Показання свідків нагадували переказ фільму жахів

У Личаківському районному суді міста Львова триває розгляд резонансної справи за звинуваченням у вбивстві відомого лікаря Леона Фрайфельда громадянина Марокко Шакіба Отмана. Під час останніх судових засідань вперше призначений в Україні суд присяжних вивчав речові докази та допитував свідків. Обвинувачений надалі своєї вини не визнає та доводить, що на Леона Фрайфельда не нападав. Державне звинувачення вважає, що вину громадянина Марокко повністю доведено під час досудового розслідування.

Прокуратура як один із доказів вини обвинуваченого надала записи відеокамери, встановленої на одному з будинків неподалік місця злочину. Камера зафіксувала, як 19 жовтня минулого року безлюдною вулицею крокує Леон Фрайфельд (того ранку він йшов на стоянку за своєю автівкою). Услід за лікарем в об’єктиві камери з’являється ще одна фігура. Та видно її лише зі спини, погане зображення унеможливлює розгляд деталей. На відміну від відеокадрів, показання “живих” свідків трагічних подій шокували присутніх у судовій залі.

Розповіді міліціонерів розходилися з показаннями перших свідків

Першими на суді допитали членів родини, які, доводить обвинувачення, на власні очі бачили, як марокканець Шакіб Отман (26 років) убивав лікаря. Ці свідки — одна родина: чоловік, його син, дружина сина та її подруга. 18 жовтня минулого року ці люди всю ніч провели в молитвах у церкві, що на вулиці Короленка. Вийшли із храму, розповідали на суді, 19 жовтня, о 5-й годині ранку. Йдучи вулицею Пекарською, побачили, як якийсь молодик гамселить літню людину (Леону Фрайфельду було 67 років). Подружжя розповідало, що молодик навіть кілька разів скакав на голову жертви, яка нерухомо лежала на землі. Коли перехожі почали кричати, молодик кинувся на них. Тоді, казав свідок, він відштовхнув нападника, і той впав на землю. Батько свідка кинувся на молодика, притиснув його до землі, заламав руки за спину і так утримував до приїзду міліції.

Наступними суд присяжних заслухав міліціонерів, які затримували марокканця. Під час цього допиту, незаперечна, здавалося б, лінія звинувачення дала тріщину. Офіцер, який керував міліцейським нарядом, розповів, що коли патрульний автомобіль зупинився на вулиці Пекарській, він побачив, що на бордюрі тротуару сидить молодик, який “поводиться агресивно”. “Плюється”, — уточнив правоохоронець. Приблизно за двадцять метрів від нього, згадував правоохоронець з Личаківського райвідділу, лежала жертва нападу.

Після цих показань на кілька хвилин у судовій залі запанувала тиша.

Чи то від психологічної напруги, чи то від спеки несподівано стало зле одній із запасних присяжних, й до суду викликали “швидку”. Головуючий на процесі суддя Назарій Нор оголосив перерву.

«Почув звуки, ніби фанерою б’ють по дереву...»

На наступному засіданні тривав допит свідків. Карета “швидкої допомоги”, розповіла лікар-реаніматолог Надія Кім, приїхала за викликом на Пекарську о 6 годині 16 хвилин. На місці події бригада “швидкої” побачила скривавлену літню людину з численними гематомами та синцями на тілі. Пані Надія зазначила, що, на її думку, смерть потерпілого настала не від закритої, як вказали судмедексперти, а від відкритої черепно-мозкової травми. Такого висновку лікар “швидкої” дійшла через те, що з носа та вух потерпілого текла кров. Леон Фрайфельд, коли прибула “швидка”, ще робив “поодинокі дихальні рухи”. Та його зіниці на світло вже не реагували. Коли непритомного чоловіка заносили в карету “швидкої”, він перебував у стані клінічної смерті. О 6 годині 35 хвилин лікарі зафіксували його смерть.

Не встигли учасники процесу відійти від цих трагічних подробиць, як психіка присутніх у залі рідних загиблого (на щастя, того дня на засідання не прийшли дві неповнолітні доньки Фрайфельда) піддалася черговому випробуванню. Настала черга давати показання главі родини, члени якої напередодні вже розповідали, як стали свідками вбивства.

На відміну від сина та його дружини, чоловік розповідав про події минулого року з такими подробицями, ніби вони відбувалися учора. Ще не доходячи до місця бійки, розповів свідок, він почув звуки ударів, яких завдавали з такою силою, “ніби фанерою б’ють по дереву”. Свідкові, який, за його словами, спостерігав за бійкою близько трьох хвилин, здалося, що нападник діяв як професійний знавець рукопашного бою. Він вправно завдавав жертві ударів обома ногами, дотягуючись аж до обличчя. А коли лікар упав на землю, не просто скакав на нього, а “високо підстрибував, згинаючи ноги, та скакав обома ногами на обличчя”. Потім, розповідав свідок, хлопець кинувся на них. Син його відштовхнув, і нападник впав на сідниці. Та тієї ж миті “як кіт” скочив на ноги. Син вдруге відштовхнув нападника, той упав на землю, і тоді, казав свідок, він притиснув його власним тілом до землі. “Я сів на нього, ногами вперся у спину і так утримував, поки не приїхала міліція”, — вдруге суперечив показам офіцера міліції свідок.

Здається, занадто яскраві подробиці насторожили суддів, які уловили розходження в показаннях членів родини. Одна із присяжних, зробивши попередньо комплімент пам’яті свідка, попросила його ще раз розповісти, що він робив після приїзду міліції. Й голова родини вдруге почав розповідати, що його син повів дружину та її подругу у гуртожиток, а він залишився з міліціонерами, щоб розповісти їм, що бачив. Натомість син свідка напередодні розповідав, що після приїду правоохоронців він разом з батьком повів жінок до гуртожитку, а пізніше вони разом повернулися на місце події.

Наступним суд допитав судмедексперта Володимира Сабадира. Він зазначив, що Леон Фрайфельд загинув від закритої черепно-мозкової травми, заподіяної тупим предметом, яким могли бути, зокрема, й кулаки чи ноги людини. Зламані ребра жертви, на думку експерта, дають можливість припускати, що по тілу людини справді скакав убивця.

Зроблені цим експертом під час досудового розслідування висновки адвокат марокканця Ярослав Гандзюлевич вважає недостатніми. На зроблених у моргу фотографіях, зауважив адвокат, видно, що на кісточках кулака правої руки Леона Фрайфельда залишилися подряпини шкіри. Вони, вважає адвокат, свідчать про те, що лікар захищався та завдавав ударів нападнику. А на обличчі його підзахисного через кілька годин після затримання він жодних синців чи подряпин не побачив. Проте експерт відповів адвокатові, що на руках загиблого були не подряпини, а запекла кров, яку згодом змили санітари.

«Шакіб не поводився агресивно...»

Наступними показання давали освітяни з Львівського національного медичного університету, де навчався марокканець. Заступник декана факультету іноземних студентів Світлана Кусяк підтвердила, що Шакіба Отмана відрахували з навчання за систематичні прогули занять. Розповідаючи про марокканця, викладач української мови Оксана Нагорняк розповіла, що Шакіб Отман вчився в одній групі зі студентами з Анголи. Він справді часто пропускав заняття. Та якщо був присутнім, ніколи не поводився агресивно. “Шакіб завжди усміхався, не викликав до себе негативу, якихось проявів расової нетерпимості за ним не спостерігали”, — свідчила викладач.

Опитування освітян завершилися після 20-ї години. Допити решти свідків перенесли на наступне судове засідання.