. Ми маємо встановити те, що людина приховувала навіть від своєї дружини».

Більшість громадян чомусь вважають, що заяви про зникнення людей правоохоронці приймають лише через три доби після зникнення. Насправді навіть у радянській міліції заяви про зникнення мали приймати одразу після відповідних звернень. Після реєстрації заяви, розповідає заступник начальника карного розшуку, до помешкання, де жив зниклий, виїздить слідчо-оперативна група міліції. Опери вилучають особисті речі зниклого (зубну щітку, футболку, гребінець із залишками волосся), щоб встановити ДНК-формулу людини. Знімають відбитки пальців з предметів.

Відповідно до спільного наказу МВС і Міністерства охорони здоров’я, при департаменті науково-дослідних і криміналістичних експертиз МВС створено базу ДНК усіх не упізнаних трупів. Вилучені речі допомагають правоохоронцям встановити, чи не знайшли зниклого мертвим.

На озброєнні міліціонерів є й спеціальна комп’ютерна програма з упізнання. Якщо людина зробила пластичну операцію, на її обличчі залишаються точки (між вухами, на носі, між очима). За ними можна упізнати людину навіть зі спотвореним, скажімо, у ДТП, лицем. Міліціонери закладають в комп’ютер дані про безвісти зниклого. І цей «розумник» сам проводить порівняння.

Коли знайшли труп, від екстрасенса прийшло повідомлення: «Ваша донька жива…»

У містичні причини зникнення людей досвідчені оперативники не вірять. Як не вірять і у розрекламовані можливості ворожок і екстрасенсів.

— В одному з районів, — згадує Сергій Богданов, — зникла дівчинка. Того дня вона прийшла зі школи та відпросилася у бабці погуляти на вулицю. Додому не повернулася… Ми протягом тижня залучали до розшуку школярки від 200 до 400 військовослужбовців внутрішніх військ. Обійшли всі покинуті будинки, обстежили всі колодязі. Поки тривали пошуки, батьки дитини зверталися до різних ворожок. Навіть зв’язалися з учасниками телеконкурсу «Битва екстрасенсів». Один із переможців цього конкурсу відповів: якщо йому перекажуть 500 доларів і надішлють фото зниклої дівчинки, він візьметься за справу. Згодом з’ясувалося, що школярка стала жертвою нещасного випадку. Вона впала у вигрібну яму, прикриту листом фанери, і загинула. У день, коли ми знайшли її труп, убитим горем батькам від екстрасенса надійшло повідомлення: «Ваша донька жива. Cкоро повернеться додому»…

Зникнення дітей, особливо влітку, завдає чи не найбільших клопотів правоохоронцям. Проте неповнолітніх найшвидше й знаходять. Знімають, як правило, з потягів, що прямують до Криму чи Одеси. Часто діти втікають із рідних домівок через конфлікти з батьками або проблеми з однолітками, про які не наважуються розповісти дорослим.

Своїми вчинками іноді нагадують нерозумних дітей і дорослі дядьки-підприємці. Прибігає в міліцію дружина бізнесмена. Зі сльозами на очах розповідає, що після важливих переговорів з діловими партнерами благовірний зник, його мобільний вимкнений. Правоохоронці розшукують підприємця, а через десять днів той сам повертається до рідного міста після відпочинку у Таїланді в компанії з довгоногою секретаркою.

«Для рідних і друзів я помер»

Чи не найчастіше, кажуть оперативники, зникають люди, які одного дня вирішили почати нове життя з чистого аркуша. Такі їдуть світ за очі, заводять нові родини, забуваючи і про колишніх дружин, і про дітей. В одному із сіл Сколівського району, наприклад, багато років не мали жодної звісточки про чоловіка його дружина та діти. Та заяву про зникнення подали до міліції, лише коли вже дорослі діти вирішили поділити батьківське майно та хату. Міліціонери знайшли зниклого у Донецькій області. Він мав другу сім'ю, виховував дітей…

У пошуках нового життя чимало людей скочуються на самісіньке дно суспільства. А знайти зниклого чоловіка (колишнього вченого, інженера, чудового сім'янина), який потрапив до середовища бомжів, вкрай важко. Такі люди самі не хочуть, щоб хтось «із того життя» побачив їх поблизу бачків для сміття. «Для рідних і друзів я помер», — кажуть такі люди.

Трапляється, людина зникає через раптову амнезію. Таких іноді знаходять за сотні кілометрів від рідних домівок, у психіатричних закладах. Та завдяки орієнтуванням на безвісти зниклих, які надходять в усі обласні управління міліції, таких людей знаходять за лічені дні.

На жаль, багатьох зниклих безвісти знаходять убитими. Минулого року, наприклад, у Перемишлянському районі Львівщини до правоохоронців звернулася дружина місцевого підприємця. Її чоловік одного ранку власною новенькою машиною поїхав до обласного центру, і більше його ніхто не бачив.

Розшукуючи цю людину, оперативники з’ясували, що у день зникнення чоловік зустрівся зі своїм діловим партнером, який займався продажем лісу. Разом чоловіки поїхали у Яворівський район, щоб оглянути дерева та узгодити на місці ціну на них. У лісі партнер напав на підприємця та зарубав сокирою, закопавши тіло у хащах. Убивство вчинив, щоб заволодіти новеньким автомобілем підприємця.

До країни невидимок ведуть різні шляхи. У цю країну в багатьох випадках є лише вхід. Виходу — немає.

А тим часом…

У Яворівському районі Львівщини, у смт Шкло, знайшли закопаним у траншеї тіло 23-річної жительки цього селища Іванни Міщенко. 13 березня цього року вона вийшла з дому (матері сказала, що має зустрітися зі знайомим хлопцем і незабаром повернеться), залишивши свою дворічну дитину, і зникла. Правоохоронці, розшукуючи зниклу, опитали всіх її знайомих, водіїв таксі та маршруток, з допомогою військовослужбовців прочесали всі лісосмуги поблизу міста. Міліціонери обійшли всі подвір'я Шкла, вивчили записи всіх відеокамер, встановлених у селищі. Все — даремно…

Тіло Іванни Міщенко скерували на експертизу, яка має визначити причини смерті молодої жінки.