9:0!

Львів додав собі балів як щасливий амулет національної збірної України з футболу. Цього разу дивовижно позитивна аура тутешнього євростадіону і скромні (що там казати) можливості суперників із мініатюрної Сан-Марино допомогли підопічним Михайла Фоменка встановити новий рекорд. За 90 хвилин безпроблемної гри на «Арені Львів» наші гравці забили дев’ять (!) «сухих» голів — найбільше у своїй історії. Ця перемога і спотикання двох конкурентів у підгрупі впритул наблизили українців до зони потрапляння на ЧС-2014. Створили їм позитивний настрій перед наступною супергрою у найближчий вівторок — з родоначальниками футболу англійцями.

Знудьговане за великим футболом місто Лева жило цим поєдинком. За два тижні до матчу проблема вільного квитка була майже не вирішуваною. Багато бізнесменів не могли зарезервувати місць у «ресторанну» ложу за 700 і більше гривень. А у день гри ажіотаж набув небаченого розмаху: дехто зі спритників придбані заздалегідь зайві перепустки по 70 грн. перепродував у чотири рази дорожче. Коли йшли на стадіон, нас кілька разів обганяли футболомани із благальними очима (один клянчив, їдучи на ровері): може, у вас знайдеться зайвий квиточок? За чотири години перед матчем виїхати зі Львова вулицею Стрийською було архіскладно: весь простір окупували вболівальники. Нефутбольна публіка цей факт сприймала як даність…

Мало хто з наших співвітчизників вірив у неприємний сюрприз, однак хвилювання перед зустріччю таки відчувалося. Воно передалося навіть діджею на стадіоні, який від переповнення емоціями на початку гри замість «Ще не вмерла…» вдруге увімкнув гімн Сан-Марино — хоча перед грою тренувався вмикати його разів п’ять. Співочі хлопці із «Піккардійської терції» швидко виправили цей блуд, а згодом Володимира Якимця і ще п’ятьох його друзів-піккардійців, які взяли перші акорди безсмертної мелодії-тексту Михайла Вербицького — Павла Чубинського, заглушили своїм потужним хором заповнені вщерть 35-тисячні трибуни. Згодом ці трибуни, одягнені переважно у синьо-жовті футболки і вишиванки, довгою овацією стоячи зустріли появу величезного банера із козаком…

Тяжко назвати цей матч цікавим у спортивному плані, але як видовище був незабутнім. Зокрема для натуралізованих українців — серба Девіча і бразильця Едмара, які розписалися у чужих воротах. Для захисника Хачеріді, який відзначився дублем. Для екс-львів’янина Федецького, який забив за збірну у «рідних стінах» — через що після матчу вклонився публіці…

Початок гри запам’ятався необґрунтованими вибриками Девіча. У простій ситуації він сфолив, а потім затіяв довгу і непотрібну суперечку з арбітром — за що цілком закономірно отримав гірчичник. Навіщо Марко колекціонує картки, якщо це може поставити під питання його участь у наступних, значно відповідальніших поєдинках? Можна йому пробачити цю дитячу витівку хіба тому, що невдовзі забив гарний гол…

«Запрягали» наші футболісти довго — квапилися швидко забити гол, а тому на початках допускали багато технічних помилок. «Підганяти» їх узялися трибуни. Центральний фанівський сектор за воротами П’ятова затягнув «Червону руту», а потім почав видавати на-гора решту зі свого багатого пісенного репертуару. Чергова атака, влучно пробив Едмар — і на радощах від першого гола побіг обціловувати лаву тренерів і запасних…

Старався Тимощук — немовби хотів перепросити за інертність у попередніх матчах і за критику, яка звучала на його адресу з боку російської преси. Довгі паси 34-річного капітана були точними, як і у роки футбольної молодості. Щоправда, не всі колеги слухалися його — коли капітан робив зауваження Ракицькому, щоб зайняв трохи іншу позицію, той відмахнувся…

«В ударі» був Хачеріді. Оскільки сан-маринці великої роботи не завдавали, він час від часу навідувався у чужий штрафний майданчик. І, як показала гра, недаремно. Тепер Євген з подвійною теплотою згадуватиме Львів.

Футболісти, накидавши суперникам повну торбу голів, пішли на перерву, а диктор оголосив, що на стадіоні присутній президент Федерації футболу України Анатолій Коньков. Його прізвище зустріли таким же оглушливим свистом, як під час відкриття арени — слово «Янукович». Не знати, чим провинився Коньков. Може, тим, що не дав провести у Львові матч Україна — Англія. А може, тим, що — «донецький»…

Фанівський сектор під північним монітором-таблом був найбільш активним на матчі. Звідти звучали знайомі і нові гасла, було багато протестних банерів — проти Митного-Радянського союзів, на підтримку УПА, проти ув’язнення Павличенків. Але багато в чому цей сектор, основу якого становили члени ГО «Завжди вірні!», передавав куті меду. Точніше, у бочку з медом вкидав не одну ложку дьогтю. Насамперед своїми піротехнічними «салютами», які заборонені на стадіоні. Інколи їхні «привіти» національній збірній виглядали як канонада. Вона не тільки залякала санмаринського голкіпера, а й неабияк стривожила організаторів матчу. Було побоювання, що через неконтро-льовану радість фанів поєдинок можуть припинити, а збірну — покарати. Ото був би «подарунок», якби ФІФА через глядацький неадекват зарахувала «синьо-жовтим» технічну поразку!

Окреме питання до стюардів. Вони ледь не до ниточки обшукували на вході малолітніх дітей, що їх вели під руку батьки, але чомусь легко пропустили з «боєприпасами» фанів з «групи ризику». А що було б, якби запалений фаєр, запальничка чи монета потрапила у когось з гравців іноземної команди? До речі, воротар збірної Сан-Марино кілька разів сигналізував боковому судді про атаку з трибун (голкіперові ще й світили лазером в очі). Але суддя вдавав, що не помічає цих сигналів. Разів двадцять «утихомирював» фанів диктор по стадіону, закликаючи їх до порядку. Аж захрип! Лише останнє попередження про можливу дискваліфікацію стадіону остудило гарячі голови.

Попри ці неприємні нюанси, глядацький загал (а прибули на цю гру люди з Києва, Білої Церкви, Скадовська, Рівного, Тернополя, Хмельницького, Ужгорода, Бережан, Бродів, Рогатина) отримав величезне задоволення від матчу. Декому 90 хвилин «зарядки» на стадіоні було замало, і він після фінального свистка діставав канапки й щось пікантніше до них. На узбіччях окружної траси були припарковані сотні авто, пасажири яких гучно відзначали рекордну перемогу. Міліція цьому їхньому святу не заважала. Тріумфував і Львів. Біля горілчаного магазину на вулиці Шота Руставелі о пів на другу ночі ми бачили велетенську чергу львівських «тиффозі»…

І ще одна цікава деталька: уболівальник з віддаленого села Лапшина на Тернопільщині Андрій Турчин казав авторові цих рядків, що після побаченого на «Арені Львів» картоплю на городі копатиме з потрійною енергією...

Турнірна таблиця

Група Н

І В Н П М О

Англія 7 4 3 0 25-3 15

Чорногорія 8 4 3 1 15-8 15

УКРАЇНА 7 4 2 1 19-4 14

Польща 7 2 4 1 13-8 10

Молдова 8 1 2 5 4-15 5

Сан-Марино 7 0 0 7 0-38 0

«Матч з англійцями треба було б грати у фартовому Львові…»

Стефан РЕШКО, заслужений майстер спорту, колишній гравець київського «Динамо» і збірної СРС